Постанова № 37585221, 11.03.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа № 5015/1332/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, без номера та без дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1275 від 10.07.2012р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2012 р.

у справі № 5015/1332/12 (суддя - Синчук М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком - фор", смт. Солоницівка

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про стягнення 53718, 45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Липак О.А. - регіональний менеджер (довіреність № 24 від 31.01.2014р.);

від відповідача: ОСОБА_2 - паспорт (серія: НОМЕР_1 виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області від 12.01.1999 р.);

ВСТАНОВИВ:

2 квітня 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 54583,81 грн. (Т.1, а.с.2-10).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору купівлі - продажу №МО-10/10 від 18.03.2010р. не здійснив оплати у повному обсязі за отриманий товар (матраци), внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 42385,19 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7935,53 грн. пені, 1536,01 грн. 3% річних, 2727,08 грн. інфляційних втрат та 1609, 50 грн. судового збору.

В процесі розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" подано заяву про уточнення позовних вимог від 28.05.2012р. №173, в якій позивач проінформував суд першої інстанції про допущення помилки при формуванні додатків до позовної заяви в даті укладення договору №МО-10/10 від 18.03.2010 р. та просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 борг за договором купівлі - продажу №МО-10/10 від 01.03.2010 р., в тому числі штрафні санкції (Т.1, а.с.146-147).

18 червня 2012 р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з тим, що у первісному розрахунку позову не було враховано суму 654,65 грн., яка 21.11.2011р. зарахована в оплату накладної №РН-0001459 від 17.05.2011. З огляду на наведене, позивач просив стягнути з відповідача 41730,54 грн. основної заборгованості, 7935,53 грн. пені, 1536,01 грн. 3% річних, 2727,08 грн. інфляційних втрат та 1609, 50 грн. судового збору (Т.2., а.с.21).

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.06.2012р. у справі №5015/1332/12 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком - фор" 41730,54 грн. основної заборгованості, 7738,04 грн. пені, 1522,79 грн. 3% річних, 2727,08 грн. інфляційних втрат, 1609,50 грн. судового збору. В частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 210,71 грн. відмовлено (Т.2, а.с.22-28).

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення по справі дослідив видаткові накладні на поставку товару, але не дослідив докази оплати отриманого ним товару, проігнорувавши норми Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не взяв до уваги платіжні доручення, відповідно до яких відповідачем перераховано кошти позивачу за поставлений товар у 2011 р., виписки АТ "Прокредит Банк"за період з 01.01.2011 - 31.12.2011 р.р. На думку апелянта, сума основної заборгованості станом на 18.06.2012 р. (дату винесення рішення) згідно договору купівлі - продажу №МО-10/10 від 01.03.2010 р. складає 3939,08 грн.

З огляду на наведене, скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача 3939,08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ком - фор" у відзиві на апеляційну скаргу №236 від 20.07.2012р. (вх. № ЛАГС 4731 від 24.07.2012р.) заперечило доводи останньої, оскільки вважає, що судом першої інстанції повністю досліджено матеріали справи з урахуванням положень чинного законодавства. Відтак, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.07.2012 р.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2012р., від 21.08.2012р., від 09.10.2012р., від 22.10.2012р., від 05.11.2012р. розгляд справи №5015/1332/12 неодноразово відкладався з підстав, викладених у вказаних ухвалах.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2012р. та від 15.04.2013р. апеляційне провадження у справі № 5015/1332/12 зупинялось на час проведення судової бухгалтерської експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та отримання висновку експерта.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. та від 01.07.2013р. апеляційне провадження у справі № 015/1332/12 поновлялось у зв'язку з надходженням на адресу суду листа директора Київського науково - дослідного інституту судових експертиз про необхідності отримання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. апеляційне провадження у справі № 5015/1332/12 зупинялось на час проведення судової бухгалтерської експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та отримання висновку експерта. При цьому, на вирішення експерта судом поставлено наступні питання:

1. Яка сума заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед ТзОВ "Ком - фор" за договором №МО-10/10 від 01.03.2010 р. за товар, поставлений за накладними перелік яких міститься в позовній заяві згідно, наданих сторонами доказів, що містяться в матеріалах справи?

2.Визначити загальне сальдо в господарських відносинах між ТзОВ "Ком-фор" і ФОП ОСОБА_2, яке виникло за договором купівлі - продажу №МО-10/10 від 01.03.2010 р. в період з 1 березня 2010 р. до 18 червня 2012 р., з врахуванням штрафних санкцій передбачених цим договором?

3.Чи документально обґрунтовані доводи позивача про існування заборгованості відповідача перед ним в результаті виконання сторонами Договору №МО-10/10 від 01.03.2010 р. станом на 18 червня 2012 р. і на яку суму?

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. апеляційне провадження у справі № 5015/1332/12 поновлено у зв'язку з надходженням 10 січня 2014 р. в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №7969/14762/13-45 від 26.12.2013р. (Т.6, а.с.132-145).

Вказаним висновком експерт відповів на поставлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. питання, зокрема:

1. Сума заборгованості ФОП ОСОБА_2 за товар, поставлений за накладними, перелік яких міститься в позовній заяві, згідно наданих сторонами доказів, що містяться в матеріалах справи, становить 11949, 49 грн.

2. Питання стосовно визначення загального сальдо в господарських відносинах між ТзОВ "Ком-фор" і ФОП ОСОБА_2 з врахуванням штрафних санкцій, передбачених договором купівлі - продажу №МО-10/10 від 01.03.2010 р., носить ревізійний характер і не відноситься до завдань судово-економічної експертизи.

3. Розрахунок боргу ФОП ОСОБА_2 перед ТзОВ "Ком-фор", наведений товариством в позовній заяві №115 від 23.03.2012р. до господарського суду Львівської області, в результаті виконання сторонами договору №МО-10/10 від 01.03.2010 р., в сумі 42385,19 грн., документально не обґрунтовано.

Сторони з такими висновками експерта не погодились, з огляду на наступне.

Позивач у клопотанні №33 від 12.02.2014р. зазначає про необґрунтованість висновку судово-економічної експертизи в частині врахування накладних на повернення на суму 9014,04 грн., з огляду на що просить стягнути з відповідача 20 963, 53 грн. основної заборгованості за договором.

Відповідач у клопотанні б/н від 18.02.2014р. зазначає, що експертом не враховано суму 8010, 00 грн., оплачену ним позивачу готівкою, з огляду на що вважає, що заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" за договором купівлі-продажу №МО-10/10 від 01.03.2010р. становить 3939,49 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.02.2014р. з підстав, викладених у вказаній ухвалі.

В судових засіданнях 03.02.2014р. та 17.02.2014р. за згодою представників сторін оголошувались перерви до 17.02.2014р. та 24.02.2014р., відповідно.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.03.2014р.

В судовому засіданні 11.03.2014р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та клопотаннях, висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та висновком експерта, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задоволити частково, рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2012р. у справі №5015/1332/12 змінити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" (далі - продавець та позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - покупець та відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу №МО-10/10 (надалі - договір) (Т.1, а.с.148-150).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. договору продавець зобов'язався передати (поставити) у власність покупцеві матраци, наматрацники та інші супутні товари (далі - товар) у строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов'язався прийняти такий товар, оплатити його у термін, передбачений даним договором. Асортимент, кількість та вартість кожної конкретної партії товару вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.4., 3.5. договору розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем на умовах повної оплати вартості у день отримання товару. Загальна сума договору визначається із сум вартості товару, переданого покупцеві протягом дії даного договору, згідно накладних, та виставлених рахунків, які є невід'ємною частиною договору. Розрахунок за даним договором здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, або у інший спосіб, що не суперечить чинному в Україні законодавству. Датою виконання зобов'язань покупцем по оплаті вартості товару вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Згідно з п. п. 6.4., 6.5. договору документами, що підтверджують факт отримання покупцем товару є оформлені та підписані сторонами у двосторонньому порядку накладні. Датою отримання товару вважається дата, що вказана у накладній, оформленій відповідно до п.6.4. договору.

На виконання своїх зобов'язань за договором ТзОВ "Ком-фор" за період з березня 2010 року по липень 2011 року поставляв Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 товар (матраци, наматрацники та інші супутні товари), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відтисками їх печаток.

Проте, покупець у порушення умов договору купівлі - продажу №МО-10/10 від 01.03.2010р. оплату за отриманий від продавця товар здійснив не в повному обсязі та із порушенням умов договору щодо строків оплати за придбаний товар, що і слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 41730,54 грн. заборгованості за договором, 7935,53 грн. пені, 1536,01 грн. 3% річних та 2 727,08 грн. втрат від інфляції ( з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявним в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відтисками їх печаток (Т.3, а.с.23-57, 77-97), підтверджено, що на виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №МО-10/10 від 01.03.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" за період з березня 2010 року по липень 2011 року поставило Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 товару на загальну суму 658 109,09 грн. (в тому числі ПДВ).

Частину поставленого товару на загальну суму 50 033, 03 грн. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Ком-фор", що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення та не заперечується сторонами у справі (Т1, а.с.73-87, Т.3, а.с.21-22).

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 виник обов'язок по оплаті придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" товару за договором купівлі-продажу №МО-10/10 від 01.03.2010р. на загальну суму 608 076, 06 грн. ( з вирахуванням загальної суми поверненого відповідачем товару).

Проте, покупець свої зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі, сплативши на розрахунковий рахунок позивача 596 126,27грн. (в тому числі ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками (Т.2, а.с.70-88, 91-94; Т.5, а.с. 15-31).

Отже, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" за договором купівлі-продажу №МО-10/10 від 01.03.2010р. становить 11 949,49 грн.

Відповідач, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за договором, не долучив платіжних доручень про її погашення ні під час розгляду спору місцевим господарським судом, ні під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку.

Твердження ж відповідача про оплату ним 8010, 00 грн. за отриманий товар безпосередньо позивачу готівкою не обґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Разом з тим, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу, пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення строків оплати вартості товару, передбачених п. 3.1. договору, покупець виплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, та 3% річних від простроченої суми, крім того покупцеві нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочки від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 3.1. договору розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем на умовах повної оплати вартості у день отримання товару. Датою отримання товару вважається дата, що вказана у накладній, оформленій відповідно до п.6.4. договору (п.6.5. договору).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок за отриманий у 2011 році товар відповідачем проведено з порушенням визначених договором термінів оплати. При цьому, в період з 11.01.2011р., тобто дати першої оплати у 2011 р. по 04.03.2011 р. відповідач в призначенні платежу зазначав номер та дату рахунку-фактри або видаткової накладної, і кошти підприємством обліковувались як оплата саме цих поставок, в деяких випадках залишок в погашення боргу за 2010 р., що не ввійшов в розрахунок позову. Оскільки з 15.03.2011р. відповідачем в призначення платежу зазначалось, що кошти перераховуються в оплату згідно договору №10/10 від 01.03.2010 р., кошти, що надходили від відповідача, обліковувались як оплата товару за накладними більш ранні в хронологічному порядку, серед яких є ті, що не ввійшли в розрахунок позову та в погашення боргу за 2010р.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду провівши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, належних до стягнення з відповідача за порушення останнім визначених договором купівлі-продажу МО-10/10 від 01.03.2010р. термінів оплати за придбаний товар, дійшла до висновку, що з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" слід стягнути 2271,94 грн. пені, 439,76 грн. 3% річних, 780, 76 грн. інфляційних втрат.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене вище в сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про підставність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 11 949,49 грн. основної заборгованості, 2271,94 грн. пені, 439,76 грн. 3% річних та 780, 76 грн. інфляційних втрат. Відтак, апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 слід задоволити частково та змінити п.п.2,3 резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2012 року у даній справі.

У зв'язку із зміною рішення судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат: витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, перегляд рішення в апеляційному порядку та витрати за проведення судової експертизи покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2012р. у справі №5015/1332/12 змінити, виклавши пункти 2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

" 2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 79020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" (вул. Бєлгородська, 5, смт. Солоницівка, Харківська область, Дергачівський район, 62370; ідентифікаційний код 33337750) 11 949,49 грн. основної заборгованості, 2271,94 грн. пені, 439,76 грн. 3% річних, 780, 76 грн. інфляційних втрат, 460,80 грн. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 29781,05 грн. основної заборгованості, 5663,59 грн. пені, 1096,25 грн. 3% річних, 1946,32 грн. інфляційних втрат відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-фор" (вул. Бєлгородська, 5, смт. Солоницівка, Харківська область, Дергачівський район, 62370; ідентифікаційний код 33337750) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 79020) 555,12 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги, 1282,20 грн. за проведення судової експертизи.

4. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу №5015/1332/12 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови підписано 12.03.2014р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.