Ухвала суду № 37562151, 04.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6585/13а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Ходирєв Ю.В. (довіреність від 03.01.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АПК «Валентина» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «АПК «Валентина» (далі позивач, або ПП «АПК «Валентина») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, або ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 року № 0001392230 та № 0001402230.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року вказані вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 04.07.2013 року № 0001392230 та № 0001402230.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.67), причини неприбуття суду не відомі.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 03.06.2013 року по 07.06.2013 року, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1576 від 03.06.2013 року та направлення на перевірку № 001658/1496 від 03.06.2013 року (а.с.34, 149 т.1) посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «АПК «Валентина» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «Агрофудз» у червні, вересні 2011 року та з ТОВ «Праймері Профіт» у березні 2012 року, та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 3461/22-3/35992311 від 14.06.2013 року, у висновках якого відображено порушення позивачем: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на прибуток у загальній сумі 104059,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року - 6102,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 37192,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 60760,00 грн.; п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на додану вартість на загальну суму 95518,00 грн., у тому числі: у жовтні червні 2011 року - 5306,00 грн., у вересні 2011 року - 32345,00 грн., у березні 2012 року - 57867,00 грн. (а.с.12-31 т.1).

На підставі акту перевірки № 3461/22-3/35992311 від 14.06.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001402230 від 04.07.2013 року про збільшення ПП «АПК «Валентина» грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 104059,00 грн. - основного платежу та 30380,00 грн. - штрафних санкцій; № 0001392230 від 04.07.2013 року про збільшення ПП «АПК «Валентина» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 95518,00 грн. - основного платежу та 45107,00 грн. - штрафних санкцій (а.с.32, 33 т.1).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції, між ПП «АПК «Валентина» (покупець) та ПП «Агрофудз» (продавець) був укладений договір постачання № 26/02/01 від 26.02.2010 року, за яким постачальник зобов'язується передати покупцю у власність товар належної якості окремими партіями на підставі замовлень покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар. Доставка товару покупцю здійснюється транспортом та за власні кошти подавця на склад покупця (а.с.44-48 т.1).

Крім того, між ПП «АПК «Валентина» (покупець) та ТОВ «Праймері Профіт» (постачальник) був укладений договір постачання № 17П від 01.11.2011 року, за яким згідно заявок покупця постачальник постачає і передає покупцю у власність товар: продукти харчування рослинного походження - зелень та овочі в асортименті, а покупець приймає та оплачує товар. Поставка товару покупцю здійснюється власними силами продавця на склад покупця (а.с.40-43 т.1).

Факт отримання ПП «АПК «Валентина» у червні, вересні 2011 року та у березні 2012 року товарів за зазначеними договорами від підприємств-контрагентів та ПП «Агрофудз» та ТОВ «Праймері Профіт», а також здійснення розрахунків за отриманий товар підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами: податковими накладними, внесеними до реєстру виданих та отриманих накладних за відповідні звітні періоди; відповідними видатковими накладними; прибутковими накладними; даними бухгалтерського обліку підприємства; платіжними дорученнями, договорами суборенди складських приміщень (а.с.49-81, 196-201, 217-222 т. 1; а.с.19-25, 55-60, 103-108, 143-146, 172-176, 200-204 т. 2; а.с.1-3, 16-22 т. 3).

Також, представником позивача були надані до суду також первинні документи на обґрунтування використання придбаних ПП «АПК «Валентина» у ПП «Агрофудз» та ТОВ «Праймері Профіт» товарів в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності (а.с.202-216, 223-251 т.1; а.с.26-54, 61-102, 109-142, 147-171, 177-199, 205-250 т. 2; а.с.4-15, 23-43 т. 3).

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ПП «Агрофудз» та ТОВ «Праймері Профіт» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту актів ДПІ у Печерському районі м. Києва № 266/22-4/35482236 від 21.01.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агрофудз» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Селестін-Консалт» за період з 01.11.2010 року по 30.11.2011 року» та № 2180/22-4/37448731 від 03.07.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праймері Профіт» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Екопромисловці» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року».

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти про неможливість проведення зустрічної звірки, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту вказаних актів під час проведення зазначених звірок правовідносини, що виникли між позивачем та його контрагентами не досліджувались перевіряючими. Висновки вказаних актів ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників ПП «Агрофудз» та ТОВ «Праймері Профіт» маються підприємства з ознаками фіктивності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставлять право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ПП «АПК «Валентина» та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на витрати по цим операціям та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу ТОВ «Селестін-Консалт» та ТОВ «Екопромисловці» - ПП «Агрофудз» та ТОВ «Праймері Профіт» - позивач, податкова інспекція, в першу чергу, повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містять.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано враховував, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «Агрофудз» та ТОВ «Праймері Профіт» зареєстровані та були зареєстровані на момент здійснення господарських правовідносин з ПП «АПК «Валентина» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридичні особи; вони є платниками ПДВ на підставі свідоцтв про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість (а.с.182-187 т.1); перебувають на обліку в податковому органі та знаходиться за юридичною адресою. У період виникнення спірних правовідносин будь-яких записів щодо відсутності ПП «Агрофудз» та ТОВ «Праймері Профіт» за адресою підприємства, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДР не вносилось. Інформація, що міститься у податкових накладних, виданих зазначеними контрагентами, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит за перевіряємий податковий період, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагентів за індивідуальними податковими номерами платників податку на додану вартість, а отже податкові накладні на виконання господарських договорів були видані належними особами та відповідали вимогам податкового законодавства України. Відповідно до видів господарської діяльності за КВЕД ПП «Агрофудз» та ТОВ «Праймері Профіт» могли здійснювати посередницькі послуги у торгівлі у вигляді придбання продукції та подальшого її перепродажу, що в цілому не суперечить положенням законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці. Контрагентами позивача вартість товару та податкового кредиту, сплаченого ПП «АПК «Валентина» в ціні придбаного товару, було відображено в якості податкових зобов'язань з ПДВ та у складі валових доходів з податку на прибуток в податкових деклараціях ПП «Агрофудз» та ТОВ «Праймері Профіт» відповідних податкових періодів.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів зустрічних звірок, складених органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АПК «Валентина» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 07 березня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/