Ухвала суду № 37587414, 04.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р.Справа № 818/9125/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г. КУ

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/9125/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування рішення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі - позивач, ПАТ "Сумихімпром") звернулось з адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Сумська митниця), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.07.2013 р. № 805130000/2013/000125/1 про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" суму надмірно сплаченого мита у розмірі 2449, 96 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 49489, 08 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.14 р. по справі № 818/9125/13-а відмовлено в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 01 жовтня 2008 року між ПАТ "Сумихімпром" (Покупець) та компанією "Ransweel Trading Limited" (Продавець) було укладено контракт № 27-01/10-08, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити сірку комову на умовах поставки DAF Російсько-Український кордон (в редакції ІНКОТЕРМС-2000).

Відповідно до умов вищезазначеного Договору компанія "Ransweel Trading Limited" здійснювала поставку ПАТ "Сумихімпром" сірки комової по ціні 103,00 доларів США за 1 метричну тону протягом травня 2013 року.

На підтвердження факту такої поставки позивач надав до суду копію рахунку-фактури (інвойс) від 03.06.2013 р. за № 65, платіжне доручення № 356 від 27.06.2013 р. (а.с.12,13).

З метою митного оформлення придбаного товару позивачем було подано митну декларацію (МД) № 805130000/2013/007990 від 03.07.2013 р. (а.с.55-57) згідно якої було заявлено до декларування сірку технічну газову грудкову в кількості 2452100 кг., вартістю 2018762, 44 грн. (при курсі долара США 7,993). При цьому, митна вартість вищевказаного товару визначалась позивачем за методом 1, відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України), тобто, за ціною договору щодо товару, який імпортується (103,0 доларів США за 1 метричну тону).

04.07.2013р. Сумською митницею було прийнято рішення № 805130000/2013/000125/1 (а.с.58-59) про коригування митної вартості товарів на рівні 115, 5 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст. 57 МК України).

04.07.2013 р. Сумською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00128 (а.с.60-62).

В подальшому, за заявою позивача, придбаний товар митним органом було випущено у вільний обіг у відповідності до ч. 7 ст. 55 МК України з визначенням митної вартості в розмірі 103, 0 доларів США за 1 метричну тону, що підтверджується митною декларацією від 26.06.2013 р. № 805130000/2013/008441 (а.с.63-65).

Різниця між митом визначеним до сплати відповідачем та митом визначеним до сплати позивачем складає 2449, 96 грн. Різниця між податком на додану вартість визначеним до сплати відповідачем та податком на додану вартість визначеним до сплати позивачем склала 49489, 08 грн.

Зазначені суми мита в розмірі 2449, 96 грн. та податку на додану вартість в розмірі 49489, 08 грн. Сумською митницею були перераховані до Державного бюджету України.

Вважаючи рішення Сумської митниці від 04.07.2013 р. № 805130000/2013/000125/1 про коригування митної вартості товарів протиправним, ПАТ "Сумихімпром" звернулося до суду з позовом про його скасуванння.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків митного органу щодо сумнівів у заявленій декларантом митної вартості товару, не підтвердження останнім такої вартості, та правомірності застосування другого методу визначення митної вартості, про що винесено оскаржуване рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної тості товарів митний орган визнає заявлену декларантом, або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 334 Митного кодексу України, особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Відповідно до підпунктів 2.4-2.7, 2.9, 2.10 пункту 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом, зокрема: порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів, перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну.

Із матеріалів справи вбачається, що при здійсненні поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № 27-01/10-08 від 1 жовтня 2008 року, укладеним ПАТ "Сумихімпром" із компанією "Ransweel Trading Limited" (Великобританія) (а.с.8-10).

Відповідно до пункту 1.1 цього контракту Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві "сірку технічну газову комову, гранульовану, чешуйовану, рідку ГОСТ 127.1-93". В наданих до митного оформлення документах, а саме в накладних на перевезення товару в гр.6 зазначено: "По договору с "Рансвил Трейдинг Лимитед" ч/з ООО "Экотехинвест". "Технотранс" - под. код 6973730531. Собственность ПАО "Сумихимпром". Однак, будь-яких документів на підтвердження домовленостей з ТОВ "Екотехінвест" позивачем не надавалися.

Тобто, подані до митного оформлення товаросупровідні документи містять розбіжності щодо вартості імпортованого ПАТ "Сумихімпром" товару.

Крім того, варто зазначити, що згідно пункту 3.6 зовнішньоекономічного контракту, протягом 3-х календарних днів з дати відвантаження Продавець направляє Покупцеві кур'єрською поштою рахунок-фактуру на фактично відвантажену кількість товару. За пунктом 3.4 цього ж контракту датою відвантаження є дата оформлення митних документів в країні вантажовідправника, відмічені штемпелем митниці.

У відповідності до залізничних накладних та митної декларації країни відправлення (згідно відбитків штампів комітету митного контролю Мінфіну Республіки Казахстан) датою відвантаження є 20.06.2013 року

Отже, рахунок-фактура на дану поставку товару не може датуватися раніше, ніж 23.06.2013 року. Проте, декларантом позивача надано до митниці рахунок-фактуру № 65 від 03.06.2013 р., що свідчить про те, що даний документ не стосується даної (спірної) поставки товару, а належить до пакету товаросупровідних документів на іншу поставку, що відбувалась раніше.

Крім того, вартість попередньої партії ідентичного вантажу складала 115,5 доларів США за тону і була випущена у вільний обіг за МД № 805130000/2012/011913 від 30.11.2012 року.

У відповідності до ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України розрахунки згідно із цією статтею (для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору) робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (частина п'ята статті 54 Митного кодексу України).

У відповідності до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

У виконання зазначених вище положень відповідачем письмовим запитом на зворотній сторінці декларації митної вартості № 805130000/2013/007990 затребувано у декларанта: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, про що декларанта ознайомлено і це підтверджується його особистим підписом.

На виконання вимоги щодо надання додаткових документів (зазначеній на зворотному аркуші декларації митної вартості № 805130000/2013/007990) декларантом позивача додатково надано лише лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №2889 від 03.07.2013 року.

Згідно з ч. 21 ст. 58 Митного кодексу України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що декларантом при первісному поданні документів до Сумської митниці з метою митного оформлення товару, що поставляється за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № 27-01/10-08 від 1 жовтня 2008 року, та при наданні відповіді на запит митного органу, не у повному обсязі документально підтверджена митна вартість товару.

З огляду на що, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 2, 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правомірності застосування у даному випадку основного (першого) методу визначення митної вартості товару.

Слід вказати, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом застосовуються другорядні методи.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості імпортованих товарів за іншим методом, між митним органом і декларантом проведено консультацію, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці митної декларації. При цьому, декларантом власноручно вчинено запис: "Консультацію проведено".

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

У даному випадку підставою прийняття Сумською митницею оскаржуваного рішення є дані цінової інформації ЄАІС ДМСУ (МД 600080000/2013/000128 від 08.01.2013 року) та ненадання позивачем на вимогу митного органу документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначені договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності щодо вартості товару, тобто не є об'єктивними, заявлені відомості не були підтверджені документально та не піддавалися обчисленню, Сумською митницею обґрунтовано визначено митну вартість товарів на підставі МД № 600080000/2013/000128 від 08.01.2013 року згідно зі ст. 59 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що зважаючи на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, Сумська митниця прийняла обґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів від 04 липня 2013 року № 805130000/2013/000125/1 за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/9125/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 07.03.2014 р.