Ухвала суду № 37585131, 13.03.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

13.03.2014 Справа №917/1874/13

За заявою Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" про відстрочення виконання рішення суду від 27.11.2013 по справі №917/1874/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юст", вул. Трублаїні,2 м. Київ, 03134

до Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", пров. Гончарова, 17, м. Полтава, 36002

про стягнення грошових коштів в сумі 35 029,47 грн.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники стягувача та боржника в судове засідання не з'явились.

Суть справи: розглядається заява Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" про відстрочення виконання рішення суду від 27.11.2013.

Заявник (боржник) явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Від стягувача надійшли заперечення (вх. 3116 від 12.03.2014) на заяву про відстрочку виконання рішення, в яких просить суд заяву боржника розглянути без участі його уповноваженого представника та відмовити у задоволенні поданої заяви.

Розглянувши матеріали справи та поданої заяви, суд встановив:

Рішенням господарського суду від 27.11.2013 позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з Комунального підприємства "Полтавська міська шляхо-експлуатаційна дільниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юст" 35 029,47 грн. основного боргу та 1720,50 грн. судового збору. На виконання вказаного рішення видано наказ від 08.01.2014.

18.02.2014 відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просить суд надати відстрочку виконання рішення від 27.11.2013 у справі №917/1874/13 (термін відповідачем не вказаний).

В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавське міської ради не розрахувалося з Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" за виконані роботи по благоустрою міста за 2013 рік, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 01.01.2014 на загальну суму 14511982,7 млн. грн. Власних коштів у такому розмірі для погашення заборгованості підприємство не має, що ускладнює виконання рішення по даній справі.

При розгляді заяви суд виходить з наступного.

Згідно статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначено у п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги те, що п. 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на то мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

На думку суду, викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан.

Суд приймає до уваги факт невиконання рішення суду протягом значного проміжку часу та відсутність будь-яких доказів, які б вказували на здійснення боржником заходів на погашення заборгованості.

Відповідно до статті 4-3, статті 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на обставини, які зазначені в заяві про відстрочку виконання рішення та надані для її обґрунтування документи, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Комунальному підприємству "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду від 27.11.2013 по справі №917/1874/13.

2. Копії ухвали направити стягувачу та боржнику.

Суддя Плотницька Н.Б.