Ухвала суду № 37580837, 15.01.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 0508/11954/12 Номер провадження 22-ц/775/45/2014

Головуючий в 1 інстанції Цукуров В.П.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Супрун М.Ю.,

при секретарі Руденко Д.В.,

за участю

заінтересованої особи ОСОБА_1,

представників заінтересованих осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за поданням відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання мирової угоди за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_1 на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2012 року, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2012 року задоволено подання відділу Державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання мирової угоди від 11 жовтня 2012 року, укладеної між боржником ОСОБА_5 та стягувачами ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відповідно до якої:

ОСОБА_5 передає у власність ОСОБА_6 приміщення у нежитловому будинку АДРЕСА_1, а саме:

підвальне приміщення (652,6 кв.м.);

приміщення офісного залу (524,9 кв.м.), на першому поверсі;

приміщення офісного залу (628,7 кв.м.), на другому поверсі;

приміщення офісного залу (646,0 кв.м.), на третьому поверсі.

В результаті цієї мирової угоди за ОСОБА_6 визнається право власності на:

підвальне приміщення (652,6 кв.м.);

приміщення офісного залу (524,9 кв.м.), на першому поверсі;

приміщення офісного залу (628,7 кв.м.), на другому поверсі;

приміщення офісного залу (646,0 кв.м.), у нежитловому будинку АДРЕСА_1, а право власної ОСОБА_5 на зазначені приміщення припиняється.

ОСОБА_5 передає у спільну сумісну власність ОСОБА_7 і ОСОБА_9 приміщення у нежитловому будинку АДРЕСА_1, а саме:

приміщення офісного залу (636,0кв.м.), на мансардному поверсі.

В результаті цієї мирової угоди за ОСОБА_7 і ОСОБА_9 визнається право спільної сумісної власності на приміщення офісного залу (636,0 кв.м.), на мансардному поверсі нежитлового будинку АДРЕСА_1, а право власності ОСОБА_5 на зазначені приміщення припиняється.

ОСОБА_5 передає у спільну сумісну власність ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 приміщення у нежитловому будинку АДРЕСА_1, а саме:

сходові клітини, ліфт у підвальному приміщенні;

сходові клітини, ліфт на першому поверсі;

сходові клітини, ліфт на другому поверсі;

сходові клітини, ліфт на третьому поверсі;

сходові клітини, ліфт, котельню на мансардному поверсі.

В результаті цієї мирової угоди за ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 визнається право спільної сумісної власності на:

сходові клітини, ліфт у підвальному приміщенні;

сходові клітини, ліфт на першому поверсі;

сходові клітини, ліфт на другому поверсі;

сходові клітини, ліфт на третьому поверсі;

сходові клітини, ліфт, котельню на мансардному поверсі у нежитловому будинку АДРЕСА_1, а право власності ОСОБА_5 на зазначені приміщення припиняється.

Назви приміщень, їх площа відповідають даним, зазначеним у технічному паспорті на будинок. Копія технічного паспорту є невід'ємною частиною угоди. Загальна площа нежитлового будинку АДРЕСА_1 яке передається складає - 3387,7 кв.м. Загальна площа спільної сумісної власності складає - 299,5 кв.м, із яких 80% -239,6 кв.м належить ОСОБА_6, 20% - 59,9 кв.м сумісна доля ОСОБА_7 і ОСОБА_9.

В результаті цієї мирової угоди припиняються зобов'язання ОСОБА_5 перед ОСОБА_6 з оплати боргу у сумі 7 884 390,50 грн., перед ОСОБА_7 з оплати боргу у сумі 1 003 219,00 грн., перед ОСОБА_9 з оплати боргу у сумі 1 003 219,00 грн.

Питання щодо передання права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок АДРЕСА_1, і яка належить на праві власності ОСОБА_5, буде вирішено окремою угодою.

ОСОБА_1 звільняє (прощення боргу) ОСОБА_5 від його боргу у сумі 10 001 609,50 грн.

Зазначена ухвала суду оскаржена ОСОБА_1, який в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні подання відділу державної виконавчої служби про визнання мирової угоди. Апелянт посилається на те, що рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2012 року на його користь з ОСОБА_5 стягнуто грошові кошти у розмірі 10 000 000 грн. та судовий збір у сумі 1 609, 50 грн. Цим же рішенням грошові кошти стягнуті з боржника на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Про наявність укладеної в процесу виконання цього судового рішення мирової угоди йому відомо не було, підпис від його імені на мировій угоді виконана іншою особою.

В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_3 і ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін.

Інші учасники процесу в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать їх підписи на а.с.130-132.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2012 року до суду надійшло подання відділу державної виконавчої служби про визнання мирової угоди, в якому зазначено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку перебувають виконавчі провадження по примусовому виконанню двох виконавчих листів № 2/0508/2455/2012, виданих 01 жовтня 2012 року Ворошиловським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 та на користь ОСОБА_7 1 000 000 гривень та судового збору у розмірі 3 219 гривень, а всього 1 003 219 гривень. На стадії виконання рішення боржник ОСОБА_5 та стягувачі ОСОБА_7 і ОСОБА_9 уклали мирову угоду від 11 жовтня 2012 року, яку просили суд визнати.

Відповідно до положень ст. 372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу.

Задовольняючи подання відділу державної виконавчої служби та приймаючи рішення про визнання мирової угоди від 11 жовтня 2012 року, укладеної між боржником ОСОБА_5 та стягувачами ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що умови укладеної мирової угоди не суперечать закону, не порушують права та свободи інших осіб, а тому дана мирова угода може бути визнана судом.

Проте з таким рішенням суду погодитись не можна, оскільки воно прийняте з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди.

За змістом вказаної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обгрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обовязків сторін та предмету спору.

Приймаючи рішення про визнання мирової угоди, укладеної сторонами, суд першої інстанції не врахував, що предметом спору, що виник між сторонами та був вирішений рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2012 року, є стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів за договором позики.

Розглянувши подання відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання мирової угоди у відсутність осіб, яки її укладали, без належного їх повідомлення, та визнаючи відповідно до умов мирової угоди право власності на нерухоме майно, яке не було предметом спору, суд детально не з'ясував думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання, не перевіив законність й обгрунтованість її умов, чи відповідає зазначена мирова угода вимогам закону, чи стосується вона прав та обов'язків сторін, що випливають з договору позики і самого предмету позову, чи пов'язані її умови з правовідносинами, які вирішені рішенням суду, чи законно боржник в розумінні ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, укладаючи мирову угоду щодо нерухомого майна шляхом передачі його у власність стягувачів, виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу за договором позики, при цьому не звернувши уваги на вартість нерухомого майна.

Крім того, судом не з'ясовано, що саме перешкоджало сторонам вирішити питання про відчуження зазначеного в мировій угоді нерухомого майна шляхом укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу цього майна, який би відповідав вимогам ст.ст. 655, 656, 657 ЦК України та був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Не з'ясовано судом й питання про те, чи не порушує укладення цієї угоди прав та обов'язків інших осіб, чи є боржник власником нерухомого майна, яке передано у власність стягувачів за мировою угодою.

Згідно зі ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З урахуванням викладеного ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а питання про визнання мирової угоди - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_1 - частково задовольнити.

Ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2012 року - скасувати та передати питання на новий розгляд до Ворошиловського районного суду м.Донецька.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

М.Ю. Супрун