Рішення № 37582319, 12.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1802/14 12.03.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва простягнення 179 295,02 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Кучкова Ю.В.від відповідача:Турченко Д.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі-відповідач) про стягнення 179 295,02 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №620563 від 02.11.2005 р. у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 170 375,25 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 601,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 318,61 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.02.2014 р.

26.02.2014 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване необхідністю часу для надання доказів погашення спірної заборгованості.

В судовому засіданні 26.02.2014 р. оголошено перерву до 12.03.2014 р.

У судове засідання представник позивача з'явився, надав довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію КП УЖГ Дніпровського району з якої вбачається, що відповідачем частково сплачено спірну суму заборгованості у розмірі 143 000,00 грн., у зв'язку із чим позивач просив суд провадження у справі в даній частині позову припинити. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 27 375,25 грн., 3% річних у розмірі 7 601,16 грн. та інфляційних збитків у розмірі 1 318,61 грн. представник позивача підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2005 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (споживач) укладено договір №620563 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб - опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення договору по приладам обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 р. за тарифами, встановленими та затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 01.01.2011 р. по 01.01.2014 р. надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на суму 406 435,23 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та обліковими картками, що містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав не належним чином, внаслідок чого за період з 01.01.2011 р. по 01.01.2014 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2014 р. складає 170 375,25 грн., що зумовило звернення позивача із позовом до суду.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 10 Додатку №2 визначено, що споживач щомісячно - забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; - до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його рахунком.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (облікові картки, довідка про надходження коштів від відповідача та детальний розрахунок заборгованості) підтверджується надання позивачем послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді, часткова оплата відповідачем вартості спожитої енергії та виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 170 375,25 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В судовому засіданні, представником позивача надано довідку про про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію КП УЖГ Дніпровського району з якої вбачається, що відповідачем у лютому 2014 р. (після порушення провадження у справі) частково сплачено спірну заборгованість у розмірі 143 000,00 грн.

Відтак, враховуючи, що відповідачем після порушення провадження у справі частково погашено суму спірної заборгованості у розмірі 143 000,00 грн., суд приходить до висновку про відсутність предмету спору у даній частині позовних вимог та припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 143 000,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, несплачена сума заборгованості за спожиті протягом спірного періоду послуги, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 27 375,25 грн. (170 375,25 грн. вартість послуг з теплопостачання наданих у спірний період - 143 000,00 грн. часткової оплати послуг сплачених після порушення провадження у справі).

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7 601,16 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 318,61 грн., які нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості спожитої теплової енергії за кожен місяць окремо у загальний період з лютого 2011 р. по січень 2014 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №13/210/10.

Оскільки розрахунок 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 7 601,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 318,61 грн. є правомірними та обґрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва заборгованості у розмірі 27 375,25 грн. 3% річних у розмірі 7 601,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 318,61 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 143 000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; код ЄДРПОУ 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 27 375 (двадцять сім тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 7 601 (сім тисяч шістсот одна) грн. 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 3 585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 90 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 143 000,00 грн. припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Куркотова Є.Б.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.03.2014 р.