Постанова № 37569257, 21.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 лютого 2014 року 14 год. 45 хв. № 826/19049/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, треті особи: мале приватне підприємство "Гетьман" та реєстраційні служба Головного управління юстиції у місті Києві, про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 02 грудня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" (також далі - позивач) до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинської районної державної адміністрації в місті Києві (також далі - відповідач) про зобов’язання відповідача скасувати державну реєстрацію малого приватного підприємства "Гетьман" (код ЄДРПОУ 21635903) як юридичної особи та ліквідувати його.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що мале приватне підприємство "Гетьман" не виконує вимоги чинного законодавства.

Ухвалою суду від 04 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено мале приватне підприємство "Гетьман" (також далі - третя особа-1) та залучено реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві (також далі - третя особа-2).

У судові засідання представник позивача не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. Разом з тим, 20 січня 2014 року до суду через канцелярію від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні 16 грудня 2013 року не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 16 грудня 2013 року.

Представник третьої особи-1 також просила відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 16 грудня 2013 року.

У судове засідання 20 січня 2014 року представники відповідача та третьої особи-1 не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Представник третьої особи-2 у судові засідання також не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи третя особа-2 повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 20 січня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 52 КАС України, судом допущено заміну первинного відповідача належним - державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (також далі - відповідач).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що доводи законного представника позивача про необхідність скасування державної реєстрації третьої особи-1 як юридичної особи та її ліквідації ґрунтуються на тому, що третя особа-1 не виконує вимоги чинного законодавства стосовно своєчасного виконання судових рішень та господарських зобов’язань. За переконанням законного представника позивача, третя особа-1 шантажує суб’єктів підприємницької діяльності.

Суд не погоджується з доводами законного представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, як на підставу для задоволення позову законний представник позивача посилається на ст.ст. 239, 247 Господарського кодексу України.

Зокрема, згідно зі ст. 238, ч. 1 ст. 239, ст. 247 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання.

У разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта та його ліквідації.

Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб’єкта господарювання відповідно до ст. 59 цього Кодексу.

Тобто, як вбачається з викладених положень, скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання як адміністративно-господарська санкція провадиться тільки на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності; неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом; не скликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль; не утворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Тобто, серед підстав для прийняття судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, не зазначено такої підстави як скасування державної реєстрації юридичної особи та її ліквідація у зв’язку з невиконанням такою особою договірних зобов’язань.

Положеннями ст. 6 Закону також не передбачено застосування державним реєстратором будь-яких адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ході судового розгляду справи законним представником позивача не наведено суду будь-яких обставин та не надано доказів на їх обґрунтування, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів позивача як відповідачем, так і третьою особою-1. До того ж, позивачем не зазначено, які саме права та інтереси позивача порушені. Викладені у позові доводи, за переконанням суду, є тільки припущеннями позивача та не є підставами для скасування державної реєстрації третьої особи-1 та її ліквідації. Позивачем не надано суду доказів, оцінивши які, суд міг прийти до висновку про наявність будь-яких порушень чинного законодавства третьою особою-1.

До того ж, у матеріалах справи містяться платіжні доручення, якими підтверджується факт виконання третьою особою-1 рішення господарського суду та, як наслідок, сплати нею боргу на користь позивача.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування державної реєстрації третьої особи-1 як юридичної особи та її ліквідації.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, треті особи: мале приватне підприємство "Гетьман" та реєстраційні служба Головного управління юстиції у місті Києві, про зобов’язання відповідача вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг".

Копії постанови направити (вручити) уповноваженим представникам сторін та третіх осіб у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин