Постанова № 37569743, 04.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. справа№ 911/2341/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Ананійчук О.А.

відповідача - Слободянюк О.О.

третьої особи - Мишакова Ю.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»

на рішення господарського суду Київської області від 19.11.2013 р.

у справі № 911/2341/13 (судді - Ярема В.А., Заєць Д.Г., Мальована Л.Я.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»

третя особа Приватне акціонерне товариство «Сільпо Рітейл»

про стягнення 519350,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (далі - відповідач) про стягнення суми несплачених договірних санкцій по договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної лінії № 10-0604/179к від 17.05.2006 р. у сумі 65 000,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 15.05.2012 р. складає 519 350,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/2341/13 від 19.11.2013 р. позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ «Експансія» на користь ПАТ «ВТБ Банк» 519 350,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 19.11.2013 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що оскільки укладення договорів іпотеки учасниками угоди не завдало збитків позивачу, тому відсутні підстави для застосування п. 7.5 кредитного договору та стягнення штрафних санкцій з ТОВ «Експансія».

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р., визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 911/2341/13, а розгляд справи призначено на 23.01.2014 р.

23.01.2014 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 27.02.2014 р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

27.02.2014 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 04.03.2014 р.

04.03.2014 р. в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про зменшення штрафних санкцій у зв'язку з тим, що їх розмір неспіврозмірний зі збитками кредитора.

Також, представник відповідача подав клопотання про витребування додаткових доказів, зокрема докази, що підтверджують завдання ПАТ «ВТБ Банк» збитків внаслідок укладення АТ «Сільпо Рітейл» та ТОВ «Фоззі» договорів іпотеки, розрахунок завданих збитків та докази того, що укладення АТ «Сільпо Рітейл» та ТОВ «Фоззі» договорів іпотеки завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, яким не є ПАТ «ВТБ Банк».

Колегія суддів розглянула вказані клопотання представника відповідача, вважає їх необгрунтовними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.05.2006 р. між ЗАТ «Внєшторгбанк», яке було переіменовано на ПАТ «ВТБ Банк» (далі - кредитор), та ТОВ «Експансія» (далі - позичальник) було укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/179к (далі-кредитний договір).

В подальшому до вказаного договору між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування (далі - кредит). Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості 7 500 000,00 дол. США та кінцевим терміном повернення заборгованості 16.05.2011 р.

Згідно з п. 4.3.13 кредитного договору (в редакції договору № 11 від 13.04.2012 р.) протягом строку дії цього договору без попереднього письмового погодження з банком позичальник зобов'язаний та зобов'язується забезпечити виконання Учасниками угоди зобов'язання: не надавати кредити та/або гарантії третім особам та/або не виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язанням третіх осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1 000 000,00 дол. США на одну юридичну особу протягом календарного року, за виключенням:

- надання кредитів, гарантій на користь позичальника, учасників угоди та інших осіб, що увійшли до складу групи компаній «Fozzy Group»;

- надання майнових порук по зобов'язанням позичальника та/або по зобов'язанням учасників угоди та/або по зобов'язанням інших осіб, що увійшли до складу групи компаній «Fozzy Group», якщо майно, що буде предметом майнової поруки, було придбане або придбавається частково або повністю за рахунок кредиту, що отриманий після укладання договору № 10 про внесення змін до цього договору;

- надання порук/гарантій по зобов'язанням позичальника, учасників угоди та інших осіб, що увійшли до складу групи компаній «Fozzy Group», у випадку, якщо поручитель/гарант надає поруку/гарантію по зобов'язанням юридичної особи, за зобов'язаннями якої поручитель/гарант надав поруку/гарантію перед банком.

Як передбачено п. 2 кредитного договору (в редакції договору № 11 від 13.04.2012 р.), до складу учасників угоди входять: АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд» та АТ «Експансія Рітейл».

Встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, мультивалютну відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 7 500 000,00 дол. США надав, що підтверджується банківськими виписками з позичкового рахунку відповідача.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором, зокрема п. 4.3.13 (в редакції договору № 11 від 13.04.2012 р.) не виконав.

Так, 15.05.2012 р. позивачем було проведено моніторинг дотримання відповідачем виконання умов кредитного договору в частині забезпечення дотримання учасниками угоди умови не виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язаннями третіх осіб протягом першого кварталу 2012 р.

В результаті проведеного моніторингу було встановлено, що АТ «Сільпо Рітейл», яке є учасником угоди, надало наступні майнові поруки, боржник за основним зобов'язанням яких є ТОВ «Фоззі-Фуд»:

1) договір іпотеки №26/12, 1049 від 31.01.2012 р., (запис № 77 від 31.01.2012 р.);

2) договір іпотеки № 35/12, 1047 від 31.01.2012 р.запис № 78 від 31.01.2012 р.);

3) договір іпотеки № 27/12, 1049 від 31.01.2012 р. (запис № 79 від 31.01.2012 р.);

4) договір іпотеки № 29/12, 1045 від 31.01.2012 р. (запис № 80 від 31.01.2012 р.);

5) договір іпотеки № 28/12, 1043 від 31.01.2012 р. (запис № 81 від 31.01.2012 р.);

6) договір іпотеки № 32/12, 1059 від 31.01.2012 р. (запис № 82 від 31.01.2012 р.);

7) договір іпотеки № 30/12, 1057 від 31.01.2012 р. (запис № 83 від 31.01.2012 р.);

8) договір іпотеки № 34/12, 1055 від 31.01.2012 р. (запис № 84 від 31.01.2012 р.);

9) договір іпотеки № 31/12, 1051 від 31.01.2012 р. (запис № 85 від 31.01.2012 р.);

10) договір іпотеки № 33/12, 1053 від 31.01.2012 р. (запис № 86 від 31.01.2012 р.);

11) договір іпотеки № 217 від 22.02.2012 р. (запис № 87 від 23.02.2012 р.);

12) договір іпотеки № 21/12, 4051 від 22.03.2012 р. (запис № 88 від 22.03.2012 р.);

13) договір іпотеки № 22/12, 4053 від 22.03.2012 р.(запис № 89 від 22.03.2012 р.), що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру іпотек №36170107 від 24.05.2012 р., сформованим відповідальним працівником позивача на підставі договору про надання послуг з отримання інформації з Державного реєстру іпотек № МРІ-86 від 13.05.2009 р.

Зазначені іпотечні договори не входять до кола виключень, передбачених п. 4.3.13.1 кредитного договору (в редакції договору №11 від 13.04.2012р.), що не заперечується сторонами та третьою особою.

Згідно з п. 7.5 кредитного договору (в редакції договору № 10 від 30.11.2011 р.) при невиконанні або неналежному виконанні будь-якої з умов, визначених в п. 4.3.13 цього договору, банк має право застосувати до позичальника договірну санкцію, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку у розмірі 5 000,00 дол. США, яка сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату моніторингу, згідно таблиці 1 за кожен випадок невиконання або неналежного виконання будь-якої з умов, вказаних в п. 4.3.13 цього договору.

31.07.2012 р. позивачем на адресу ТОВ «Експансія» було надіслано лист № 4945/1-2 з вимогою про сплату штрафних санкцій у розмірі 65 000,00 дол. США, із розрахунку 5 000,00 дол. США за кожен випадок невиконання останнім договірних зобов'язань, яких за результатами моніторингу було встановлено 13.

Відповідач на зазначений лист відповіді не надав, санкції передбачені кредитним договором не сплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стосовно посилань скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було доведено факту завдання останньому збитків внаслідок укладення ПАТ «Сільпо Рітейл» вищезазначених іпотечних договорів, тому у відповідача відсутній обов'язок сплати штрафних санкцій, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.5 кредитного договору (в редакції договору №10 від 30.11.2011р.) при невиконанні або неналежному виконанні будь-якої з умов, визначених в п. 4.3.13 цього договору, банк має право застосувати до позичальника договірну санкцію, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку у розмірі 5 000,00 дол. США, яка сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату моніторингу згідно Таблиці 1 за кожен випадок невиконання або неналежного виконання будь-якої з умов, вказаних в п. 4.3.13 цього договору.

Отже, застосування санкцій, передбачених кредитним договором, є правом банку, та не залежить від завдання або незавдання банку збитків внаслідок порушення відповідачем п. 4.3.13 кредитного договору.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 519 350,00 грн. штрафу, що по курсу НБУ станом на 15.05.2012 р. становить 65 000,00 дол. США є обґрунтованою, розмір його перевірений судом та є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору.

Стосовно клопотання скаржника про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до 0,00 грн., колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як передбачено п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст. 32-34 ГПК України (п.п. 3.9.2 п. 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Таким чином, п. 3 ст. 83 ГПК України дає право суду, а не обов'язок, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідачем не доведено, що його випадок є винятковим, а матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання за кредитним договором.

Крім того, колегія суддів враховує інтереси не лише відповідача, а й позивача, оскільки невиконання умов укладеного договору порушує матеріальні інтереси останнього, що також може призвести до негативних наслідків для нього, у зв'язку з чим зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2013 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 19.11.2013 р. у справі № 911/2341/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/2341/13 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран