Постанова № 37578750, 05.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа№ 910/19665/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Буравльова С.І.

Зеленіна В.О.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Буняк Ю.І. - представник за довіреністю;

від відповідача (за первісним позовом): Печерний С.Л. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні засіданні апеляційні скарги:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"

та Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014

у справі № 910/19665/13 (суддя: Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 709 658,17 грн.,

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"про стягнення 291 433,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2014 по справі № 910/19665/13, повний текст якого підписано 15.01.2014, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" задоволено повністю, а сааме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" 654 167,04 грн. основного боргу, 21 558,61 грн., пені, 29 885,99 грн. штрафу, 4046,53 грн. 3% річних та 14 193,16 грн. судового збору.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" 209831,82 грн. пені, 81601,26 грн. штрафу та 5829,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.01.2014, позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" про стягнення 291 433,08 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" мотивовані тим, що вимоги позивача за зустрічним позовом ґрунтуються на пункті 7.5 договору від 21.06.2012, яким передбачена відповідальність виконавця (ТОВ "Компанія "Енергомонтаж") за порушення строків надання послуг у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості послуг з яких допущено прострочення надання за кожен день прострочення, та штрафу у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів. Проте, нарахування штрафних санкцій здійснені позивачем за зустрічним позовом починаючи з 02.05.2013, не врахувавши того, що строк дії договору від 21.06.2012 закінчився 01.05.2013, а отже з цієї дати припинились і зобов'язання сторін за договором, зокрема і щодо сплати штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.01.2014, відповідач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 709 658,17 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" зводяться до того, що умовами договору від 21.06.2012 було передбачено, що виконавець - ТОВ "Компанія "Енергомонтаж" - зобов'язався надати замовнику - ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" послуги загалом на суму 2 053 923,60 грн., але фактично послуг було надано на суму 888 191,28 грн. , невиконаним залишилось зобов'язанян з надання послуг, передбачених договором, на суму 1 165 732,32 грн., з яких позивачем за первісним позовом допущено прострочення їх виконання, що і стало підставою для призупинення відповідачем за первісним позовом свого обов'язку з оплати послуг, що відповідає приписам статті 538 Цивільного кодексу України, а отже і відповідний обов'язок відповідача за первісним позовом з оплати послуг не є простроченим, а отже і підстави для задоволення первісного позову були відсутні.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергомонтаж" у справі № 910/19665/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., як і апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" у справі № 910/19665/13.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду, було сформовано для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергомонтаж" по справі № 910/19665/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О.

Згідно розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду, було сформовано для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" по справі № 910/19665/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Буравльов С.І., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" та Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" по справі № 910/11613/13 прийняті до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 26.02.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 розгляд справи відкладено до 05.03.2014.

В судовому засіданні 05.03.2014 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" про стягнення 291 433,08 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в судовому засіданні 05.03.2014 доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 709 658,17 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 21.06.2012 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" згідно п. 1.1, п. 1.2 Статуту), як замовником, та ТОВ "Компанія "Енергомонтаж", як виконавцем, було укладено договір № 1206000765 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору визначено, що виконавець зобов'язується у 2012-2013 роках надати послуги монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування н.в.і.у (Технічне обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах УМГ "Харківтрансгаз"), а замовник - прийняти і оплатити ці послуги.

Склад та обсяги надання послуг визначаються згідно технічного завдання (додаток № 1 до даного договору) (п. 1.2 договору).

Вартість послуг та сума цього договору визначається згідно кошторисного рахунку (додаток № 2 до цього договору) і складає 1711603, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 342320,60 грн. Загальна сума договору з ПДВ становить 2053923,60 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата вартості наданих послуг з технічного обслуговування здійснюється замовником по факту надання послуг протягом 180 банківських днів від дати підписаного сторонами відповідного акту.

На виконання умов договору позивачем за первісним позовом було виконано роботи та надано послуги на загальну суму 888191,28 грн., які відповідачем за первісним позовом прийняті без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами та посвідченими їхними печатками актами та довідками про вартість наданих послуг/виконаних робіт, датованих 31.08.2012, 17.09.2012, 28.09.2013, 22.10.2012, 31.10.2012, 30.11.2012, 26.12.2012, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно банківських виписок по особовому рахунку відповідача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом частково оплатив виконані позивачем за первісним позовом роботи в розмірі 234 024,24 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за період з 21.06.2012 по 30.09.2013.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача за первісним позовом, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором по оплаті виконаних, прийнятих, але не оплачених у повному обсязі послуг монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування н.в.і.у, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом вказував на існування у відповідача за первісним позовом заборгованості у розмірі 654 167,04 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 839 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 4.2 договору визначено, що оплата вартості наданих послуг з технічного обслуговування здійснюється замовником по факту надання послуг протягом 180 банківських днів від дати підписаного сторонами відповідного акту.

Як встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується господарський суд апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг за договором - у повному обсязі не виконав, розрахунків в повному обсязі та у визначений п. 4.2 договору строк (180 банківських днів від дати підписаних сторонами відповідних актів, датованих 31.08.2012, 17.09.2012, 28.09.2013, 22.10.2012, 31.10.2012, 30.11.2012, 26.12.2012) за виконані позивачем роботи на суму 654 167,04 грн. (888191,28 грн. (загальна сума виконаних послуг за актами) - 234 024,24 грн. (часткова оплата) = 654 167,04 грн.) - не провів, а тому відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання з своєчасної оплати вартості наданих послуг в сумі 654 167,04 грн.

У зв'язку з наведеним, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено первісний позов в цій частині. Відповідачем за первісним позовом вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч. 1). При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону (ч. 2). У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3). Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на наведені приписи вимог законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження відповідача за первісним позовом про правомірність припинення оплати наданих послуг внаслідок ненадання у повному обсязі позивачем за первісним позовом послуг у визначений у договором строк - є необґрунтованим, адже зазначене твердження відповідача не може бути підставою для звільнення відповідача за первісним позовом від обов'язку оплатити за вже надані послуги, оскільки умовами договору встановлено порядок оплати послуг по факту їх надання на підставі підписаного сторонами відповідного акту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено первісний позов в частині присудження до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, основного боргу в сумі 654 167,04 грн.

Крім того, позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 21 558,61 грн. пені та 29 885,99 грн. штрафу

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Також, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача 4046,53 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нормативно посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського колексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.6 договору у випадку несвоєчасної сплати замовником за надані послуги виконавець має право нарахувати замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення сплати, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягнути штраф у розмірі 7% від вартості простроченого зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період прострочення, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Отже, враховуючи те, що відповідач за первісним позовом своє зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг за договором - у повному обсязі не виконав, розрахунків в повному обсязі та у визначений п. 4.2 договору строк (180 банківських днів від дати підписаних сторонами відповідних актів, датованих 31.08.2012, 17.09.2012, 28.09.2013, 22.10.2012, 31.10.2012, 30.11.2012, 26.12.2012) за виконані позивачем роботи на суму 654 167,04 грн. - не провів, а тому відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання з своєчасної оплати вартості наданих послуг в сумі 654 167,04 грн., з урахуванням чого суд апеляційної інстанції погоджується з висноком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом пені, штрафу та 3% річних.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 ч. 6 Господарського процесуального кодексу України, штрафу та 3% річних щодо строків, сум та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції вважає здійснені розрахунки обґрунтованими, у зв'язку з чим погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення 21 558,61 грн. пені, 29 885,99 грн. штрафу та 4 046,53 грн. 3 % річних.

Також, розглянувши вимоги зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" про стягнення з останнього пені в розмірі 209 831,82 грн. та штрафу в розмірі 81 601,26 грн. за порушення строків виконання робіт по договору, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 21.06.2012 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" згідно п. 1.1, п. 1.2 Статуту), як замовником, та ТОВ "Компанія "Енергомонтаж", як виконавцем, було укладено договір, відповідно до пункту 3.1 якого визначили ціну Договору в сумі 2 053 923,60 грн. (у т.ч. ПДВ).

Відповідно до п. 5.1 Договору сторонами встановлено термін надання послуг: з дати укладення договору до 1 травня 2013 року.

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань за Договором відповідач за зустрічним позовом надав позивачеві за зустрічним позовом послуги на суму 888 191,28 грн., що підтверджується складеними та підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін актами.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом не в повному обсязі та всупереч узгодженим сторонами строкам надання послуг, виконав свої зобов'язання за Договором не в повному обсязі, надавши позивачеві за зустрічним позовом послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування лише на суму 888 191,28 грн., що не відповідає розміру договірної ціни в сумі 2 053 923,60 грн., визначеної у пункті 3.1 договору, а на суму різниці - 1 165 732,32 грн. - відповідачем за зустрічним позовом у визначені договором строки, послуги надані не були, у зв'язку з чим відповідачем за зустрічним позовом допущено прострочення виконання свого зобов'язання за договором щодо надання послуг на обумовлену договором суму.

Згідно пункту 7.5 договору передбачено, що за порушення з вини виконавця строків надання послуг він сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Отже, умовами договору сторони узгодили застосування до їх правовідносин штрафні санкції за несвоєчасне виконання своїх не грошових обов'язків за договором (у даному випадку за невиконання відповідачем за зустрічним позовом свого обов'язку з надання обсягу послуг за договором на узгоджену суму).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У частині другій статті 9 Цивільного кодексу України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною першою статті 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

За змістом статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Відповідну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у господарській справі № 14/80-09-2056 та постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2011р. у справі № 4/5025/1063/11.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що розрахунок пені й штрафу за зустрічними позовними вимогами не відповідає передбаченим договором строкам надання послуг та суперечить положенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Також, заперечення відповідача за зустрічним позовом що договірна неустойка, якщо інше не передбачено законом чи договором, не підлягає нарахуванню та стягненню за період після припинення дії договору - обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з посиланням на нижченаведене.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пункт 7 статті 180 Господарського кодексу України визначає, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Стаття 631 Цивільного кодексу України встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана подія чи подія, яка має юридичне значення, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що строком договору є час дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів. Протягом строку дії договору діє і зобов'язання, взяте на себе сторонами відповідно до умов договору. У випадку, коли сторони виконують свої зобов'язання до закінчення строку, визначеного в договорі, припиняється дія такого договору.

Отже, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, вчинене під час дії цього договору. Крім того в п. 10.3. договору сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач за зустрічним позовом не в повному обсязі та всупереч узгодженим сторонами строків надання послуг виконав свої зобов'язання за Договором, надавши позивачеві за зустрічним позовом послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування лише на суму 888 191,28 грн., що не відповідає розміру договірної ціни в сумі 2 053 923,60 грн., визначеної у пункті 3.1 договору, а на суму різниці - 1 165 732,32 грн. - відповідачем за зустрічним позовом у визначені договором строки, послуги надані не були, у зв'язку з чим відповідачем за зустрічним позовом допущено прострочення виконання свого зобов'язання за договором щодо надання послуг на обумовлену договором суму, з урахуванням чого суд апеляційної інстанції погоджується з висноком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені та штрафу згідно пункту 7.5 договору.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 ч. 6 Господарського процесуального кодексу України, штрафу щодо строків, сум та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції вважає здійснені розрахунки обґрунтованими, у зв'язку з чим погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача за зустрічним позовом щодо стягнення пені у розмірі 209 831,82 грн. та штрафу у розмірі 81 601,26 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" та Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", викладені в їхніх апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційних скарг, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянтів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" та Публічне акціонерного товариства "Укртрансгаз".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" та Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014 по справі № 910/19665/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2014 по справі № 910/19665/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19665/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.І. Буравльов

В.О. Зеленін