Рішення № 37571018, 05.03.2014, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3217/13-ц

2/583/25/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникової Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Охтирської районної державної нотаріальної контори, Управління Держземагенства в Охтирському районі Сумської області

про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту на земельну ділянку, свідоцтва про право власності та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.08.2013 р. звернулась з вказаним позовом в суд, в наступному збільшивши позовні вимоги, в якому просить визнати недійсним з моменту його виготовлення свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.06.1993 року, зареєстроване в реєстрі за №726 по спадковій справі №53/1993 року на будинковолодіння по АДРЕСА_1, видане на підставі ст. 530 ЦК України в редакції 1963 року після смерті ОСОБА_4, смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_7, на підставі та за наслідками неправильного зазначення у свідоцтві дати смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_6, неправильного визначення та зазначення кола спадкоємців у вигляді - сестри померлого ОСОБА_2, яка сестрою не являється і до кола спадкоємців першої черги не відноситься, ОСОБА_1, яка померлому доводиться рідною дочкою, замість неправильного зазначення сестрою померлого; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане Охтирським райвиконкомом від 04.04.1990 року та зареєстроване 12.04.1990 року за № 444 на ім'я ОСОБА_4, смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_7, в наслідку оформлення свідоцтва на померлу особу; встановити факт володіння при житті ОСОБА_4 на праві приватної власності будинковолодінням зі складовими у вигляді житлового будинку А-1ж з коридором 1.1 площею 4.6 кв.м., кладової 1.2 площею 8.9 кв.м., кухні 1.3 площею 11.00 кв.м., жилої кімнати 1.4 площею 22.3 кв.м., коридору І, загальною площею 50.5 кв.м., жилою площею 22.3 кв.м., прибудови а, ганку а 1, сараю - літньої кухні Б, сараю - прибудови б, сараю прибудови б 1, погребу пг, воріт №1, огорожі №2, колодязя к, розташованих по АДРЕСА_1; визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_2, серії СМ №01538 від 10.10.1997 року на земельну ділянку площею 0.21 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді буднковолодіння по АДРЕСА_1, зі складовими у вигляді житлового будинук А-1ж з коридором 1.1 площею 4.6 кв.м., кладової 1.2 площею 8.9 кв.м., кухні 1.3 площею 11.00 кв.м., жилої кімнати 1.4 площею 22.3 кв.м., коридору І, загальною площею 50.5 кв.м., жилою площею22.3 кв.м., прибудови а, ганку а 1, сараю - літньої кухні Б, сараю - прибудови б, сараю прибудови б 1, погребу пг, воріт №1, огорожі №2, колодязя к, та земельної ділянки площею 0.21 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та пояснили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками позивачки ОСОБА_1. Шлюб між її батьками не був зареєстрований. Відповідачка ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_5 від іншого чоловіка, і ОСОБА_4 не є батьком ОСОБА_2 Після смерті батька позивачки - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, відкрилась спадщина на будинковолодіння по АДРЕСА_1. Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4. Однак нотаріусом їй було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, в якому помилково спадкоємцями зазаначено двох осіб: її (позивачку ОСОБА_1) та відповідачку ОСОБА_2, в свідоцтві вони зазначені як сестри померлого, хоча насправді вона (позивачка) є дочкою померлго, а відповідачка взагалі в родинних відносинах з померлим не перебуває і права на спадщину після його смерті не має. Тому саме вона (позивачка) має право на спадщину після смерті свого батька на домоволодіння по АДРЕСА_1 та на всю земельну ділянку за даною адресою, в тому числі, на земельну ділянку площею 0,21 га, передану згідно Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2 Тому просять визнати недійсним з моменту його виготовлення свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.06.1993 року, зареєстроване в реєстрі за №726 по спадковій справі №53/1993 року на будинковолодіння по АДРЕСА_1, видане на підставі ст. 530 ЦК України в редакції 1963 року після смерті ОСОБА_4, смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_7, на підставі та за наслідками неправильного зазначення у свідоцтві дати смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_6, неправильного визначення та зазначення кола спадкоємців у вигляді - сестри померлого ОСОБА_2, яка сестрою не являється і до кола спадкоємців першої черги не відноситься, ОСОБА_1, яка померлому доводиться рідною дочкою, замість неправильного зазначення сестрою померлого. Просять також визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане Охтирським райвиконкомом від 04.04.1990 року та зареєстроване 12.04.1990 року за № 444 на ім'я ОСОБА_4, смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_7, в наслідку оформлення свідоцтва на померлу особу, та встановити факт володіння при житті ОСОБА_4 на праві приватної власності будинковолодінням зі складовими у вигляді житлового будинку А-1ж з коридором 1.1 площею 4.6 кв.м., кладової 1.2 площею 8.9 кв.м., кухні 1.3 площею 11.00 кв.м., жилої кімнати 1.4 площею 22.3 кв.м., коридору І, загальною площею 50.5 кв.м., жилою площею 22.3 кв.м., прибудови а, ганку а 1, сараю - літньої кухні Б, сараю - прибудови б, сараю прибудови б 1, погребу пг, воріт №1, огорожі №2, колодязя к, розташованих по АДРЕСА_1. Крім того, так як відповідачка ОСОБА_2 не мала права на обєкти нерухомості за адресою розташування спадщини - АДРЕСА_1 - після померлого ОСОБА_4, то слід визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_2, серії СМ №01538 від 10.10.1997 року на земельну ділянку площею 0.21 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства та визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді буднковолодіння по АДРЕСА_1, зі складовими у вигляді житлового будинук А-1ж з коридором 1.1 площею 4.6 кв.м., кладової 1.2 площею 8.9 кв.м., кухні 1.3 площею 11.00 кв.м., жилої кімнати 1.4 площею 22.3 кв.м., коридору І, загальною площею 50.5 кв.м., жилою площею22.3 кв.м., прибудови а, ганку а 1, сараю - літньої кухні Б, сараю - прибудови б, сараю прибудови б 1, погребу пг, воріт №1, огорожі №2, колодязя к, та земельної ділянки площею 0.21 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства.

Відповідач ОСОБА_2, представники відповідачів Охтирської районної державної нотаріальної контори, Управління Держземагенства в Охтирському районі Сумської області в судове засідання не зявились, про час і місце судового розгляду справи повідомлені у передбаченому законом порядку, причин неявки не повідомили, справа розглядається в порядку заочного провадження.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, покази свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 Сумської області було віднесено до суспільної групи господарств - колгоспний двір, що підтверджується витягом із погосподарської книги Хухрянської сільської ради Охтирського району № 9 за 1986-1990 роки та із погосподарської книги Хухрянської сільської ради № 9 за 1991-1995 роки, матеріалами інвентаризаційної справи на домоволодіння по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

До сумісної власності колгоспного двору відноситься майно, яке вказано в ст. 120 ЦК УРСР та п.42 Примірного Статуту колгоспу. Таким майном є підсобне господарство на присадибній земельній ділянці, наданій в користування двору, житловий будинок, господарські споруди, продуктивна худоба, птиця, дрібний сільськогосподарський інвентар, трудові доходи від участі в суспільному господарсті колгоспу, передані у власність колгоспному двору його членами, предмети домашнього вжитку і особистого споживання, набуті за спільні кошти.

Жоден член колгоспного двору не має в майні двора, як належному його членам на праві сумісної власності, певної частки. Частка члена колгоспного двору визначається: а) при виділенні його зі скаду двору; б) при розділі двору; в) при зверненні стягнення по його особистим зобовязанням.

Згідно із ч.2 ст. 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Судом встановлено, що з 1986 року по 17.03.1988 року членами колгоспного двору , розташованого по АДРЕСА_1, були: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8, та їх син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою Хухрянської сільської ради Охтирського району від 13.01.2014 року, копіями погосподарської книги Хухрянської сільської ради № 9 за 1986-1990 роки та погосподарської книги Хухрянської сільської ради № 9 за 1991-1995 роки, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_2 від 17.03.1988 року, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серія НОМЕР_3 від 24.10.1988 року.

Після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8, єдиним членом колгоспного двору залишився їх син ОСОБА_6.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» - положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, важаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору ( в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права не частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

г) згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Згідно ст. 563 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двору не відкривається.

Таким чином, після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8, спадкування в майні двору не відкривалося.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, він був останнім членом колгоспного двору, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 12.12.1992 року, копією погосподарської книги Хухрянської сільської ради № 9 за 1991-1995 роки.

Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 06.02.1962 року.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, є дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 14.02.1946 року.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є повнорідними братом та сестрою, а ОСОБА_2 доводиться їм неповнорідною сестрою, так як у них спільна лише їх мати - ОСОБА_5.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жили як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, у них народилися діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_1, крім того, у ОСОБА_5 була дочка від іншого чоловіка - ОСОБА_2. У 1962 році ОСОБА_1 поїхала проживати в м. Харків і проживає там до даного часу, а ОСОБА_2 вийшла заміж та стала проживати з чоловіком окремо. В господарвстві залишились проживати ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іх син ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які померли у ІНФОРМАЦІЯ_8, в господарстві по АДРЕСА_1 залишився проживати сам ОСОБА_6, який працював трактористом у колгоспі.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 вибули з членів колгоспного двору, розташованого в АДРЕСА_1 , з позовами про виділення частки з майна даного колгоспного двору не зверталися.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, а також відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не надали доказів про те, що вони не менше трьох років підряд до 15 квітня 1991 року брали участь своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору, а тому вони є такими, що втратили право на часку в його майні.

Таким чином, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8, єдиним членом колгоспного двору залишився їх син - ОСОБА_6.

Так як смерть ОСОБА_6 настала після 01 липня 1990 року, то згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» застосовуються загальні правила спадкування щодо майна колгоспного двору, передбачені розділом VІІ ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).

Згідно ст. 530 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) - при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, спадкують в рівних частках: брати та сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно ст. 549 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) - вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є спадкоємцями другої черги після смерті ОСОБА_6, так як е сестрами померлого, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6.

Це підтверджується показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які в судовому засіданні пояснили, що ні дітей, ні дружини у померлого ОСОБА_6 не було, після його смерті госпродарством та городом стала користуватися ОСОБА_2, і вона стала проганяти звідти ОСОБА_1, яка весь час приїзджала туди з м. Харкова.

Судом також встановлено, що 11.06.1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, в рівних частках кожній на спадкове майно у вигляді жилого будинку жилою площею 22,3 кв.м., розміщеного на земельній ділянці Хухрянської сільської ради з надвірними будівлями, що належить голові та останньому членові колгоспного двору ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Охтирським райвиконкомом від 04.04.1990 року та зареєстрованого в Охтирському МБТІ 12.04.1990 року за № 444.

Встановлено також, що на імя ОСОБА_4, як голови колгоспного двору, 04.04.1990 року Хухрянською сільською радою на підставі рішення виконкому Охтирської райради від 20.07.1989 року було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1.

Суд вважає, що дане свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.06.1993 року та свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 04.04.1990 року слід визнати недійсними з наступних підстав.

Судом встановлено, що на момент прийняття рішення виконкому Охтирської райради від 20.07.1989 року та на момент видачі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 04.04.1990 року ОСОБА_4 помер, і єдиним та останнім членом колгоспного двору був ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, а тому свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 04.04.1990 року підлягає скасуваню як незаконне.

Встановлено також, що після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, спадщина не відкривалась. Спадщина на майно колгоспного двору по АДРЕСА_1 відкрилась після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, і спадкоємцями даного спадкового майна є сестри померлого ОСОБА_6: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Виходячи з викладеного, свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.06.1993 року, видане державним нотаріусом другої Охтирської державної нотаріальної контори Воропай В.В. 11.06.1993 року, зареєстроване в реєстрі за № 726, є незаконним та підлягає скасуванню.

Так як судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, по ? частині за кожною на житловий будинок по АДРЕСА_1 літера А-1ж з прибудовою а, ганком а1, житловою площею 22.3 кв.м., загальною площею 46,8 кв.м. з господарськими спорудами сарай - літня кухня Б, сарай - прибудова б, сарай прибудова б 1, погріб пг, ворора №1, огорожа №2, колодязь к.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту володіння при житті ОСОБА_4 на праві приватної власності будинковолодінням зі складовими у вигляді житлового будинку А-1ж з коридором 1.1 площею 4.6 кв.м., кладової 1.2 площею 8.9 кв.м., кухні 1.3 площею 11.00 кв.м., жилої кімнати 1.4 площею 22.3 кв.м., коридору І, загальною площею 50.5 кв.м., жилою площею 22.3 кв.м., прибудови а, ганку а 1, сараю - літньої кухні Б, сараю - прибудови б, сараю прибудови б 1, погребу пг, воріт №1, огорожі №2, колодязя к, розташованих по АДРЕСА_1, - не підлягають задоволенню, так як встановлено, що за життя та на момент смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 належали до колгоспного двору, членами якого були ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та згідно ч.1 ст.120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно даного колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_2, серії СМ №01538 від 10.10.1997 року на земельну ділянку площею 0.21 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства та визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0.21 га в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, - не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» - розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питання землекористування.

Згідно ст. 30 ЗК України від 18.12.1990 року (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) - при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Таким чином, так як до позивачки ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 перейшло в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, то разом з цими об'єктами до них перейшло і право користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 17 ЗК України від 18.12.1990 року (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) - передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Згідно ст. 22 ЗК України від 18.12.1990 року (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) - право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно ст. 23 ЗК України від 18.12.1990 року (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) - право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Хухрянської сільської ради від 27.08.1997 року № 67 про затвердження площі земельної ділянки, переданої у приватну власність, було видано Державний акт на право приватної власності на землю серія СМ № 01537, виданого 10.10.1997 року на земельну ділянку площею 0,21 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, розташована на території АДРЕСА_1.

Встановлено також, що ОСОБА_2 на підставі рішення Хухрянської сільської ради від 27.08.1997 року № 67 про затвердження площі земельної ділянки, переданої у приватну власність, було видано Державний акт на право приватної власності на землю серія СМ № 01538, виданого 10.10.1997 року на земельну ділянку площею 0,21 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, розташована на території АДРЕСА_1.

Встановлено, що дані державні акти видані на підставі затверджених рішенням виконкому Хухрянської сільської ради площ земельних ділянок, переданих у приватну власність громадян для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, і матеріалів, що підтверджують розміри земельних ділянок (земельно-кадастрова документація, акт про погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки).

Доказів про те, яким чином Державний акт на право приватної власності на землю серія СМ № 01538, виданий 10.10.1997 року на ім'я ОСОБА_2, порушує право позивачки ОСОБА_1, позивачка та її представник в судовому засіданні не надали, а тому її позовні вимоги про визнання недійсним даного державного акта не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, відповідно не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 0,21 га, яка була передана у приватну власність на підставі вказаного вище Державного акту ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 120, 123, 530, 549, 563 ЦК УРСР, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст.ст. 10, 60, 212-215, 226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.06.1993 року після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7, видане державним нотаріусом другої державної нотаріальної контори Воропай В.В., зареєстроване в реєстрі за №726 по спадковій справі №53/1993 року, спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках кожній на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане Хухрянською сільською радою Охтирського району Сумської області від 04.04.1990 року та зареєстроване в Охтирському МБТІ 12.04.1990 року за № 444 за ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, по ? частині за кожною на житловий будинок по АДРЕСА_1 літера А-1ж з прибудовою а, ганком а1, житловою площею 22,3 кв.м., загальною площею 46,8 кв.м. з господарським спорудами сарай - літня кухня Б, сарай - прибудова б, сарай прибудова б 1, погріб пг, ворота №1, огорожа №2, колодязь к.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Н.Б. Плотникова