Рішення № 37582266, 11.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1161/14 11.03.14

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.»дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 12 920, 45 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Данилюк О.М. (довіреність № 91 від 10.02.2014 року)

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12 920, 45 грн., (у тому числі: 6 500, 00 грн. - основного боргу, 4 070, 83 грн. - пеня, 888, 62 грн. - 3 % річних та 1 461, 00 грн. - інфляційні втрати).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином розрахувався за надані транспортні послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 порушено провадження у справі № 910/1161/14 та призначено її розгляд на 11.02.2014.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 25 жовтня 2010 року укладено договір № 26, відповідно до якого Позивач зобов'язався надавати послуги з перевезення вантажу, а Відповідач сплатити їх вартість.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Надання транспортних послуг у період з червня 2010 по у грудень 2010 Позивачем підтверджено наданими суду актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000100 від 14.06.2010, № ОУ-0000130 від 27.07.2010, № ОУ-0000148 від 30.08.2010, № ОУ-0000149 від 02.09.2010, № ОУ-0000190 від 23.10.2010, № ОУ-0000194 від 08.11.2010, № ОУ-0000199 від 19.11.2010, № ОУ-0000200 від 22.11.2010, № ОУ-0000220 від 08.12.2010, № ОУ-0000221 від 08.12.2010, № ОУ-0000224 від 24.12.2010, № ОУ-0000225 від 24.12.2010 та CMR № 0004020, № 0119069, № 0004017, № 0173294, № 0173297, № 0207822, № 0207820, № 0118003, № 0207832, № 0207835, № 0118008, № 0173293.

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 26 від 25.10.2010 на суму 111 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору № 26 від 25.10.2010 розрахунки між Позивачем та Відповідачем здійснюються не пізніше 15 днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, податкових накладних та акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов'язання за надані Позивачем транспортні послуги у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6 500, 00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки факт надання транспортних послуг підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати наданих послуг у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 6 500, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.4 договору № 26 від 25.10.2010 встановлено, що у разі прострочення платежів Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми таких платежів за кожний день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно наданого до позовної заяви розрахунку Позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 4 070, 83 грн. за період з 23.03.2012 по 27.01.2014.

Однак, враховуючи вимоги частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, правомірним буде нарахування пені за період з 23.03.2012 по 23.09.2012, тому до стягнення підлягає пеня у розмірі 492, 83 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснюється на суму боргу у розмірі 6 500, 00 грн., вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 361, 15 грн. за період з 23.03.2012 по 27.01.2014, а вимога про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягає, оскільки Позивачем не враховано від'ємний інфляційний показник при здійсненні розрахунку за спірний період. Аналогічні висновки про застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України містяться у постанові Вищого Господарського суду України від 06.09.2011 року у справі № 23/94.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 353, 98 грн.

Позивач просить стягнути із відповідача 4 000,00 грн. витрат на юридичну допомогу, посилаючись на копії платіжних доручень № 190 від 15.01.2014 та № 214 від 04.03.2014, з яких вбачається, що оплата Позивачем здійснювалась на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Враховуючи зазначене, Позивачем не надано доказів фактичної оплати, а стягнення суми в рахунок майбутньої оплати у вигляді судових витрат, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в частині першій статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

В той же час, позивачем не надано доказів того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є адвокатом.

За таких обставин, підстави для стягнення з Відповідача витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 4 000,00 грн. відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02139, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.» (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 4, корпус 21, ідентифікаційний код 25392923) 6 500 (шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 361 (триста шістдесят одна) грн. 15 коп. - 3 % річних, 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 83 коп. - пеня, 1 039 (одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 88 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 13.03.2014.

СуддяТ.Ю. Кирилюк