Ухвала суду № 37582950, 26.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р. Справа № 821/3555/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, третя особа: Головне управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, третя особа: Головне управління Міндоходів у Херсонській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 р. № 0003422200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 3849 грн., з яких за основним платежем на 2566 грн., за штрафними санкціями на 1283 грн.; № 0003432200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 2951 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року позов задоволено .

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 16.05.2013 р. №№ 0003422200, 0003432200.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "4-й Експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (код ЄДРПОУ 14287749) судовий збір у сумі 114 грн. 71 коп.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що у період з 17.04.2013 р. по 19.04.2013 р. відповідачем проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПрАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 3 квартал 2011 року та з податку на додану вартість за період липень 2011 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "ФерумПром Миколаїв" та їх відображення у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 24.04.2013 р. № 2396/22.4/14287749.

Вказаною перевіркою було встановлено, що транспортування товару (труби сталевої) здійснювалось постачальником, однак позивачем перевіряючим не було надано товарно-транспортної накладної. З огляду на вказані обставини податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, тобто проведення лише документування господарських операцій без фактичного здійснення, що призвело до заниження суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств ПрАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" у липні 2011 року та 2-3 кварталах 2011 року.

Вказані висновки стали підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 р.:

- № 0003422200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 3849 грн., з яких за основним платежем на 2566 грн., за штрафними санкціями на 1283 грн.;

-№ 0003432200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 2951 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи свідчать про реальність господарських операцій позивача з ТОВ "ФерумПром Миколаїв" на виконання яких вони складені та є такими, що відповідають сутності та несуть доказовість відносно змісту здійснених операцій, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїм безпосереднім контрагентом, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2011 р. між ТОВ "ФерумПром Миколаїв" та ПрАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" було укладено договір за № 132.

Відповідно до п.1.1 Договору продавець (ТОВ "ФерумПром Миколаїв") бере на себе зобов'язання передати у власність покупця (ПрАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт"), а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах дійсного договору. Товар: труби сталеві (б/у) діам.219-720 мм (п.1.2 Договору).

На виконання умов договору продавцем (ТОВ "ФерумПром Миколаїв") було поставлено ПрАТ "Четвертий експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" трубу сталеву (б/у) діам.530 мм загальною вартістю 15398,51 грн., в тому числі ПДВ 2566,42 грн.

Факт поставки товару підтверджується рахунком від 12.07.2011 р. № 56, накладною від 12.07.2011 р. № 484, податковою накладною від 12.07.2011 р. № 24.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжним дорученням від 12.07.2011 р. № 532 на суму 15398,51 грн.

У подальшому отриману від ТОВ "ФерумПром Миколаїв" трубу було використано позивачем у своїй господарській діяльності. Вказаний факт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 28.07.2011 р. № 1.

Отже, фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїм безпосереднім контрагентом підтверджена належним чином.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Доводи апелянта щодо підтвердження отримання позивачем товарів, які постачалися ТОВ "ФерумПром Миколаїв", товарно-транспортними накладними, є безпідставними, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності.

Водночас, судом першої інстанції були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій із вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

На підставі викладеного, суд першої інстанції, з врахуванням встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку про те, що позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з його контрагентом та правомірність формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення. № 0003422200; № 0003432200 є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий :

Судді: