Постанова № 37585240, 05.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа № 903/1521/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фермерське господарство "Волиньагрохолдинг" на рішення господарського суду Волинської області від 16.01.14 р.

у справі № 903/1521/13 (суддя Гарбар Ігор Олексійович )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютрейд"

відповідач Фермерське господарство "Волиньагрохолдинг"

про стягнення 90 986, 44 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Рабомізо Н.Ф. ( представник відповідача , довіреність від 01.09.2013 р.,

голова ФГ "Волиньагрохолдинг" - Корнійчук Р.А.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 04 березня 2014 року у зв"язку з тимчасовою втратою працездатності судді Філіпової Т.Л. визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Сініцина Л.М. , суддя Гудак А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 16 січня 2014 року у справі № 903/1521/13 ( суддя Гарбар І.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ютрейд" до фермерського господарства "Волиньагрохолдінг" про стягнення 90 986,44 грн. задоволено частково.

Стягнуто з фермерського господарства "Волиньагрохолдінг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ютрейд" 83 986 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 73 коп. боргу, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 819 (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 73 коп. та 1 500 (одну тисячу п'ятсот грн.) понесених витрат на правову допомогу.

Провадження по справі в частині стягнення 7 000 грн. боргу припинено.

В стягнені 500 грн. понесених витрат на правову допомогу відмовлено.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст.11,204, ч.2 ст.207, ст.626,692 ЦК України, ст.1 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформаційним листом № 01-06/928/2012 від 17.07.2014 р. " Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", прийшов до висновку, що сума заборгованості відповідача за поставлене дизельне паливо становить 83 986,13 грн. та підлягає стягненню з останнього.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення 7000 грн., у відповідності до п.1-1 ст.80 ГПК України суд вказав ,що оплату за паливо було проведено після порушення провадження у справі .

Не погодившись з постановленим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/1521/13 з огляду на таке.

Так, скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що висновки місцевого господарського суду є неправомірним ,а тому оскаржуване рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням і неправильним застосування норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта ,господарський суд Волинської області не повно, не всебічно та не об'єктивно з'ясував суть правопорушень щодо виконання сторонами умов усного договору, фактично не встановив причинного зв'язку між фактом неналежного виконання умов договору та розміром завданих цим збитків.

Скаржник частково погоджується з вимогами позивача, однак вважає, що частина вимог не підлягає задоволенню тому, що вони потребують ретельного з'ясування вини кожної із сторін договірних відносин. Зазначає, що господарський суд Волинської області, порушуючи принципи рівності та змагальності сторін, віддав переваги наданим доказам позивача. Так, місцевий суд в порушення ст. ст.22, 43 ГПК України, не дав належну правову оцінку тим обставинам, що представник відповідача з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та захисту інтересів ФГ "Волиньагрохолдинг", звернувся із клопотанням про відкладення розгляду справи, формально відхилив її, прийнявши помилкове рішення.

Апелянт вважає, що господарський суд Волинської області внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповного з'ясування обставин справи постановив незаконне рішення.

Просить вимоги апеляційної скарги задовольнити ,скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та винести нове, яким розподілити оплату вказаної заборгованості на 6 місяців рівними частинами .

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютрейд" не скористалося правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечило явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду ,хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялося заздалегідь та належним чином ,на що вказує повідомлення відділення поштового зв"язку про вручення копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р. про прийняття апеляційної скарги (а.с. 49).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка сторін обов"язковою не визнавалась ,представник позивача належним чином повідомлений про часта місце апеляційного перегляду справи , судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

У судовому засіданні представник ФГ "Волиньагрохолдінг" апеляційну скаргу підтримав з мотивів, що у ній викладені та просив оскаржуване рішення скасувати . При цьому, апелянт на виконання ухвали суду від 10 лютого 2014 року уточнив прохальну частину апеляційну скарги, якою просить суд апеляційної інстанції винести нове рішення , яким розстрочити оплату боргу на 6 ( шість ) місяців рівними частинами.

Голова ФГ "Волиньагрохолдінг" підтримала пояснення представника, вказавши , що на підприємстві утворилась критична фінансова ситуація, кредитування призупинене, а тому просить суд прийняти дані доводи до уваги.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників апелянта , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Волиньагрохолдинг" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Ютрейд" передало фермерському господарству "Волиньагрохолдінг" дизельне паливо на суму 394 633,82 грн., що підтверджується видатковими накладними № 492 від 12.07.2013 р., № 489 від 11.07.2013 р.,№ 543 від 30.07.2013 р., № 576 від 05.08.2013 р., № 584 від 07.08.2013 р., № 598 від 09.08.2013 р., №608 від 14.08.2013 р., № 618 від 20.08.2013 р., № 631 від 23.08.2013 р. та довіреностями № 219 від 10.07.2013 р., № 229 від 12.07.2013р., № 257а від 05.08.2013 р., № 280 від 12.08.2013 р. (а.с. 7-13,50-52).

Відповідно до платіжних доручень № 393 від 10.07. 2013 р. , № 398 від 11.07. 2013 р., № 448 від 25.07.2013р., № 538 від.22.08.2013 р., № 494 від 06.08.2013 р., № 718 від 27.09.2013 р.,№ 616 від 04.09.2013 р.,№ 816 від 16.10.2013 р.,№ 505 від 09.08.2013 р., № 552 від 23.08.2013 р., № 565 від 29.08.2013 р. (а.с. 16-26) відповідач частково провів оплату поставленого пального, а саме на суму 303 647,38 грн.

В процесі розгляду справи , 15 січня 2014 року відповідачем була частково сплачена зазначена вище суму боргу, а саме в розмірі 7000 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1156 від 15.01.2014 року.

Враховуючи зазначену обставину, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі , на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України , в частині стягнення 7000 грн.

Проте, станом на день винесення рішення, сума заборгованості відповідача перед ТзОВ " Ютрейд" становила 83 986,13 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов"язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві) , а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, на підставі належним чином оформленої довіреності ,яка містить відтиски печаток та підписи сторін, відбулось отримання відповідачем товару (дизельного пального )

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У інформаційному листі № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" Вищий господарський суд зазначив, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавств а , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Вимога про оплату отриманого товару за № 172 від 26.11.2013року була надіслана на адресу відповідача 26 листопада 2013 року та ним отримана 05 грудня 2013 року. (а.с. 14,15)

Враховуючи зазначені норми права, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог про стягнення боргу в сумі 83 986,73 грн.

Слід також зазначити, що господарський суд Волинської області правомірно стягнув з відповідача на користь ТзОВ "Ютрейд" понесені останнім витрати за послуги адвоката , в розмірі 1500 грн., з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " № 5076-VI від 05.07.2012 р. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар адвоката є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту . Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару , порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи , кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з угоди про надання правової допомоги , вартість послуг складає 2000 грн.

Проте, відповідно до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про не доведеність позивачем розумності витрат понесених за надану правову допомогу в сумі 2000 грн.,а відтак є правильним стягнення 1500 грн. -витрати по наданню правової допомоги.

Крім того, судова колегія не може погодитись з доводами апелянта про порушення його процесуальних прав під час розгляду справи в суді першої інстанції ,а саме розгляд справи у відсутності відповідача .

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вжито всіх заходів для реалізації відповідачем права на захист своїх прав та інтересів, зокрема в матеріалах справи міститься поштове повідомлення ,з якого вбачається , що останньому було відомо про день та час слухання справи (а.с.45). Натомість, відповідач звернуся з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв"язку з хворобою голови фермерського господарства ( а.с. 46), яке було відхилено.

Суд апеляційної інстанції зауважує,що господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника , не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що доводи апелянта щодо порушення його процесуальних прав є безпідставними та надуманими.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставною вимогу апелянта про розстрочення суми заборгованості з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII.

За приписами ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції відповідач не заявляв вимог про розстрочення боргу, тму колегія суддів вважає безпідставним її розгляд під час апеляційного перегляду справи.

Разом з тим, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне наголосити, що відповідно до приписів ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 16 січня 2014 року у справі № 903/1521/13.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв"язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 16 січня 2014 у справі №924/1521/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства " Волиньагрохолдінг" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.