Ухвала суду № 37559030, 25.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16123/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БНП» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БНП» до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, в якому просив суд визнати неправомірними дії щодо відмови повернути переплату в сумі 7997,79 грн., зобов'язати відповідача повернути переплату в сумі 7997,79 грн. на рахунок №26002042376701 в Філії АТ «Імексбанк» у м. Києві, МФО 300766, отримувач ТОВ «БНП».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 січня 2014 року та ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправними дії відповідача щодо відмови товариству перерахувати переплату в сумі 7997,79 грн., зобов'язати відповідача перерахувати переплату в сумі 7997,79 грн. на рахунок №37198002002621 в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 22869454, отримувач: Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, та зарахувати її в сплату єдиного внеску.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування, а також несе обов'язки з нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

01 січня 2009 року позивач отримав свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою серії Б№152011 за ставкою єдиного податку 10% та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

10 травня 2012 року ТОВ «БНП» отримало свідоцтво платника єдиного податку серії А№487373, за яким ставка єдиного податку - 5%, дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування з 01 січня 2012 року.

16 січня 2013 року між позивачем та управлінням ПФ підписано акт звірення розрахунків за платежами, які сплачені до управління ПФ станом на 01 січня 2013 року, відповідно до якого сальдо субрахунку 651 на 01 січня 2012, 2013 років складає 7997,79 грн. (за даними бухгалтерського обліку платника) та 7997,77 грн. (за даними управління ПФ).

04 лютого 2013 року відповідачем складено довідку №53 про відсутність порушень вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків, єдиного соціального внеску, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду ТОВ «БНП».

В подальшому позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з листом від 23 липня 2013 року, в якому, посилаючись на вище зазначені акт звірення розрахунків за платежами, які сплачені до управління Пенсійного фонду України станом на 01 січня 2013 року, та довідку від 04 лютого 2013 року №53, просив переплату в сумі 7997,79 грн. повернути на поточний рахунок товариства.

Проте, листом від 30 серпня 2013 року №18162/02 позивача повідомлено про те, що відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» відділення Державного казначейства України перераховують до Пенсійного фонду України суми єдиного податку в розмірі 42%. Наведене, як вказує управління ПФ, не дає підстав вважати кошти, що надходять до Пенсійного фонду від Державної казначейської служби України як відрахування частини єдиного податку (42%), страховими внесками, які нараховуються та сплачуються страхувальниками у порядку та строки, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV).

Вважаючи дії відповідача стосовно відмови повернути переплату неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Указ Президента України №727/98) для суб'єктів малого підприємництва було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно зі статтею 3 Указу Президента України №727/98 суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку, зокрема, 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня, після надходження коштів, перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 3 та 4 статті 18 Закону України №1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, суб'єкти малого підприємництва в умовах дії вищезгаданого Указу Президента України №727/98 сплачують на рахунок у казначействі саме єдиний податок, а не страхові внески у розумінні Закону України №1058-IV. Зазначені суми єдиного податку підлягали розподілу казначейством та як частина суми єдиного податку у розмірі 42% підлягали перерахуванню казначейством до управління ПФ, маючи по суті статус спеціального джерела надходження коштів до Пенсійного фонду України. Законодавством не передбачено для таких категорій платників як позивач врахування частини цього податку в рахунок зменшення зобов'язань зі сплати страхових внесків. Надходження частини єдиного податку до управління ПФ не змінювало статус цих коштів на категорію страхових внесків, які сплачуються за окремими правилами, встановленими Законом №1058-IV для визначених цим законом суб'єктів.

Оскільки позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідна частина єдиного податку зараховувалась управлінням ПФ на погашення зобов'язань з їх сплати.

Окрім того, використання єдиного податку на погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків не змінює правової природи сплачених коштів, оскільки для платника вони залишаються податком.

Відповідно до частини 13 статті 20 Закону України №1058-IV суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, звертаючись до відповідача у 2013 році відносно наявної у ТОВ «БНП», як вважає останнє, переплати, та посилаючись у позові та апеляційній скарзі на положення пункту 11.17 зазначеної Інструкції № 21-1 в контексті обґрунтувань вимог до управління ПФ, позивач залишив поза увагою, що наведені положення втратили чинність з 01 січня 2011 року, а отже у 2013 році не застосовуються.

У зв'язку із цим, суд першої інстанції посилаючись на пункт 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року №787 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182) роз'яснив позивачу порядок повернення зазначеної вище переплати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БНП» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 03.03.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.