Ухвала суду № 37559756, 25.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/7601/2012

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Шляхтицького О.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Мишевській О.В.,

за участю: представника УПФУ в Суворовському районі м. Одеси - Джуган Тетяни Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Третій автобусний парк" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси до Товариства з додатковою відповідальністю "Третій автобусний парк" про стягнення заборгованості по покриттю витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списками № 1, 2,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Суворовському районі м. Одеси звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) "Третій автобусний парк" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за липень-вересень 2012 року в розмірі 43148,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що у відповідача є обов'язок відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах на підставі п."з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який він не виконує.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси - задоволено. Суд стягнув з ТДВ "Третій автобусний парк" на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 43148,87 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ТДВ "Третій автобусний парк" подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, йдеться про те, що суд не дослідив усі обставини у справі, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового обгрунтованого рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, ТДВ "Третій автобусний парк" зареєстровано в управлінні ПФУ як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В своїй діяльності ТДВ "Третій автобусний парк" використовував працю найманих працівників, у тому числі за професіями, стаж роботи за якими зараховується до спеціального стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Зокрема, на даному підприємстві працювали: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що підтверджується пільговими довідками, виданими ТДВ "Третій автобусний парк" (первинна організаційна форма ВАТ "Третій автобусний парк").

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно абз. 4 пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "з" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон - №1788-ХІІ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону. Враховуючи те, що після набрання чинності 1 січня 2004 року Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не змінився, відповідач зобов'язаний відшкодувати ці витрати управлінню ПФУ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б-з" статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Також, згідно абз. 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б""з" статті 13 Закону №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абз. 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Наведені вимоги Законів України знайшли своє відображення в Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р.

Висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної працівникам відповідача відповідно до пункту "з" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21.02.2012 року № 21-19а12, яка згідно до ч.1 ст.244-2 КАС України повинна обов'язково враховуватися судами України при вирішенні справ у подібних правовідносинах.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права та не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Третій автобусний парк" - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 березня 2014 року.

Головуючий:

Судді: