Рішення № 37566032, 12.02.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року Справа №607/23912/13-ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Бурячинської Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про визнання договору недійсним та стягнення коштів, посилаючись на те, що 03 вересня 2013 року між ним та відповідачем ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" було укладено договір №008574, предметом якого є надання послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу трактора Беларус-311 через програму "Автофінанс", організовану ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс", метою якої є придбання клієнтом товару з розстроченням платежу на тривалий час у порядку і на умовах, передбачених договором та додатками до нього. Згідно умов договору ним було сплачено відповідачу 45000, 00 грн. авансового платежу, 9000,00 грн. реєстраційного платежу та 315,00 грн. комісійного збору. Проте в порушення п.4.1 за умовами якого предмет договору передається в користування Лізингоодержувачеві протягом не більше 90 днів з моменту сплати Лізингодержувачем на рахунок Лізингодавця авансового платежу, відповідачем не було передано йому обумовленого договором предмету лізингу. При його зверненні до відповідача з вимогою про надання інформації щодо дати передачі предмету лізингу, товариством дану заяву проігноровано, що викликало у нього сумніви щодо законної діяльності останнього, вважає, що відповідачем при підписанні договору було введено його в оману та відповідач не мав на меті реальне настання правових наслідків обумовлених умовами договору. Тому у відповідності до ст.216 ЦК України просить визнати договір недійсним та стягнути з відповідача на його користь сплачені ним грошові кошти в розмірі 54000,00 грн. Також, просить стягнути з відповідача 5000,00 грн. завданої йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди, що полягала у сильних душевних хвилюваннях внаслідок втрати значних коштів з сімейного бюджету, що поставило його сім'ю у скрутне становище.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав і мотивів викладених у позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, доказів про причини неявки та заперечень проти позову суду не подав, тому суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності відповідача на підставі доказів, що є в матеріалах справи та постановлення заочного рішення, оскільки щодо заочного розгляду справи не заперечує позивач.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

03.09.2013 року між ОСОБА_1 ( Лізингоодержувач) та ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" (Лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу №008574 ( далі Договір) з додатками, які є невід'ємними частинами договору, предметом якого є надання Лізингодавцем послуг, спрямованих на придбання предмету лізингу транспортного засобу (спеціального обладнання або механізмів) та передання його у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах передбачених цим договором.

Згідно додатку №1 до договору відповідач взяв на себе зобов'язання надати йому послуги, спрямовані на придбання предмету лізингу - транспортного засобу трактора марки "Беларус - 311" вартістю 90000,00 грн., а позивач як клієнт ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" зобов'язався здійснювати щомісячно платіж в сумі 3750,00 грн. на погашення вартості предмета лізингу.

За умовами п.1.7 Договору предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати Лізингодержувачем на рахунок Лізингоодавця авансового платежу ( 50 % від вартості Предмету лізингу), комісії за організацію та оформлення даного договору( 10 % від вартості Предмету лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу ( 3 % від вартості Предмету лізингу ).

Як вбачається з умов Договору ( п.4.1) сторонами погоджено строк передачі предмету лізингу, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати Лізингодержувачем на поточний рахунок Лізингодавця авансового платежу ( 50 % від вартості Предмету лізингу).

На виконання умов договору, позивач 03.09.2013 року перерахував на розрахунковий рахунок ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 45000,00 грн. авансового платежу, 9000,00 грн. комісії за організацію та оформлення даного договору, що підтверджується квитанцією №174 та №23784.89.1 від 03.09.2013 року.

Однак відповідачем ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" в порушення умов договору в обумовлений Договором строк предмет лізингу позивачу в користування переданий не був. Таким чином при укладенні Договору відповідач не мав на меті реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладений договір є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ч. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності ліцензії чи неможливості її отримання.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 03.09.2013 року укладено Договір №008574 фінансового лізингу нею без відповідного дозволу (ліцензії) та без мети настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому позовні вимоги слід задовольнити частково та визнати недійсним Договір №008574 фінансового лізингу, укладений 03 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», застосувавши наслідки недійсності правочину стягнувши з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 54000,00 грн. Вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами існували договірні відносини та договором не передбачено її відшкодування.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 540,00 грн.

Керуючись, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215, 231, 292, 294 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 227 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про визнання договору недійсним, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір №008574 фінансового лізингу, укладений 03 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс».

Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» (код ЄДРПОУ 38104479, зареєстроване місцезнаходження: м. Київ, вул. Щорса, 31) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) кошти у розмірі 54000,00 грн. та 540,00 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяР. М. Грицак