Ухвала суду № 37573702, 27.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/800/9635/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про скасування наказу та поновлення на посаді,

встановила:

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про скасування наказів №509 та №111 о/с від 28.03.2012 про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області № 509 від 28 березня 2012 року «Про порушення транспортної дисципліни ОСОБА_2 та його покарання». Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області № 111 о/с від 28 березня 2012 року «По особовому складу». Поновлено позивача на посаді старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції громадської безпеки Кіровського відділу міліції Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області з 28.03.2012. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області на користь позивача 13763,40 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обрахована без утримання податків та обов'язкових платежів. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітку, у розмірі суми стягнення за один місяць, яка обрахована без утримання податків та обов'язкових платежів, у розмірі 2496,97 грн., допущено до негайного виконання.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, а позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом УМВС України в Кіровоградській області № 111 о/с від 28 березня 2012 року "По особовому складу" позивача відповідно до пункту 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Підставою для його звільнення в наказі № 111 о/с зазначено наказ УМВС в області №509 від 28 березня 2012 року "Про порушення транспортної дисципліни ОСОБА_2 та його покарання".

Судами встановлено та не заперечується ОСОБА_2, що про своє звільнення позивач дізнався 28 березня 2012 року.

Разом з цим, з адміністративним позовом до суду про скасування наказів №509 та №111 о/с від 28.03.2012 про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_2 звернувся лише 04 липня 2012 року.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем без поважних причин було пропущено встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з приписами частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

За таких обставин, враховуючи відсутність належних доказів про поважність причин пропуску строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про скасування наказу та поновлення на посаді - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній