Ухвала суду № 37560063, 04.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р.Справа № 818/8810/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Паламаренко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 818/8810/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України

про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України, в якому просив суд: скасувати рішення відповідача від 30.05.13 № 805130000/2013/000102/1 про коригування митної вартості товарів; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 41 291, 83 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 421 176, 75 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року у задоволенні адміністративного позову ПАТ "Сумихімпром" - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 4 ст. 54, ч. 2 ст. 53, ст. 318 Митного кодексу України, п. 3.16, п. 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 14.09.2012 року між ПАТ "Сумихімпром" (покупець) та компанія "Tolexis International Limited" (продавець) укладено контракт № 1409 RPT (а.с. 9-14).

Предметом вказаного контракту, згідно п. 1.2, є фосфорити виробництва (походження) Марокко в кількості 300000 метричних тон.

15.04.2013 між ПАТ "Сумихімпром" та компанією "Tolexis International Limited" укладено додаткову угоду № 7 до контракту № 1409 RPT, пунктом 1 якої встановлено ціну товару, а саме: 120, 00 доларів США за 1 метричну тону на умовах CIF порт Миколаїв/Бердянськ або інший український порт Чорного моря за попередньою згодою сторін (Інкотермс 2000). Загальна вартість контракту складає 111 541 428, 15 доларів США (пункт 2 угоди № 7) (а.с. 15-16).

На виконання умов контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - фосфати кальцію розмелені в кількості 7 380, 000 метричних тон, що підтверджується копією коносамента № 31/2013 (а.с. 20, 21).

В подальшому, імпортований товар в кількості 7380000 кг був транспортований позивачу залізничним транспортом, що підтверджується копіями залізничних накладних від 15.05.2013 № 40826695, від 16.05.13 № 40832982, від 17.05.13 № 40846032, від 21.05.2013 року № 40944357 (а.с. 23, 26, 29, 31).

Для митного оформлення імпортованого товару позивачем було подано до Сумської митниці митну декларацію від 30.05.2013 № 805130000/2013/006207 (а.с. 33-34). Ціна товару визначена на рівні 7 078 600, 80 грн. (885 600, 00 доларів за курсом долару США 7,993).

До вказаної митної декларації позивачем було додано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 13.11.2012 № 805/2012/0000152, залізничні накладні від 15.05.2013 № 40826695, від 16.05.13 № 40832982, від 17.05.13 № 40846032, від 21.05.2013 № 40944357, коносамент від 07.05.2013 № 31/2013, платіжне доручення від 02.04.2013 № 180, висновок про вартісні характеристики товару від 30.04.2013 № 1956, рахунок-фактуру (інвойс) від 13.05.2013 № 02925, контракт від 14.09.2013 № 1409 RPT, доповнення до контракту від 15.04.2013 № 7 та від 30.04.2013 № 8, довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 17.04.2013 № 23, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2761 від 07.05.2013, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 15.05.2013, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 16.05.2013, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 17.05.2013, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2721 від 21.05.2013, декларацію про походження товару № 02925 від 13.05.2013.

В ході митного оформлення товару посадовою особою Сумської митниці письмово витребувані документи для визначення митної вартості товару згідно ст. 53 Митного кодексу України (зворотній бік а.с. 35). Додаткових документів позивачем не надано та вчинено запис про неможливість надати витребувані митним органом документи.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення товару документів, посадовою особою митного поста "Суми-центральний" прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.05.2013 року № 805130000/2013/000102/1, згідно якого використано другорядний метод визначення вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів (а), оскільки наявна інформація по операціях з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів та є максимально наближеним до нього (а.с. 38-39).

Крім того, митним органом винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30.05.2013 № 805130000/2013/00104 (а.с. 40-41).

Не погодившись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідачем, з урахуванням приписів ст.ст. 51, 53-55, 59, 61 Митного кодексу України та зважаючи на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.05.2013 № 805130000/2013/000102/1 за другорядним методом (ціною договору щодо ідентичних товарів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012, № 4495-VI (далі - Кодекс, МК України).

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З аналізу зазначених норм вбачається, що Митним кодексом України визначений вичерпний перелік документів які подає декларант при митному оформленні та які підтверджують митну вартість товарів. За зазначеними нормами підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості є розбіжність, наявні ознаки підробки або якщо документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто, за вимогами законодавства митний орган має право витребувати додаткові документи тільки в вичерпних випадках та з вмотивованих підстав з посилання на докази.

Відповідно до статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Отже, саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

Статтею 55 МК України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів, а саме визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які провозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Під час судового розгляду справи встановлено, що поставка товару здійснювалась за зовнішньоекономічним контрактом від 14.09.2008 року № 1409 RPT, укладеного позивачем з "Tolexis International Limited".

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 23.10.2012 № 2 покупець здійснює 100 % оплату партії товару, що поставляється, протягом 5 календарних днів з дати відвантаження або передплата (а.с. 15). Згідно рахунку від 13.05.2013 № 02925 покупець має сплатити за товар протягом 5 днів з дати відвантаження (а.с. 18, 19). Згідно коносамента № 31/2013 відвантаження товару було завершене 07.05.2013 (а.с. 20, 21).

Позивачем надано платіжне доручення від 02.04.2013 № 180 про сплату 3 075 086, 00 дол. США. (а.с. 170).

Таким чином, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що в рахунку від 13.05.2013 № 02925 міститься зобов'язання здійснити розрахунок впродовж 5 днів з дати відвантаження (тобто з 07.05.2013), однак, платіж ніби-то вже здійснено позивачем 02.04.2013 року.

В інвойсі від 13.05.2013 № 02925 зазначено, що товар поставляється згідно контракту купівлі-продажу № 1409 КРТ від 14 вересня 2012 року та додаткової угоди № 7 від 15.04.2013, згідно якої вартість однієї тони товару складає 120 доларів США.

Із аналізу вищезазначених документів слідує, що оплата (02.04.2013) проведена раніше ніж визначено ціну товару (15.04.2013).

Крім того, надане платіжне доручення від 02.04.2013 № 180 не містить посилання на інвойс, тобто неможливо ідентифікувати що ця проплата стосується товару, який заявлений у ВМД від 02.04.2013 № 180.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вказане платіжне доручення від 02.04.2013 року № 180 не дає можливості визначити чи було позивачем оплачено поставку товару, задекларованого в митній декларації від 30.05.2013 року № 805130000/2013/006207.

Частиною 9 ст. 58 МК України передбачено, що розрахунки згідно із цією статтею (для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору) робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Судом встановлено, що інспектором Сумської митниці, проаналізувавши поданий декларантом позивача до митного оформлення пакет документів та виявивши розбіжності у таких документах, на підставі ч. 3 ст. 53 МК України, на звороті декларації митної вартості витребувано перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів, а саме:

- договір із третіми особами пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця якщо такі платежі здійснюються за умовами визначені договором;

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору;

- каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення.

Однак, витребуваних документів, на вимогу митного органу, декларантом не надано.

Згідно з ч. 21 ст. 58 МК України , використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Таким чином, заявлені декларантом позивача відомості про митну вартість товару непідтверджені документально.

Частинами 2, 3 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом застосовуються другорядні методи.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

У зв'язку з викладеним, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості імпортованих товарів за іншим методом, між митним органом і декларантом проведено консультацію, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці вищезазначеної декларації митної вартості. (а.с. 35).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому, їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Таким чином, враховуючи, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності щодо вартості товару, тобто не є об'єктивними, заявлені відомості не були підтверджені документально та не піддавалися обчисленню, Сумською митницею правомірно було визначено митну вартість товарів на підставі митної декларації від 30.05.2013 № 805130000/2013/006207 згідно ст. 59 МК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Сумською митницею, з урахуванням приписів ст. ст. 51, 53-55, 59, 61 МК України та зважаючи на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.05.2013 № 805130000/2013/000102/1 за другорядним методом (ціною договору щодо ідентичних товарів).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" суми надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 41 291, 83 грн. та 421 176, 75 грн. податку на додану вартість, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року (далі - Порядок № 618).

Відповідно до Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що повернення надмірно сплачених платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення до митного органу платника податків, відповідно до якого останній визначається щодо напряму зарахування коштів.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що під час розгляду справи не було встановлено факту надмірної сплати позивачем коштів, та останнім не було надано доказів на підтвердження факту звернення до митного органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вказаної частини позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності визначеної ним під час митного оформлення вартості товару, та незаконності прийняття митним органом оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару за другорядним методом.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача у справі колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. по справі № 818/8810/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014 р.