Рішення № 37561566, 04.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.2014 Справа № 905/3114/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр", с. Гранітне Тельманівського району Донецької області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Донецьк

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. та за договором поруки №31V від 05.10.2007р. в загальному розмірі станом на 22.04.2013р., яка становить 929 621,24 євро та складається з заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 801 885,44 євро, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 51 855,26 євро та заборгованості з пені в сумі 75 880,54 євро

За участю представників сторін:

від позивача: Булатова М.А. за довіреністю;

від відповідача-1: Білявська І.Є. за довіреністю;

від відповідача-2: Косминін О.В. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

04.03.2014р. з 13.30 год. по 13.40 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр", с. Гранітне Тельманівського району Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Донецьк про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. та за договором поруки №31V від 05.10.2007р. в загальному розмірі станом на 22.04.2013р., яка становить 929 621,24 євро та складається з заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 801 885,44 євро, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 51 855,26 євро та заборгованості з пені в сумі 75 880,54 євро.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. в частині повернення кредиту, у зв'язку з чим притягує до відповідальності його поручителя - відповідача-2 та нараховує штрафні санкції у вигляді пені.

Ухвалою суду від 29.04.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/3114/13.

17 травня 2013р. через канцелярію суду відповідачем-2 наданий відзив на позов від 16.05.2013р., в якому він заперечив проти позовних вимог, посилаючись на неправомірність нарахування відсотків за користування кредитом, виходячи зі ставки 12% річних.

17 червня 2013р. від позивача надійшли заперечення № DON-61/1035 від 17.06.2013р. на відзив відповідача-2, обґрунтовані положеннями п.2.1.1.2 договору поруки №31V від 05.10.2007р. (в редакції додаткової угоди №4 від 27.03.2012р.).

05 червня 2013р. через канцелярію суду відповідачем-1 наданий відзив на позов, в якому він заперечив проти позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем факту набуття прав та обов'язків кредитора за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. та за договором поруки №31V від 05.10.2007р., на неправомірність підвищення процентної ставки банком та на неправильність розрахунку позовних вимог.

За клопотанням відповідача-2, ухвалою суду від 17.06.2013р. строк розгляду справи №905/3114/13 продовжено на п'ятнадцять днів.

02 вересня 2013р. додатково до відзиву від 16.05.2013р. відповідачем-2 наданий відзив, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність наданого позивачем розрахунку пені вимогам ч.6 ст.232 ГК України, необґрунтованість застосування банком підвищеної процентної ставки за користування кредитними коштами та необхідність його повідомлення як поручителя про збільшення обсягу відповідальності за належне виконання кредитного договору №31V від 05.10.2007р.

За клопотанням відповідача-1 ухвалою суду від 11.09.2013р. призначено судову економічну експертизу по справі №905/3114/13, проведення якої доручено судовому експерту Машиниченко О.А. На вирішення експерту поставлено наступні питання:

- чи відповідає наданий позивачем та наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідача як позичальника (по сплаті процентів за кредит) перед банком умовам укладеного кредитного договору №31V від 05.10.2007р. та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором;

- чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. умовам вказаного кредитного договору та нормам чинного законодавства;

- чи відповідає метод нарахування банком пені за несвоєчасну сплату суми основного боргу та процентів за користування кредитом за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. умовам вказаного кредитного договору та нормам чинного законодавства;

- чи відповідає нарахована банком сума процентів за користування кредитом за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. умовам вказаного кредитного договору та нормам чинного законодавства;

- чи відповідає нарахована банком сума пені за несвоєчасну сплату суми основного боргу та процентів за користування кредитом за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. умовам вказаного кредитного договору та нормам чинного законодавства?

У зв'язку з призначенням судової експертизи провадження по справі №905/3114/13 зупинялось у відповідності до п.1 ч.2 ст.79 ГПК України.

26 вересня 2013р. додатково до раніше наданих через канцелярію суду надійшов відзив на позов від 05.09.2013р., в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неправомірність нарахування штрафних санкцій (пені) в іноземній валюті.

За висновком №393/24 від 20.02.2014р. судово-економічної експертизи по справі №905/3114/13 розрахунок заборгованості (по сплаті процентів за кредит), метод нарахування банком процентів та пені за несвоєчасну сплату суми основного боргу та процентів за користування кредитом, сума процентів та пені за несвоєчасну сплату суми основного боргу та процентів за користування кредитом відповідають умовам кредитного договору №31V від 05.10.2007р. та нормам законодавства.

03 березня 2014р. через канцелярію суду відповідачем-2 додатково наданий відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на припинення поруки за належне виконання кредитного договору кредитним договором №31V від 05.10.2007р. у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя без його згоди.

За клопотанням відповідачів розгляд справи №905/3114/13 неодноразово відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 04.03.2014р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзивах. Представник відповідача-1 по суті спору пояснень не надав.

Цього ж дня відповідачами надані аналогічні за змістом клопотання про відкладення розгляду справи №905/3114/13 з метою надання можливості ознайомитись з висновком судової економічної експертизи, складеного Машиниченком О.А., та продовження строку розгляду справи на 16 днів.

Виходячи зі змісту ст.69 ГПК України, максимальний термін, на який може бути продовжено строк вирішення господарської справи, становить п'ятнадцять днів, тому враховуючи, що строк розгляду справи №905/3114/13 вже продовжений на п'ятнадцять днів згідно з ухвалою суду від 17.06.2013р., клопотання відповідачів про повторне продовження цього процесуального строку судом відхилено.

В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи №905/3114/13 відповідачі посилаються на необхідність ознайомлення з висновком судової експертної експертизи. За приписами ч.1 ст.42 ГПК України, висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. По-перше, сторонами не спростовані факти неотримання висновків судової експертизи. По-друге, ухвалою суду від 24.02.2014 року сторонам було запропоновано ознайомитися з висновком. Позивач скористався зазначеним правом до судового засідання. Як свідчать матеріли справи (т.2 арк. 134), відповідач-2 отримав ухвалу про поновлення провадження по справі 27.02.2014 року, що відповідає строкам обігу поштової кореспонденції, встановленим Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958. До судового засідання 3.03.2014 року відповідач - 2 подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено в порядку, визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України. Але відповідач -2 не скористався своїм правом до судового засідання. Відповідач - 1 за 15 хвилин до судового засідання подав до канцелярії суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке підтримав в судовому засіданні. Клопотання задоволено та роз'яснено відповідачеві про можливість ознайомитися з матеріалами справи у відповідності до п. 2.5.2 Інструкції з діловодства в господарських судах України, після судового засідання.

В судовому засіданні 4.04.2014 року суд ознайомив учасників процесу з висновком № 393/24 судово-економічної експертизи, складеним 20.02.2014 року.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про необґрунтованість доводів відповідачів щодо необхідності відкладення розгляду справи, тому відхиляє відповідні клопотання.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

Встановив:

05 жовтня 2007р. між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством «Тельманівський кар'єр» (далі - позичальник, правонаступником якого є відповідач-1) був укладений кредитний договір №31V, нову редакцію якого викладено згідно з додатковою угодою № 24 від 27.03.2012р. (далі - кредитний договір).

У зв'язку з реорганізацією Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» шляхом приєднання та переходом всіх прав та обов'язків до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», стороною у кредитному договорі замість Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» вважається Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», про що сторонами укладено договір від 18.07.2011р. про внесення змін до кредитного договору №31V від 05.10.2007р. (п.1.1).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 1 882 215,44 євро, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит в повному обсязі та у строки, обумовлені цим договором.

Згідно з п.6.1, позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 31.10.2012р. відповідно до наступного графіку: 30.03.2012р. - 235 845,00 євро, 30.04.2012р. - 235 845,00 євро, 31.05.2012р. - 235 845,00 євро, 29.06.2012р. - 235 845,00 євро, 31.07.2012р. - 235 845,00 євро, 31.08.2012р. - 235 845,00 євро, 28.09.2012р. - 235 845,00 євро, 31.10.2012р. - 231 300,44 євро.

Виходячи зі змісту ст.7 кредитного договору, за користування кредитом позивальник зобов'язаний сплатити банку проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 10% річних (з розрахунку 360 днів на рік). У випадку невиконання чи неналежного виконання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) зобов'язань/умов, встановлених п.10.3.6.1 (щодо забезпечення позичальником перебування майна, переданого банку в забезпечення виконання зобов'язань, застрахованим у страховика, схваленого банком) та п.10.3.6.2 (щодо забезпечення позичальником надходження експертної виручки, номінованої в іноземних валютах, на поточні рахунки, відкриті в банку, в обсязі, не меншому 5 мільйонів російських рублів) процентна ставка за користування кредитом становить 12% річних (з розрахунку 360 днів на рік). Період нарахування процентів складає календарне число днів. Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший банківський день після 10 числа (без його урахування) або день, що передує даті повернення кредиту, а початком - дата надання кредиту та/або перший банківський день після 10 числа (з його урахуванням). Нараховані проценти повинні сплачуватись позичальником щомісячно не пізніше 5 календарних днів, наступних за 10 числом кожного місяця.

За умовами п.12.1, у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань (зобов'язань з повернення кредиту та сплати плати за кредит) банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з цим договором в повному обсязі (п.14.5 кредитного договору).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №31V від 05.10.2007р. (з наступними змінами), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

05 жовтня 2007р. між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (далі - поручитель) укладено договір поруки №31V, нову редакцію якого викладено за згодою сторін відповідно до додаткової угоди №3 від 29.07.2011р. (далі - договір поруки), якою водночас замінено кредитора на Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк».

У відповідності до п.2.1 договору поруки (в редакції додаткової угоди №4 від 27.03.2012р.) порукою забезпечені зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» перед кредитором, що випливають з кредитного договору №31V від 05.10.2007р. щодо повернення кредиту в сумі 1 882 215,44 євро в строк не пізніше 31.10.2012р. у відповідності до графіку: 30.03.2012р. - 235 845,00 євро, 30.04.2012р. - 235 845,00 євро, 31.05.2012р. - 235 845,00 євро, 29.06.2012р. - 235 845,00 євро, 31.07.2012р. - 235 845,00 євро, 31.08.2012р. - 235 845,00 євро, 28.09.2012р. - 235 845,00 євро, 31.10.2012р. - 231 300,44 євро; щодо щомісячної сплати не пізніше 5 календарних днів, наступних за 10 числом кожного місяця відсотків за користування кредитом в розмірі 10% річних та у випадках, передбачених кредитним договором, в розмірі 12% річних (з розрахунку 360 днів на рік); щодо сплати неустойки (пені, штрафу) в розмірі, порядку та у строки, передбачені кредитним договором.

Згідно з п.1.3, у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Статтею 3 договору поруки сторонами узгоджений порядок виконання зобов'язання поручителем. Зокрема, у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину), а поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу кредитора в валюті зобов'язання в повному обсязі в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

За умовами п.7.6, договір поруки набирає чинності з моменту підписання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (ст.6 договору поруки).

Проаналізувавши зміст договору поруки №31V від 05.10.2007р. (з наступними змінами), суд дійшов висновку, що він носить забезпечувальний характер щодо кредитного договору №31V від 05.10.2007р. та підпадає під правове регулювання §3 Глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи №905/3114/13, на виконання умов кредитного договору №31V від 05.10.2007р. банк здійснював кредитування позичальника в межах узгодженого сторонами ліміту (а.с.115-121, том І). За користування кредитними коштами банком на підставі п.7.2 кредитного договору нараховувались відсотки за процентною ставкою 10% річних, а починаючи з 03.05.2012р. - за процентною ставкою 12% річних.

Відповідне підвищення відсоткової ставки здійснюється не в односторонньому порядку, як зазначають відповідач-1 у відзиві від 05.06.2013р. та відповідач-2 у відзиві від 16.05.2013р., а у відповідності до умов кредитного договору (п.7.2.2), які є узгодженими сторонами в двосторонньому порядку. При цьому, під час розгляду справи №905/3114/13 відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів виконання в повному обсязі зобов'язань, покладених на нього п.п.10.3.6.1-10.3.6.2 кредитного договору №31V від 05.10.2007р.

З огляду на наведені обставини, суд відхиляє як безпідставні заперечення відповідачів проти нарахування відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з відсоткової ставки 12% річних.

В свою чергу, позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем.

Як зазначає позивач, станом на 22.04.2013р. у позичальника за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. наявна заборгованість за кредитом в сумі 801 885,44 євро та заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 51 855,26 євро. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача-1 заборгованості у зазначеній сумі. Крім того, за висновком №393/24 від 20.02.2014р. судової економічної експертизи, розрахунок заборгованості (по сплаті процентів за кредит), метод нарахування банком процентів, сума процентів за користування кредитом відповідають умовам кредитного договору №31V від 05.10.2007р. та нормам законодавства.

З огляду на наведені обставини суд відхиляє заперечення відповідачів проти стягнення заборгованості за кредитним договором №31V від 05.10.2007р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 801 885,44 євро та заборгованості за відсотками в сумі 51 855,26 євро, та вважає позовні вимоги в цій частині правомірними та доведеними належним чином.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Проте, встановлене законом обмеження строку нарахування пені шістьома місяцями у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню, оскільки згідно з п.12.1 кредитного договору нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п.12.1 кредитного договору банком заявлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 1 715,67 євро, нараховану за періоди 16.08.2012р.-30.08.2012р. та 15.11.2012р.-22.04.2013р., та пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 74 164,87 євро, нараховану за період 01.06.2012р.-22.04.2013р.

Проаналізувавши надані позивачем розрахунки штрафних санкцій судом встановлено їх арифметичну правильність. Проте, згідно з п.3.3 ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги, крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України (п.8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). За приписами пункту г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми та беручи до уваги, що під час судового розгляду справи №905/3114/13 сторонами не надано доказів в підтвердження наявності в них індивідуальної ліцензії для здійснення/отримання платежів в іноземній валюті - євро (штрафних санкцій за кредитним договором №31V від 05.10.2007р.), натомість генеральною ліцензією №8 від 06.10.2011р. Публічному акціонерному товариству «Перший Український міжнародний банк» надано право здійснення операцій з залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (за приписами ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» до цих операцій віднесені кредитні та депозитні операції банків), до яких стягнення штрафних санкцій не віднесено, вимоги позивача про стягнення в іноземній валюті (євро) штрафних санкцій за кредитним договором №31V від 05.10.2007р., а саме: пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 1 715,67 євро, та пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 74 164,87 євро не відповідають чинному законодавству, а тому не підлягають задоволенню. Суд погоджується з позицією позивача про можливість нарахування штрафних санкцій в іноземній валюті, але арифметичний підрахунок пені, яким є процедура її нарахування, не є підставою для стягнення нарахованої пені в іноземній валюті без наявності відповідної ліцензії. Протягом розгляду справи позивач не заявив жодного клопотання про стягнення штрафних санкцій в національної валюті. В судовому засіданні 4.03.2014 року представник позивача наполягав на задоволені вимог щодо стягнення пені в євро. Враховуючи викладене та керуючись приписами Конституції України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютний контроль», суд відмовляє в задоволені позову щодо стягнення пені в іноземній валюті.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Аналогічні за змістом умови щодо солідарної відповідальності поручителя містяться в п.1.3 договору поруки №31V від 05.10.2007р.

За приписами ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З урахуванням наведених норм, позивачем на підставі договору поруки №31V від 05.10.2007р. заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідача-2 за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. заборгованості за кредитом в розмірі 801 885,44 євро, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 51 855,26 євро та пені в сумі 75 880,54 євро.

За приписами ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У відповідності до ст. 251 ЦК України строками, у розумінні цивільного права, є певний період у часі, зі спливом якого, пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями , тижнями, днями або годинами.

Укладаючи договір поруки №31V від 05.10.2007р. сторони не визначили строк (який відповідає приписам ст. 252 ЦК України) після закінчення якого припиняється порука, а встановили, що порука діє до припинення забезпеченого нею зобов'язання. У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові №6-6486св09 від 07.10.2009р., умова договору про його дію до повного виконання зобов'язань за договором не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України.

Відтак, суд робить висновок про відсутність в договорі поруки №31V від 05.10.2007р. строку дії поруки та про необхідність звернення кредитора з вимогою до поручителя в межах встановленого ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України 6-місячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов'язань позичальника.

Як зазначалося вище, відповідач-2 прийняв на себе зобов'язання щодо солідарної відповідальності за виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. Прийнятий відповідачем обов'язок надав кредиторові (банку) право при порушенні боржником зобов'язання вимагати його виконання від будь якої зобов'язаної особи - боржника або/та поручителя.

Як зазначалось вище, в п.2.1.1.1 договору поруки №31V від 05.10.2007р. повернення кредитних коштів за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. в сумі 1 882 215,44 євро повинно бути сплачено в строк не пізніше 31.10.2012р. відповідно до наведеного графіку. Тобто, з настанням строку за графіком у банку виникало право звернутися до позичальника та поручителя з вимогою про стягнення визначеної графіком суми.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.137--140), 03.04.2013р. ПАТ «ПУМБ» звернулось до ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» з вимогою №КНО-61-05-590-в від 29.03.2013р. про виконання зобов'язань за договором поруки, в якій запропонувало погасити розраховану станом на 25.03.2013р. заборгованість за кредитним договором №31V від 05.10.2007р., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 801 885,44 євро, простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 45 172,89 євро, пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 67 540,31 євро та пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 1 277,15 євро. Незважаючи на отримання 11.04.2013р. вищевказаної претензії, відповідачем-2 її залишено без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з боржників заборгованості за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. та штрафних санкцій.

Проте, виходячи з умов кредитного договору №31V від 05.10.2007р. та договору поруки №31V від 05.10.2007р., на момент звернення банку до поручителя з вимогою №КНО-61-05-590-в від 29.03.2013р. порука останнього за належне виконання зобов'язань з повернення окремих частин кредиту згідно з узгодженим графіком, строк виконання яких настав до 04.10.2012р., припинилась на підставі ч.4 ст.559 ЦК України у зв'язку зі спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання вищевказаних зобов'язань, про виконання яких банк своєчасно не звернувся до поручителя.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для притягнення поручителя до солідарної відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 570 585 євро., яке мало бути здійснено окремими платежами у період 31.08.2012р.-28.09.2012р., тому задовольняє вимоги позивача в обґрунтованій частині та солідарно з відповідачем-1 стягує з відповідача-2 заборгованість за кредитом в сумі 231 300,44 євро, строк сплати якої графіком погашення кредиту встановлений 31.10.2012р., та заборгованість за відсотками в сумі 51 855,26 євро, нарахованими з 11.10.2012р. по 12.05.2013р.

Суд відхиляє доводи відповідача про припинення поруки у зв'язку зі збільшенням розміру зобов'язання, у зв'язку з тим, що зазначене спростовується матеріалами справи, а саме додатковою угодою № 4 , яка була підписана позивачем та відповідачем - 2 27.03.2012 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 251, 525, 526, 549-552, 611, 612, §3 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст.ст.1, 4, 22, 25, 33-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр», с. Гранітне Тельманівського району Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Донецьк про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. та за договором поруки №31V від 05.10.2007р. в загальному розмірі станом на 22.04.2013р., яка становить 929 621,24 євро та складається з заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 801 885,44 євро, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 51 855,26 євро та заборгованості з пені в сумі 75 880,54 євро - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» (87123, с. Гранітне Тельманівського району Донецької області, вул. Южна, 21, ЄДРПОУ 04628681) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163, ЄДРПОУ 32794511) на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк" (83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 2А, ЄДРПОУ 14282829) за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. та за договором поруки №31V від 05.10.2007р. заборгованість за кредитом в сумі 231 300,44 євро, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 51 855,26 євро, судовий збір в сумі 20 962,06 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» (87123, с. Гранітне Тельманівського району Донецької області, вул. Южна, 21, ЄДРПОУ 04628681) на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк" (83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 2А, ЄДРПОУ 14282829) за кредитним договором №31V від 05.10.2007р. заборгованість за кредитом в сумі 570 585,00 євро, судовий збір в сумі 42 240,49 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 04.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 11.03.2014р.

Суддя П.В. Демідова