Постанова № 37581851, 06.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. Львів Справа № 9104/30166/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Клюби В.В., Яворського І.О.,

з участю секретаря - Саламахи О.І.,

представників позивача - Мухи Л.С., Ізбянської М.Г.,

представника відповідача - Мельника О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тернопіль-транзит» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року по справі № 2-а-1124/10/1970 за позовом Приватного підприємства «Тернопіль-транзит» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступником якої є Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Тернопіль-транзит» (далі - ПП «Тернопіль-транзит») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 19 січня 2010 року № 0000032306/0/3971 та від 16 лютого 2010 року № 0000112306/0/10044.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що база оподаткування операцій з продажу на території України ввезених в режимі імпорту товарів ним визначена правомірно, відповідно до вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Крім цього, вказувало на те, що митна вартість, як база оподаткування податком на додану вартість, застосовується виключно при розмитненні імпортованих товарів та не підлягає подальшому відображенню в бухгалтерському обліку вартості їх придбання та продажу, та як звичайна ціна застосовуватись не може.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року відмовлено в задоволенні вказаного позову.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ПП «Тернопіль-транзит» подало апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, зазначені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просили її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 19 січня 2010 року № 263/23-623/32750432, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Тернопіль-транзит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 січня 2010 року № 0000032306/0/3971, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 81783.00 грн.

На підставі акта перевірки від 16 лютого 2010 року № 1065/23-623/32750432, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Тернопіль-транзит» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахункових рахунок платника податку за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось з 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2009 року, Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року № 0000112306/0/10044, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 86382.00 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок відповідача про порушення ним вимог пунктів 4.1, 4.3 статті 4, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за листопад на суму 86382.00 грн. та за грудень на суму 177810.00 грн., а також підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року в розмірі 81783.00 грн. та за грудень 2009 року в розмірі 86382.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивач в порушення зазначених вище правових норм, імпортуючи вживані транспортні засоби, до складу податкового кредиту включав суму податку на додану вартість обчислену при імпорті із загальної суми митної вартості та мита, а до складу податкових зобов'язань включав суму податку на додану вартість від реалізації вживаних автотранспортних засобів, обчисленої від суми, що є вищою від загальної ціни придбання , але нижчою рівня митної вартості.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при реалізації товару позивач на порушення вимог пунктів 4.1, 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно розрахував базу оподаткування, виходячи з договірної вартості, яка була нижче митної вартості товару, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ відповідають вимогам податкового законодавства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, при визначенні бази оподаткування з податку на додану вартість операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Враховуючи викладене вище, висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, щодо обмеження бази оподаткування податку на додану вартість операцій із реалізації на території України імпортованого позивачем товару його митною вартістю не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Викладене вище дає підстави для висновку про протиправність прийнятих Тернопільською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 19 січня 2010 року № 0000032306/0/3971 та від 16 лютого 2010 року № 0000112306/0/10044, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, вони підлягають скасуванню, що є належним способом захисту порушеного права позивача.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тернопіль-транзит» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року по справі № 2-а-1124/10/1970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Тернопіль-транзит» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 19 січня 2010 року № 0000032306/0/3971 та від 16 лютого 2010 року № 0000112306/0/10044.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.В. Клюба

І.О. Яворський

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2014 року.