Ухвала суду № 37573841, 11.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 березня 2014 року м. Київ В/800/913/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013

у справі № 826/2509/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві подано заяву №б/н від 20.02.2014 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права в ухвалі щодо якої подана заява про перегляд, та постанові Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013 у справі №К/9991/44189/12.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Питання про допуск справи до провадження у Верховному Суді України вирішується Вищим адміністративним судом України лише в межах аналізу тих судових рішень, на які посилається заявник.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, з огляду на таке.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.04.2013, яка додана заявником до заяви як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у ній розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі. Підставою для прийняття даної постанови стало встановлення факту здійснення позивачем діяльності з управління активами пайового недиверсифікаційного венчурного інвестиційного фонду «Поступ». У процесі провадження цієї діяльності позивач (інвестор) від імені Фонду уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Автопромхім» (емітент) інвестиційні договори, умовами яких передбачалося забезпечення інвестором фінансування будівництва об'єктів нерухомості шляхом придбання у власність облігацій, випущених емітентом; реалізація права інвестора на придбання об'єктів нерухомості у відповідності з цими інвестиційними договорами здійснювалося шляхом перерахування облігацій на рахунок емітента для їх погашення. На виконання своїх зобов'язань за названими інвестиційними договорами позивач придбав у третьої особи за договорами купівлі-продажу цінних паперів облігації ТОВ «Автопромхім». За договорами резервування (з урахуванням додаткових угод), укладеними Товариством та ТОВ «Автопромхім», за позивачем було закріплено конкретні об'єкти нерухомості у відповідності до кількості та вартості придбаних позивачем облігацій.

У той же час позивач, виступаючи від імені Фонду, за участю ТОВ «Автопромхім» уклав з фізичними особами договори про відступлення права вимоги, предметом яких була передача належних позивачеві на підставі інвестиційних договорів (з урахуванням умов договорів резервування) прав вимоги та отримання від фізичних осіб грошових коштів як компенсацію за передані права.

У той же час спірні облігації, які фактично засвідчували право на відповідні об'єкти нерухомості, залишилися у власності Товариства та були пред'явлені ним до погашення емітентові шляхом перерахування цих облігацій на рахунок ТОВ «Автопромхім»; в обмін емітент підготував та надав Товариству усі необхідні документи для державної реєстрації права власності на нерухомі об'єкти (як це було засвідчено актами приймання-передачі цінних паперів, складними ТОВ «Автохімпром» та позивачем від імені Фонду). Однак право власності на об'єкти нерухомості оформлювалося одразу на фізичних осіб, яким ТОВ «Автохімпром» безпосередньо передавав ключі на відповідні квартири. Таким чином, у спірних операціях названі інвестиційні договори (укладені Товариством від імені фонду та ТОВ «Автохімпром») не породжували будь-яких правових наслідків, оскільки за своєю правовою природою не є інвестиційними договорами.

Адже інвестиційний договір передбачає безпосереднє вкладення інвестором майна у власний чи створюваний ним об'єкт інвестування, тоді як за розглядуваними інвестиційними договорами інвестор (позивач від імені фонду) зобов'язався придбати цінні папери у третіх осіб, зазначені зобов'язання не супроводжувалися безпосередньою виплатою інвестором коштів емітентові. У той час як підставою для прийняття рішення, про перегляд якого ставиться питання, стало те, що 31.05.2011 між позивачем, ТОВ «Нова фінансова компанія» та ОСОБА_6 було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 07/0811-КФ від 25.01.2008 року (далі - договір 3), предметом якого є те, що первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор приймає право вимоги первісного кредитора та стає кредитором за кредитним договором № 07/0811-КФ від 25.01.2008 року зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_6 Згідно з п. 3 договору 3 сторони досягли згоди, що вартість права вимоги що відступається, за кредитним договором № 07/0811-КФ від 25.01.2008 року, складає 21 040 320,16 гривень. Згідно з абз. 3 п. 1 договору 3 сторони передбачили, що з моменту належного виконання Новим кредитором зобов'язання вказаного в п. 4 Договору, первісний кредитор втрачає будь-які права вимоги до Боржника та перестає бути стороною за кредитним договором.

Судами встановлено, що зобов'язання по оплаті вартості відступлення права вимоги за договором 3 виконані ТОВ «Нова фінансова компанія» 31.05.2011 шляхом перерахування на рахунок Банку грошових коштів в розмірі 21040320,16 гривень, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Крім того, умовами договору 3, сторони погодили, що право вимоги вважається відступленим первісним кредитором та, відповідно, набутим новим кредитором, з моменту отримання первісним кредитором від нового кредитора грошових коштів, зазначених у п. 4 договору 3, а отже відступлена сума заборгованості за основним боргом та процентами списана з рахунків обліку такої заборгованості у первісного кредитора (позивач) та на підставі ст. 138 та п. 153.5 ст. 153 ПК України, включена до валових витрат позивача.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних, відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

З огляду на викладене, підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2013.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.В. Ланченко

Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун