Ухвала суду № 37574809, 11.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-5714/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Євгройл» до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

02.11.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Євгройл» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2012 року №0015022220 та №0015032220.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 25.03.2013 року державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі податковий орган посилався на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено порушення вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2011 року щодо відображення правових відносин з платником податків контрагентом-постачальником ПП ВКФ «Центр-95». А саме, порушення пунктів ст. 198 та ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18356,76 грн., а також зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту на суму ПДВ 4697,00 грн. У зв'язку з чим і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які, на думку апелянта, є правомірними та скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Євгройл».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 07.09.2012 року по 13.09.2012 року державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платником контрагентом-постачальником ПП ВКФ «Центр-95» та контрагентами-покупцями за період вересня 2011 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 613/22-200/37585864 від 17.09.2012 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року №0015022220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4697 грн. та податкове повідомлення-рішення№0015032220 від 04.10.2012 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18356,76 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4589,19 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Євгройл» вимог Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за вересень 2012 року.

В акті про результати позапланової невиїзної перевірки податковим органом зазначено про те, що перевіркою встановлено відсутність реального здійснення операцій з ПП ВКФ «Центр-95». Відповідачем зазначено, що при опрацюванні первинних документів, наданих до перевірки, виявилось не можливим встановити походження товару (соняшника), місць завантажування, місць розвантажування, за рахунок якого підприємства здійснювалось транспортування товару та ін., тобто відсутні докази підтвердження транспортування товару від безпосереднього контрагента до постачальника.

Крім того, податковим органом встановлено, одним з постачальників ПП ВКФ «Центр-95», яке було контрагентом позивача, є ТОВ «Колокол Україна», яке не знаходиться за податковою адресою, а також у підприємства відсутні можливості здійснювати господарські операції, зважаючи на зазначене в акті зроблено висновок про нікчемність здійснених правочинів між контрагентами та ТОВ «Колокол Україна».

Також ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва посилалось на те, що у ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, як і у його контрагентів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл», зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

П.п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» (Покупець) було укладено з ПП ВКФ «Центр-95» (Постачальник) договір поставки № 19 від 06.09.2011 року (а.с. 19).

Згідно умов вказаного договору, ПП ВКФ «Центр-95» (Постачальник) зобов'язувалось передати у встановлений договором строк товар (соняшник) у власність Покупця, а Покупець (ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл») зобов'язувалось прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

В підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» були надані видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні (а.с. 23-26).

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору поставки № 19 від 06.09.2011 року ПП ВКФ «Центр-95» було поставлено ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» соняшник, що підтверджується первинними документами.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем в підтвердження здійснення господарської операції з ПП ВКФ «Центр-95» первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, вчинених позивачем та його контрагентом.

Вказані первинні документи у сукупності містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено факт виконання ПП ВКФ «Центр-95»умов укладеного договору, тобто реальність здійснюваних господарських операцій.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом ПП ВКФ «Центр-95», а також нікчемність угод між ПП ВКФ «Центр-95» та контрагентами цього підприємства, слід зазначити наступне:

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Слід зазначити, що фактично, в основу оспорюваного донарахування податковим органом покладено аналіз фінансово-господарських правовідносин між постачальниками по ланцюгу, з якими позивач не перебував у безпосередніх правовідносинах.

Однак, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не можуть впливати на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

В даному випадку, податковим органом не надано доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

Слід зазначити, що за умови невстановлення податковим органом узгодженості дій позивача та його постачальників по ланцюгу, направлених на одержання Товариством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Наявності зазначених обставин податковим органом також не встановлено.

Також слід зазначити, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, а також від перебування підприємства-постачальника за юридичною адресою. Платник податків не зобов'язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів зазначає, що факт поставки товару позивачеві підтверджується наявними у справі первинними документами, а тому, в даному випадку, відсутні підстави для зменшення податкового кредиту позивача та відповідно збільшення його податкових зобов'язань.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Євгройл» було дотримано вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань в сумою податкового кредиту за вересень 2011 року, а тому податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012 року №0015022220 та №0015032220 прийняті державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв