Постанова № 37586720, 05.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2014 року № 826/1396/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання незаконними дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Мін доходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними дій з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та складання акту від 31.10.2013 №1314/40-50/37-20/30307207 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з жовтня 2010 по серпень 2013 року незаконними. Позивач клопотав про вирішення справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з жовтня 2010 по серпень 2013 року.

Відповідач - Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

25.02.2014 в судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним Головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з жовтня 2010 по серпень 2013 року, за результатом якої складено акт від 31.10.2013 №1314/40-50/37-20/30307207 (далі - акт перевірки).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

У відповідності до п. 200.11 ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1238, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки. З системного аналізу викладеного вбачається, що податковий орган в разі встановлення розбіжності між сумою задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів-постачальників наділений правом на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку.

Як вбачається, з акту перевірки податковим органом встановлено розбіжності по постачальниках позивача ТОВ «Ценфинторг-Юг», ТОВ «Сюіта», ПП «Торговий дім ділові дрібниці», ТОВ «Меркурій-А», ТОВ «Рофф», ТОВ «Агро-Трансфер», ТОВ «МПК ГСМ», ТОВ «Т-М ТК», ПП «Агрофірма «Хлібодар», ТОВ «Крок-Плюс», ТОВ «Бусал», ПРАТ «Аспект», ТОВ «Агроскепітал», ТОВ «Агро-Крокус», ФГ «Лукра», ТОВ «Ферко» та в перевіряємий період позивачем заявлялись суми бюджетного відшкодування ПДВ, на думку суду контролюючий орган мав правові підстави щодо проведення перевірки на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 102.1, ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Судом встановлено, що податкові звітні періоди, які були охоплені перевіркою проведеною відповідно до оскаржуваного наказу не суперечать нормам п. 102.1, ст.102 ПК України та не перевищують встановлених чинними законодавством 1095 днів.

Згідно чинного законодавства вчинення податковими органами дій по перевірок прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством, отже оскарження позивачем дій щодо проведення перевірки та складання акту за результатом перевірки, як самостійний спосіб захисту ймовірно порушеного права, обраний позивачем не може звужувати повноваження податкового органу на проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформляються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки складається акт. Якщо порушення відсутні - складається довідка.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач при проведення перевірки позивача та складанні акту за наслідком проведеної перевірки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією Податковим кодексом України.

На переконання суду, незгода з висновками, викладеними в акті перевірки не є підставою для визнання протиправними дії щодо проведення перевірки та складання відповідного акту.

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що акт перевірки є виключно службовим документом, який, при цьому, не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Згідно з пунктом 86.7 ст. 86 Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку - зокрема, застосування фінансової відповідальності.

Вищезазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки, як відсутні. Акт містить визначення про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість, позивачем Акт перевірки було отримано, що ним не заперечується та заперечень з первісною документацією позивачем податковому органу надано не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з жовтня 2010 по серпень 2013 року діяв правомірно та відповідно до норм податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З налізу викладеного вбачаться, що оскаржуваний наказ прийнято уповноваженою особою, за наявності підстав визначених Податковим кодексом України, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда