Ухвала суду № 37582995, 26.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 р.Справа № 818/8373/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2013р. по справі № 818/8373/13-а

за позовом ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе

до Сумської митниці Міндоходів , Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про визнання дій протиправними, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року адміністративний позов ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до Сумської митниці Міндоходів, головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, стягнення коштів задоволено. Визнано протиправними дії Сумської митниці щодо відмови у прийнятті митної декларації; скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2013/00144 від 25.07.2013 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 145149,08 грн., ввізного мита в розмірі 725745,38 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" судовий збір в розмірі 2328,41 грн., сплачений при зверненні до суду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 року , прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 25.07.2013р. Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково- виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» подана до Сумської митниці Міндоходів митна декларація №805130000/2013/009058 від 25.07.2013р. для митного оформлення в режимі імпорт комплекту магнітного підвісу КМП по ТІ080001- 4 шт. (далі - товар) та інші документи, необхідні для митного контролю.

Для підтвердження країни походження товару та з метою отримання преференції зі сплати ввізного мита позивачем наданий зовнішньоекономічний контракт №393/006-234 від 15.10.2012р., укладений між ВАТ «Сатурн - Газовые турбины» (Росія) та ПАТ «Сумське НВО ім. МВ.Фрунзе», рахунок - фактура №403332/0 від 11.07.2013р., міжнародна товарно-транспортна накладна №473987 (країна відправлення Росія), оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 15.07.2013р. за № RUUA 312 6 000 860 (бланк 2989498) та Акт експертизи № 126-161 для оформлення сертифікату країни походження товару, складений Балашихинською Торгово-промисловою палатою 11.07.2013р.

У зв'язку з наявністю преференції зі сплати ввізного мита позивачем нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 902 981,53грн.

25.07.2013р. Сумська митниця відмовила ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» у митному оформленні задекларованого товару, оформивши Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00144 (далі - Картка відмови).

Підставою для відмови стало невизнання відповідачем Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 15.07.2013р. за №RUUA 312 6 000 860 (бланк 2989498) для цілей надання товару режиму вільної торгівлі у відповідності до п.9.1 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності незалежних Держав від 20.11.2009р.

Цього ж дня, позивач оформив митну декларацію №805130000/2013/009074 з нарахуванням та сплатою ввізного мита за оформлення задекларованого товару у розмірі 725745,38грн. та податку на додану вартість у розмірі 3048130,61грн.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що Сертифікат форми СТ-1 RUUA 3126000860 від 15.07.2013 року у відповідності до вимог ст. 43 ч. 3 МК України однозначно свідчить про походження товару, а картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів видана Сумською митницею Міндоходів на підставі припущень, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 6, 7 ст. 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією встановлено Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Дана угода ратифікована Законом України від 06 жовтня 1999 року № 1125-XIV, згодом дані Правила дійсно втратили чинність.

Особливості визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав регламентовано Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, ратифікованих Законом України від 06.07.2011 р. № 3592-VI (далі - Правила), які діють стосовно товарів, що походять з держав - учасниць Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (далі - держави - учасниці Угоди) і знаходяться в торговельному обігу між цими державами, до яких застосовується торговельний режим, передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року.

Згідно п. 2.1. Правил, - країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Згідно п. 2.3 Правил для цілей визначення країни походження товару, виготовленого в державі - учасниці Угоди, може застосовуватися кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару під час його послідовної обробки (переробки).

Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав - учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або інших держав - учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом (сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 (далі - сертифікат форми СТ-1, або сертифікат) та піддаються поетапній подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах - учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається країна, на території якої він востаннє був підданий обробці (переробці).

За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про походження матеріалів з інших держав - учасниць Угоди визначення країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти "а", "б", "в" пункту 2.4 цих Правил).

Крім того, ст. 43 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують крану походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару у відповідності до ч. 3 ст. 43 Митного кодексу країни - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Відповідно до п.6.1 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені п.6.1 Правил та ст. 43 Митного кодексу України, чинним законодавством не передбачено.

Тобто, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму. При цьому, акти експертизи про походження товару позивач не зобов'язаний був надавати, оскільки дані акти обов'язково надаються лише у разі пред'явлення сертифікатів, що містять у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінний від відомостей, що містяться в митній декларації.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем з метою підтвердження країни походження товару, задекларованого за митною декларацією №805130000/2013/009058 від 25.07.2013р. наданий Сумській митниці оригінал Сертифікату про походження товару за формою СТ-1 від 15.07.2013р. за № RUUA 312 6 000 860 (бланк 2989498) (далі - Сертифікат).

Сертифікат про походження товару за формою СТ-1 від 15.07.2013 року за № RUUА 312 6 000 860 митним органом не визнаний для цілей надання товару режиму вільної торгівлі з посиланням на його невідповідність вимогам пункту 9.1 Правил у зв'язку з неповнотою оформлення Акту експертизи .

Між тим, колегія суддів вважає зазначений висновок необґрунтованим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказаний Сертифікат містить повну та достовірну інформацію щодо країни походження товару та оформлений у відповідності до вимог щодо заповнення сертифіката, викладеним у п.7.4 Правил.

Так, згідно п. 7.4. Правил заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати таким вимогам:

графа 1-1 - «Вантажовідправник (експортер) (найменування та адреса)». Під час заповнення графи допускається зазначати найменування вантажовідправника (експортера) згідно зі свідоцтвом про його державну реєстрацію або документом, що підтверджує фактичне місце знаходження вантажовідправника (експортера).

У разі якщо вантажовідправник й експортер є різними юридичними особами, слід зазначати, що вантажовідправник (найменування та адреса) діє "за дорученням" експортера (найменування та адреса);

графа 2-1 - «Вантажоодержувач (імпортер) (найменування та адреса)». Під час заповнення графи допускається зазначати найменування вантажоодержувача (імпортера) згідно зі свідоцтвом про його державну реєстрацію або документом, що підтверджує фактичне місце знаходження вантажоодержувача (імпортера).

У разі якщо вантажоодержувач та імпортер є різними юридичними особами, слід зазначати, що вантажоодержувач (найменування та адреса) діє "за дорученням" імпортера (найменування та адреса);

графа 3 - "Засоби транспорту й маршрут проходження (наскільки це відомо)". Зазначаються засоби транспорту й маршрут проходження, наскільки це відомо;

графа 4 - зазначаються реєстраційний номер сертифіката, країна, що видала сертифікат, і країна, для якої цей сертифікат призначений.

Допускається внесення реєстраційного номера від руки або проставлення штампом;

графа 5 - "Для службових позначок". Удруковуються, уносяться від руки або проставляються штампом службові позначки державних контрольних органів країн вивезення, транзиту та (або) отримання товару, а також за необхідності такі записи: "Дублікат", "Видано замість сертифіката", "Видано згодом", а також інші записи, передбачені цими Правилами.

Записи, що вносяться до зазначеної графи від руки, засвідчуються в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 7.3 цих Правил;

графа 6 - "Номер". Зазначається порядковий номер товару;

графа 7 - "Кількість місць і вид упаковки". Зазначається кількість місць і вид упаковки;

графа 8 - "Опис товару". Зазначається комерційне найменування товару та інші відомості, що дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару стосовно заявленого для цілей митного оформлення.

графа 9 - "Критерій походження". Зазначаються такі критерії походження товарів:

"П" - товар, цілком вироблений в державі - учасниці Угоди;

"Д1905" - товар, підданий достатній обробці (переробці), із зазначенням перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад - 1905;

"К" - товар, країна походження якого визначена на основі кумулятивного принципу.

Якщо в сертифікаті заявлено товари, що класифікуються в різних товарних позиціях за ТН ЗЕД та мають різні критерії походження, то в графі 9 зазначаються критерії походження, диференційовано для всіх заявлених товарів;

графа 10 - "Кількість товару". Зазначаються маса брутто (нетто) (кг) та (або) інші кількісні характеристики товару згідно з ТН ЗЕД. Фактична кількість поставленого товару не повинна перевищувати кількості, зазначеної в сертифікаті, більш ніж на 5 %.

Маса нетто зазначається з урахуванням первинної упаковки, невіддільної від товару при роздрібній торгівлі.

У разі видачі сертифіката на періодичні видання за довгостроковими зовнішньоторговельними договорами (угодами), коли вантаж надходить від одного й того самого вантажовідправника одному й тому самому одержувачу вантажу, заповнення графи не обов'язкове. При цьому режим вільної торгівлі надається за фактичною кількістю ввезених періодичних видань;

графа 11 - "Номер і дата рахунка-фактури". Зазначаються відомості про рахунок-фактуру або рахунок-проформу, або інший документ, що відображає фінансові та (або) кількісні параметри товару (під час здійснення довгострокових зовнішньоторговельних договорів (угод), коли вантаж надходить від одного й того самого вантажовідправника одному й тому самому одержувачу вантажу, заповнення графи не обов'язкове);

графа 12 - "Засвідчення". Заповнюється вповноваженим органом і містить його найменування, адресу, печатку та дату видачі сертифіката, а також підпис, прізвище та ініціали особи, уповноваженої засвідчувати сертифікат.

Допускається внесення дати, а також прізвища та ініціалів уповноваженої особи від руки або проставлення штампом;

графа 13 - "Декларація заявника". Зазначається країна, у якій товар був цілком виготовлений або підданий достатній обробці (переробці), дата декларування відомостей про країну походження товару, а також проставляються печатка заявника, підпис, прізвище та ініціали вповноваженої особи заявника.

Допускається внесення дати, а також прізвища та ініціалів уповноваженої особи від руки або проставлення штампом.

У тому разі, коли товар вивозиться (увозиться) фізичною особою - резидентом однієї з держав - учасниць Угоди, сертифікат форми СТ-1 заповнюється з урахуванням таких особливостей:

графа 1 - зазначаються прізвище, ініціали вантажовідправника та його адреса;

графа 2 - зазначаються за наявності даних прізвище, ініціали вантажоодержувача, його адреса, а також робиться позначка "Для вільного обігу".

Допускається, що вантажовідправником і вантажоодержувачем може бути одна й та сама фізична особа;

графи 5 й 11 за відсутності даних можуть залишатися незаповненими;

графа 13 засвідчується підписом вантажовідправника із зазначенням дати декларування відомостей про країну походження товару, а також прізвища та ініціалів вантажовідправника.

Пунктом 9.1 Правил передбачено , що сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо:

- у наданому документі є підчистки, помарки або не засвідчені відповідно до цих Правил виправлення або відсутні необхідні підписи та (або) печатки;

- проставлені в сертифікаті відбитки печаток та (або) підписи осіб, а також зазначені адреси органів, уповноважених засвідчувати й видавати сертифікати форми СТ-1, не відповідають інформації, наявній у митної служби країни ввезення;

- відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого;

- бланк наданого сертифіката не відповідає зразкам бланків, наявним у митної служби країни ввезення;

- у наданому сертифікаті підпис особи, уповноваженої засвідчувати сертифікати, виконано у вигляді факсиміле;

- товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил;

- товар, зазначений у сертифікаті, підпадає під випадок, передбачений пунктом 5.2 цих Правил.

Матеріалами справи підтверджено, що Сертифікат заповнено у відповідності до положень зазначеного пункту Правил. Зокрема у графі 8 «Опис товару» зазначається комерційне найменування товару та інші відомості, що дозволяють провести однозначну ідентифікацію вару стосовно заявленого для цілей митного оформлення.

Графа 8 Сертифікату містить наступний опис товару: «комплект магнітного подвеса КМП по Т1080001-4шт.».

У графі 9 Сертифікату вказаний критерій походження «Д8505», тобто товар підданий достатній обробці (переробці) та вказані перші чотири цифри коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, що відповідає коду товару «85052000», зазначеному у графі 33 митної декларації.

У графі 13 зазначена країна походження товару - «Російська Федерація», що також відповідає іншим документам, наданим для митного контролю.

Вказане комерційне найменування задекларованого товару міститься і в інших документах, а саме: акті експертизи №126-161 від 11.07.2013р., специфікації №1 до контракту №393/006-234 від 15.10.2012р., рахунку - фактурі №403332/0 від 11.07.2013р., міжнародній товарно-транспортній накладній №473987 та інших документах , які містяться в матеріалах справи.

Отже, Сертифікат про походження товару за СТ-1 від 15.07.2013р. за № RUUA 312 6 000 860 містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованого товару, будь - які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні.

Крім того, згідно висновків акту експертизи від 11.07.2013 pоку №126-161 (а.с. 32-34) «для кінцевого товару» (комплект магнітного подвеса КМП по Т1080001) вартість використовуваних іноземних матеріалів не перевищує 50% ціни кінцевої продукції, при цьому, матеріали іноземного походження, що класифікуються в даній товарній позиції, не використовуються.

З урахуванням вищевикладеного, встановлено, що для вищезазначеного товару виконуються умови, вказані у «Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце» (додаток 1 до Правил визначення країни походження товарів), що відповідає вимогам достатньої обробки/преребки в РФ та дозволяє вважати даний товар таким, що походить з Російської Федерації.

Кінцевий товар згідно з Правилами визначення країни походження товарів є товаром російського походження, підданий достатній обробці/переробці в РФ та має критерій походження «Д8505».

При цьому, варто зазначити, що критерій достатньої обробки/переробки для товарної позиції 8505 (що має місце в даному випадку), передбачений Правилами 2000р., після вступу в силу для України Угоди про Правила визначення країни походження товарів від 20.11.2009р. не змінився.

Безпосередньо у висновку зазначеного акта експертизи встановлено, що товар: комплект магнітного подвеса КМП по Т1080001 дійсно російського походження.

Крім того, листом від 12.11.2013 року № 156 ТПП Росія підтвердила правильність та правомочність видачі Сертифікату.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає відомості , зазначені у Сертифікаті такими, що дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару стосовно декларованого за митною декларацією №805130000/2013/009058 від 25.07.2013р., у зв'язку з чим Сумською митницею безпідставно застосований п.9.1 Правил для невизнання Сертифікату для надання товару режиму вільної торгівлі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на акт експертизи як на підставу виникнення сумнівів щодо перевірки походження товару, оскільки документами походження товарів являється Сертифікат та відповідність даних у інших документах, які в даних спірних правовідносинах при митному оформленні не мали розбіжностей, Сертифікати заповнені у відповідності з Правилами.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовується відповідачами, що під час митного оформлення товару за митною декларацією №805130000/2013/009058 від 25.07.2013року ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» нарахована, виходячи з митної вартості товару, і сплачена до бюджету сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145149,08грн. та ввізне мито у сумі 725745,38грн.

Факт оплати ввізного мита за митну декларацію №805130000/2013/009058 від 25.07.2013року та переплати податку на додану вартість в зв'язку з коригуванням основи нарахування та курсу валюти підтверджено відміткою «Сплачено» на митній декларації.

Відповідно до пункту 1 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно зі статтею 27 Митного кодексу України якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Таким чином, оскільки Сумська митниця протиправно відмовила у митному оформленні товару за митною декларацією №805130000/2013/009058 від 25.07.2013року , що призвело до надмірної сплати ТОВ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» митних платежів , а саме з ввізного мита у сумі 725745,38грн., податку на додану вартість у сумі 145149,08грн., вказана сума надмірно сплачених платежів підлягає стягненню на корить позивача з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2013р. по справі № 818/8373/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 03.03.2014 р.