Ухвала суду № 37573837, 25.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2014 року м. Київ К/9991/72264/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 року по справі № 2а-1870/4396/11 за позовом Сумського виробничого підприємства «Стиль» Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції в місті Суми та Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Сумське виробниче підприємство «Стиль» Українського товариства глухих звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми та Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 75 616,82 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками відповідача були здійснені документальні позапланові невиїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень, травень, липень, серпень, листопад 2010 року, та грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період листопад та грудень 2010 року.

За результатами перевірки було підтверджено до відшкодування суму 479172,00 грн., проте, заявлену суму не було відшкодовано в повному обсязі через направлення податковим органом запитів до органів ДПС для проведення зустрічних перевірок постачальників товару по ланцюгу продажу до виробника.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено довідками №118/23-620/03972761/4 від 14.01.2011 року та № 1214/23-620/03972761 від 09.03.2011 року.

Відповідно до п.п.7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Матеріалами справи підтверджено наявність належної позивачу суми бюджетного відшкодування за звітний податковий період та подання всіх необхідних для здійснення відшкодування документів, що передбачені положеннями чинного законодавства України.

Крім того, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»

право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2011 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 року по справі № 2а-1870/4396/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписОстрович С.Е. підписРибченко А.О.