Постанова № 37588280, 11.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа№ 910/12478/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Руденко М.А.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Березова І.Г.

від відповідача - Гамоля О.Ф.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -112 Голосіївського району» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року (головуючий суддя: Цюкало Ю.В., судді: Босий В.П., Ломака В.С. )

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -112 Голосіївського району»

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ АК «Київводоканал» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до КП «ЖЕО-112 Голосіївського району» про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 678533,68 грн. основний борг, 8077,98 грн. - 3% річних, пеню в розмірі 40389,92 грн., та штраф в сумі 33926,68 грн. В іншій частині позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.12.2013 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 05.02.2014 року апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено розгляду у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 11.03.2014 року був визначений склад суду для розгляду апеляційної скарги: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Руденко М.А.

В судове засідання з`явилися представники сторін та надали усні пояснення по справі.

До суду через відділ документального забезпечення надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

02.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія «Київводоканал» та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація - 112» Голосіївської районної в м. Києві ради, яке перейменоване на Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація - 112 Голосіївського району» був укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за № 08111/2-01.

За п.1.1. договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, які втратили чинність у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п. 3.3.5 договору абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Крім того, пунктом 3.4.1. договору абонент має право попередньої оплати послуг (для бюджетних організацій не більше ніж за один місяць) в розмірі 70% від витрати води за попередній місяць. При здійсненні попередньої оплати абонент обов'язково зазначає про це у платіжному дорученні в призначенні платежу.

Відповідно до п.2.2.4. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Позивач вказує на те, що відповідач в установлений договором термін жодних документів щодо відмови від оплати отриманих послуг, передбачених п.2.2.4. Договору, не надав, повноваженого представника для проведення звіряння та підписання акту не направляв.

ПАТ «АК «Київводоканал» обґрунтовує свої позовні вимоги актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, які є первинними документами й підтверджують факт надання послуг та їх об'єми; розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг; дебетово-інформаційними повідомленнями, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача. Позивач зазначає, що на момент звернення до суду заборгованість КП «ЖЕО-112» перед ПАТ «АК «Київводоканал» за надані з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року послуги з водопостачання та водовідведення становить 678533,68 грн.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача борг за надані з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 678533,68 грн.; інфляційні втрати в розмірі 752,23 грн.; 3% річних у сумі 8077,98 грн.; пеню в розмірі 40389,92 грн.; штраф у розмірі 33926,68 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджено «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Згідно з п.2.2.2. договору, оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін для направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує взяті на себе обов'язки за договором належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року у сумі 678533,68 грн.

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позивачем вимог, зазначає, що позивачем в розгорнутому розрахунку зазначена загальна сума нарахувань та оплат, до яких включено вартість холодної води, яка іде на підігрів, проте вона не є предметом договору від 02.01.2008 року № 08111/2-01.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Матеріалами справи не підтверджується прийняття відповідачем від позивача «питної води на підігрів», на що посилається позивач, надання таких послуг також не передбачено умовами договору і сторонами не складались та не підписувались акти на підтвердження надання послуги «постачання питної води на підігрів».

Також, спірний договір не регулює постачання позивачем відповідачу холодної води для потреб гарячого водопостачання та сплати її вартості, облік якої здійснюється за кодом 1-51591.

Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води, тоді як інші договори, на підтвердження укладення позивача з відповідачем договорів на постачання гарячої води, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 3.13 зазначених правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як вбачається з листа структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» ПАТ «Київенерго» від 02.02.2012 року № 048/456/1195 всі теплові пункти, які встановлені на межі балансової належності, по будинкам, які знаходяться на території обслуговування КП «ЖЕО-112 Голосіївського району» перебувають на балансі філіалу Теплові розподільчі мережі ПАТ «Київенерго».

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.08.2013 року № 5011-22/10286-2012.

Отже, враховуючи зазначені нормативно-правові акти та те, що між сторонами спору договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відсутні, а укладений сторонами договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 02.01.2008 року не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води,яка іде на підігрів та на балансі відповідача теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано була задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача коштів, нарахованих за кодом 1- 51591 в сумі 303705,69 грн. (відповідно до розгорнутого розрахунку позовних вимог, долученого до матеріалів справи представником позивача в суді першої інстанції).

Крім того, зважаючи на те, що вимога про стягнення коштів за кодом 1-51591 не підлягає задоволенню, то відповідно не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення штрафних санкцій (3% річних, інфляційних втрат та пені) нарахованих на суму заборгованості 303705,69 грн.

Стосовно інших позовних вимог ПАТ АК «Київводоканал» колегія суддів зазначає наступне.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія !Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400.

Відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за неналежне виконання останнім умов договору № 08111/2-01 від 02.01.2008 року борг за кодами: 1-1591, 1-1716, 1-1715 на загальну суму 374827,99 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на час розгляду справи доказів повернення суми заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що наявна заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем; розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг; дебетово-інформаційними повідомленнями, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача, а отже вимога про стягнення коштів за договором № 08111/2-01 від 02.01.2008 року в сумі 374827,99 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частино 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

За ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що вимога позивача про стягнення основної суми боргу підлягає частковому задоволенню, відповідно колегією суддів був здійснений перерахунок пені, що підлягає сплаті за порушення відповідачем своїх зобов`язань.

Зважаючи на зазначені норми чинного законодавства України, та розрахунок наданий позивачем, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за період з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року, становить 22026,74 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 33926,68 грн. на підставі п. 4.6 договору, згідно з яким, за безпідставну відмову оплатити рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% суми, яку відмовився сплатити.

Проте колегія суддів вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

З аналізу вказаного пункту договору № 08111/2-01 від 02.01.2008 року вбачається, що штраф повинен нараховуватись на суму рахунку, яку відповідач відмовився сплатити та не повинен нараховуватись на всю суму заборгованості в цілому або на залишок частково сплачених рахунків від яких відповідач не відмовлявся.

Таким чином, заявлена позивачем вимога на підставі п. 4.6. договору про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 33926,68 грн., визнається судом недоведеною та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на те, що сума основного боргу, що підлягає стягнення за неналежне виконання умов договору відповідачем, складає 374827,99 грн., судом апеляційної інстанції був здійснений перерахунок розміру 3% річних, а отже задоволенню до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 4405,34 грн.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат, колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку наданого позивачем та здійсненого судом першої інстанції, з огляду на те, що сума інфляційного збільшення суми боргу за період з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року має негативне значення погоджується із висновком Господарського суду міста Києва, проте, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 752,23 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -112 Голосіївського району» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року по справі № 910/12478/13 - зміні.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 112 Голосіївського району» - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року по справі № 910/12478/13 - змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112» Голосіївського р-н» (03150, м. Київ, вул. Горького, 170/172, код ЄДРПОУ 35509645) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) грошові кошти: суму заборгованості у розмірі 374827,99 грн., 3% річних у сумі 4405,34 грн., пеню в сумі 22026,74 грн., судовий збір в розмірі 8025,20 грн.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 303705,69 грн., пені в розмірі 18363,18 грн., штрафу в розмірі 33926,68 грн., та 3% річних в сумі 3672,64 грн. - відмовити.»

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112» Голосіївського р-н» (03150, м. Київ, вул. Горького, 170/172, код ЄДРПОУ 35509645) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3668,61 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 910/12478/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

М.А. Руденко