Постанова № 37567423, 03.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року місто Київ № 810/684/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкар'єр»пронадання дозволу на погашення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкар'єр» про надання дозволу на погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначив, що відповідач має податковий борг і не сплачує його добровільно, тому податковий орган на підставі пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України просить суд надати дозвіл на погашення цього боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалами судді Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 судом відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день та час до суду сторони не з'явилися. Від представника позивача та представника відповідача до суду надійшли письмові клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, клопотання представників сторін вважаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на це, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в наданому суду клопотанні просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рокитнянський гранкар'єр» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 37066418 (місцезнаходження: 09631, Київська область, Рокитнянський район, село Острів, вулиця Садова, будинок 2/1). Відповідача було взято на облік як платника податків в органах ДПС від 25.06.2010 за № 8402.

Згідно з довідкою Білоцерківської ОДПІ від 28.01.2014 № 606/10/10-02-11-220 відповідач має податковий борг у розмірі 1 462 959, 14 гривень, в тому числі борг щодо якого подано позов про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 519 273, 06 гривень за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу податковим органом було виставлено податкову вимогу від 31.12.2011 № 151, яка отримана відповідачем 04.01.2012, що підтверджується підписом юрисконсульта.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, як зазначив позивач, становить 519 273, 06 гривень, яка складається з заборгованості за несплату відповідачем орендної плати з грудня 2011 року по вересень 2012 року на загальну суму 398 030, 30 гривень, а також з заборгованості зі сплати за користування надрами для видобування корисних копалин, яка станом на 28.01.2014 становить 121 242, 76 гривень.

23.01.2013 начальником Рокитнянської МДПІ прийнято рішення № 2/24 про опис майна відповідача у податкову заставу. 24.01.2013 вказане рішення було вручено відповідачу.

24.01.2013 податковим керуючим на підставі вказаного рішення складено опис майна відповідача № 24-018.

Враховуючи відсутність у відповідача коштів на рахунку, позивач вирішив звернутися до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кодексом України визначені функції та компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі статтею 191 Податкового кодексу України органи державної податкової служби виконують такі функції, зокрема: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (підпункт 191.1.1); здійснюють контроль за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (підпункт 191.1.15).

Порядок погашення податкового боргу і відповідні дії податкового органу визначаються главою 9 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, погашення податкового боргу платника податків здійснюється податковим органом за рахунок будь-якого майна такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що з метою погашення податкового боргу орган стягнення (державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України) звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Під час судового розгляду судом встановлено, що податковий орган звертався до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу.

Згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-1099/12/1070, з відповідача було стягнуто кошти за податковий борг в сумі 202 802, 89 гривень, з них 121 242, 76 гривень - плата за користування надрами для видобування корисних копалин, 67 193, 85 гривень - орендна плата за землю та 14 366, 28 гривень - також орендна плата за землю.

Згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 у справі № 810/498/13-а, з відповідача було стягнуто кошти за податковий борг в сумі 316 470, 17 гривень.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

В свою чергу, відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Як зазначалося вище, податковим органом здійснено опис майна відповідача, яке оформлено Актом № 24-018 від 24.01.2013.

Суд звертає увагу, що Акт опису майна був складений ще до прийняття рішення Київським окружним адміністративним судом від 27.02.2013 у справі № 810/498/13-а, відповідно до якого з відповідача було стягнуто кошти за податковий борг в сумі 316 470, 17 гривень.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби також звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Крім того, суд зазначає, що умовою надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, є наявність судового рішення про стягнення суми податкового боргу з платника податків, адже наявність рішення про стягнення заборгованості є підставою для звернення стягнення на майно платника податків, у тому числі й те, що перебуває у податковій заставі.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні судові рішення щодо стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Так, згідно з постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-1099/12/1070 з відповідача було стягнуто кошти в сумі 202 802, 89 гривень, однак податковий борг був сплачений у 2012 році, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що до прийняття Київським окружним адміністративним судом постанови від 27.02.2013 у справі № 810/498/13-а щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 316 470, 17 гривень, податковий борг був сплачений частково.

08.02.2013 між Рокитнянською МДПІ в особі начальника Бережанського І.В. та відповідачем був укладений договір № 1др про розстрочення податкового боргу на суму 229 223, 35 гривень.

Начальником Рокитнянської МДПІ 08.02.2013 було прийнято рішення № 1/029 про розстрочення податкового боргу. Вищевказане розстрочення було надано з 08.02.2013 по 08.12.2013.

В матеріалах справи наявні Акти (Додаток 3 до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України) за підписом з боку податкової служби - інспектором органу ДПС Рокитнянського відділення Білоцерківської ОДПІ Танчик І.В., та з боку відповідача - бухгалтером Цимбал В.В.

Зокрема, згідно Акта № 448-15 від 19.02.2014 вбачається, що за період з 01.01.2013 до 31.12.2013 було проведено звірення розрахунків платника з бюджетом за орендну плату з юридичних осіб, та, відповідно, сплачено 127 767, 62 гривень; згідно Акта № 446-15 від 19.02.2014 - сплачено 467 320, 29 гривень; згідно Акта № 444-15 від 19.02.2014 - сплачено 414 586, 97 гривень.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено, що згідно постанов Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-1099/12/1070 та від 27.02.2013 у справі № 810/498/13-а податковий борг за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2011 року згідно банківських виписок від 23.03.2012 в сумі 24 000, 00 гривень, від 26.03.2012 в сумі 26 000, 00 гривень та від 29.03.2012 в сумі 83 610, 00 гривень, сплачено в загальній сумі 133 610, 00 гривень.

По орендній платі за землю за грудень 2011 року та січень 2012 року згідно банківських виписок від 26.03.2012 в сумі 15 000, 00 гривень, від 29.03.2012 в сумі 8 620, 00 гривень, від 29.03.2012 в сумі 25 340, 00 гривень, від 29.03.2012 в сумі 8 620, 00 гривень, від 29.03.2012 в сумі 40 349, 00 гривень, від 20.09.2012 в сумі 5 000, 00 гривень, від 30.11.2012 в сумі 5 000, 00 гривень, від 05.02.2013 в сумі 3 631, 77 гривень, від 05.02.2013 в сумі 60 433, 07 гривень, від 06.02.2013 в сумі 2 686, 29 гривень, сплачено в загальній сумі 174 680, 13 гривен.

Щодо розстрочення податкового боргу за оренду землі за договором № 1др від 08.02.2013 згідно банківських виписок від 11.03.2013 в сумі 29 922, 34 гривень, від 30.04.2013 в сумі 29 922, 34 гривень, від 29.05.2013 в сумі 5 000, 00 гривень, від 30.05.2013 в сумі 24 922, 34 гривень, від 10.06.2013 в сумі 29 922, 34 гривень, від 06.09.2013 в сумі 29 922, 34 гривень, від 24.06.2013 в сумі 50 000, 00 гривень, від 09.10.2013 в сумі 25 000, 00 гривень, від 30.10.2013 в сумі 5 000, 00 гривень, від 31.10.2013 в сумі 9 467, 02 гривень, від 06.11.2013 в сумі 300, 00 гривень, від 29.11.2013 в сумі 6 000, 00 гривень, від 29.11.2013 в сумі 10 000, 00 гривень, від 29.11.2013 в сумі 14 000, 00 гривень, від 13.12.2013 в сумі 29 844, 68 гривень, сплачено в загальній сумі 299 223, 40 гривен.

Отже, загальна сума сплачених відповідачем податкових зобов'язань становить 607 513, 53 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також в матеріалах справи наявна інформація про реструктуризацію сум податкових зобов'язань (боргу), в якій зазначено, що відповідачем сплачено суму боргу 299 223, 40 гривень по договору розстрочення № 1др від 08.02.2013.

Суд звертає увагу, що згідно норм Податкового кодексу України вбачається, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливо лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника податків. Тобто це є виключним заходом впливу на платника податків.

Між тим, як встановлено з матеріалів справи, позивач надав суду дві платіжні вимоги від 20.03.2012 № 11/10/24-009 та № 9/10/24-009, які були скеровані до Київського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» і повернулися без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку.

Водночас, позивач до матеріалів справи долучив довідку про відкриті рахунки в фінансових установах, відповідно до якої відповідач має рахунки в 7 банківських установах.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, а саме виписок з банківських установ, останній погашав податковий борг з рахунку, відкритого в АТ «Сбербанк Росії».

Тобто, докази вжиття податковим органом заходів щодо списання коштів з інших рахунків, крім рахунку, відкритого в Київському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», суду не надані. Також, позивачем не надано доказів вжиття заходів стягнення податкового боргу шляхом вилучення або встановлення факту відсутності готівкових коштів, належних відповідачу, за місцем здійснення ним господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є передчасними, такими, що можуть призвести до порушень прав відповідача, а отже задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Відповідачем надані всі докази безпідставності вимог позивача.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду жодних доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати присудженню з Державного бюджету України на його користь не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.