Рішення № 37555119, 11.03.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/1870/14 ц

провадження 2/201/915/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Фінанс» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10 лютого 2014 року звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ «Майстер Фінанс» про захист прав споживача, визнання договорів недійсними та стягнення суми. Позивач у своєму позові та з представником в ході судового засідання посилаються на те, що ОСОБА_1, бажаючи придбати квартиру АДРЕСА_1, перший етап першої черги, звернулася до відповідача з цим питанням, але відповідачем була втягнута в фонд операцій з нерухомістю «Західна Стіна» (ФОН «Західна Стіна»). Для придбання цієї квартири позивачці відповідачем як єдиний варіант придбання нею вказаного житла було запропоновано укласти з Управителем (відповідач) ФОН «Західна Стіна» ТОВ «Майстер Фінанс» договір №У13-2-ЗС від 21 квітня 2008 року про закріплення об'єкту інвестування, де в п. 7.1 договору, визначена сукупність умов його укладення, відповідно до яких: обов'язкове укладення договору № У13-1-ЗС від 21 квітня 2008 року про придбання сертифікатів ФОН та договору № УІЗ-З-ЗС від 21 квітня 2008 року про продаж сертифікатів ФОН «Західна Стіна» відповідачу. Договори вимушено позивачкою підписані та виконані, сума коштів 1717548 грн. сплачена, але позивачка вважає оспорювані договори недійсними, оскільки фактично, вона була втягнута відповідачем в пірамідальну схему, єдиною метою якої було заволодіння її грошовими коштами та коштами інших осіб. Посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів» позивачка вважає оспорювані договори такими, що здійснені з використанням нечесної підприємницької практики (пірамідальна схема), а тому недійсними, оскільки її волевиявлення було направлено не на придбання сертифікатів, а на придбання житла, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто придбання житла, а не умовних - придбання сертифікатів. В позові вказує, що пірамідальна схема ФОН «Західна Стіна» передбачає: здійснення сплати грошей за «можливість» одержання компенсації; відсутність продажу або споживання товару (комплекс «Західна Стіна» не збудовано і не може будуватися); враховуючи відсутність операцій з нерухомістю (якої немає), компенсація в разі припинення ФОН «Західна Стіна» може надаватися Управителем лише за рахунок залучення грошових коштів інших споживачів схеми. Зобов'язання відповідачем виконано не було, а будівництво залишалося на тому ж рівні. На письмову вимогу позивачки про повернення сплачених коштів в загальному розмірі 1717548 грн. відповідач по суті не відповів, кошти не повернув. В добровільному порядку питання не вирішено, позивачу завдано збитків, просили визнати недійсними: договір № У13-2-ЗС від 21 квітня 2008 року, договір № У13-1-ЗС від 21 квітня 2008 року і договір № У13-3-ЗС від 21 квітня 2008 року з моменту їх вчинення, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Майстер Фінанс» і стягнути з відповідача (в тому числі з рахунку ФОН «Західна Стіна» № 2650600025114 у ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», МФО 305675) на користь позивача 1717548 грн., судові витрати покласти на відповідача, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представники відповідача ТОВ «Майстер Фінанс» в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що укладені між сторонами і нині оспорювані позивачкою договори були і є законними і відповідаючими вимогам чинного законодавства; вказані договори позивачка добровільно і особисто сама підписала та виконала, сертифікати нею придбані і розміщені, решта питань - будівництво житла, здача його в експлуатацію, право власності, передача власникам та інш. - це питання до забудовника, а не до них, вони всі обумовлені договорами умови виконали, на звернення до них позивачки письмово відповіли своєчасно; на час укладання договорів всі необхідні передбачені законом дозволи на свою діяльність вони мали, з їх боку порушень закону, прав та інтересів сторін допущено не було, будь-яку шкоду нікому не завдавали, вважають позовні вимоги безпідставними і просили рішення винести по закону за наявними матеріалами справи про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача і її представника, представників відповідача, з'ясувавши позицію і думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1, бажаючи придбати квартиру АДРЕСА_1, перший етап першої черги, звернулася до відповідача ТОВ «Майстер Фінанс» з цим питанням, але відповідачем було для цього запропоновано фонд операцій з нерухомістю «Західна Стіна» (ФОН «Західна Стіна»). Для придбання цієї квартири позивачці відповідачем як єдиний варіант придбання нею вказаного житла було запропоновано укласти з Управителем (відповідач) фонд операцій з нерухомістю (ФОН) «Західна Стіна» ТОВ «Майстер Фінанс» договори. Позивачка, маючи на меті придбання вказаного житла, уклала вказані відповідачем договори. Так, за Договором № У13-1-ЗС від 21 квітня 2008 року та згідно правил ФОН, інвестор є власником сертифікатів ФОН (установником управління майном), придбаваючи сертифікати ФОН, передає Управителю у довірчу власність грошові кошти з метою досягнення цілей та в умовах обмежень щодо окремих дій Управителя з управління цими коштами, встановлених правилами ФОН, інвестиційною декларацією ФОН та проспектом емісії Сертифікатів ФОН (п. 1.1 Договору). Загальна сума грошових коштів, яку Інвестор передає Управителю в управління зараховуючи по графіку кошти на рахунок ФОН (п. 2.2 Договору), шляхом придбання Сертифікатів ФОН: 1717548.00 грн. (п. 1.4), Управитель передає у власність Інвестору іменні Сертифікати ФОН в кількості 29210 шт. номінальною вартістю 50 грн. за шт. за ціною продажу 58.80 грн. за шт. (п. 1.3 Договору). Додатковою угодою від 21 липня 2011 року до Договору № У13-1-ЗС від 21 квітня 2008 року на придбання сертифікатів ФОН «Західна Стіна» продовжено термін дії сертифікатів ФОН «Західна Стіна» ТОВ «Майстер Фінанс» до 15 травня 2012 року. Пунктом 4.4 Договору встановлено, що Управитель зобов'язується повернути Довірителю із управління грошові кошти, які складають номінальну вартість Сертифікатів ФОН та відповідний дохід, шляхом погашення Сертифікатів ФОН в порядку та у випадках, передбачених Правилами ФОН, проспектом емісії Сертифікатів ФОН, Договором та чинним законодавством України. Станом на 20 лютого 2009 року позивачка ОСОБА_1 перерахувала ТОВ «Майстер Фінанс» суму, що разом складає 1717548 грн. (один мільйон сімсот сімнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім грн.) за графіком згідно договору. Відповідно до пункту 2.2 Договору №У13-2-ЗС від 21 квітня 2008 року «Про закріплення об'єкту інвестування» встановлено, що Інвестор приймає участь у фінансуванні спорудження об'єкту будівництва як власник пакету Сертифікатів ФОН в кількості 29210 шт. Об'єктом інвестування згідно п.п. 1.3, 1.4 Договору - є квартира АДРЕСА_1, перший етап першої черги, розташований на земельній ділянці кадастровий № 1210100000:03:328:0164 площею 1.3205 га. Загальна вартість об'єкту інвестування сторони визначили в розмірі 1498473.00 грн. - вказана сума є остаточною та не підлягає змінам протягом дії Договору (п. 1.5 Договору).

В пункті 3.3 Договору вказано, що Управитель не пізніше 2-ох місяців з дня державної реєстрації Об'єкту інвестування на його ім'я, як довірчого власника, зобов'язується укласти з Інвестором договір купівлі-продажу, за яким він передає йому у власність Об'єкт інвестування, вказаний в п.1.4 Договору, за ціною, яка вказана в пункті 1.5 Договору. В пункті 3.4 Договору вказано, що Управитель зобов'язується належним чином виконати умови договору № У13-3-ЗС від 21 квітня 2008 року про викуп Сертифікатів ФОН у Інвестора, у тому числі щодо своєчасної оплати викуплених сертифікатів ФОН за визначеною цим Договором ціною. Відповідно до п. 1.1 Договору № У13-3-ЗС від 21 квітня 2008 року «Про купівлю-продаж цінних паперів» визначено, що на умовах Договору Інвестор передає у власність Управителю, а Управитель приймає та оплачує наступні цінні папери (Пакет ЦП) кількістю 29210 шт. номінальною вартістю 50 грн. за шт. ціною 58,30 грн. за шт., загальною вартістю, що складає 1498473.00 грн. (п. 1.2 Договору). З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором Інвестор одночасно з його підписанням оформлює необхідні документи для блокування Сертифікатів ФОН на своєму рахунку в цінних паперах у Зберігача. Підставою для блокування Сертифікатів ФОН Зберігачем вважається Договір. Підставою для розблокування Сертифікатів ФОН Зберігачем вважається письмове повідомлення Управителя про готовність укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу Об'єкту інвестування між Управителем та Інвестором (повідомлення). Блокування Сертифікатів ФОН Зберігачем проводиться до настання події, якою сторони домовились вважати готовність Управителя укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу Об'єкту інвестування з Інвестором. Настанням такої події вважається момент підписання повідомлення Управителем. Управитель сплачує Інвестору суму, зазначену в п. 1.2 Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати зарахування пакету ЦП на рахунок в цінних паперах Управителя (п. 2.3 Договору).

Під час судового розгляду встановлено, що цінні папери, згідно оспорюваних договорів, заблоковані на рахунку у цінних паперах з кодом власника № 005206 в Укрексімбанку, м. Київ (ЄДРПОУ 00032112, МФО 322313, код МДО зберігача 300178).

Отже, позивач виконав свої зобов'язання по вказаним спірним Договорам в повному обсязі. Відповідач же своїх зобов'язань по цим Договорам не виконав, будівництво в передбачений строк не закінчено, квартиру позивач не отримав.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи істотне порушення відповідачем умов Договорів позивач вважає за необхідне просити суд з урахуванням вимог і ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України визнати вказані договори недійсними з додатковими угодами до них та стягнути з відповідача суму грошових коштів в розмірі 1717548 грн.. Позивач запропонував відповідачу добровільно вирішити спір, отримав відмову, в добровільному порядку спір не вирішено, тому позивач вимушений звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: « 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В судовому засіданні встановлено і доведено, що за вказаними спірними договорами сторін від 21 квітня 2008 року позивачкою було за пропозицією відповідача передано кошти на фінансування будівництва житла, об'єкт інвестування станом на час розгляду справи, не збудовано та не будується, тобто відсутній об'єкт для укладення нотаріально-посвідченої угоди купівлі-продажу, кошти позивачу не повернуті. Згідно листа за вих. № 1/09-02 від 06 вересня 2013 року ТОВ «Майстер Фінанс» вказано, що вартість чистих активів ФОН «Західна Стіна» станом на 05 серпня 2013 року становить 8.83 грн. на один сертифікат. 01 листопада 2013 року позивачка зверталась до ТОВ «Майстер Фінанс» з письмовою вимогою про повернення сплачених коштів в загальному розмірі 1717548 грн. та інших належних їй сум в строк 5 робочих днів з моменту одержання заяви, але станом на 29 листопада 2013 року ТОВ «Майстер Фінанс» не повернув грошові кошти. На даний час відповідач на вимогу від 01 листопада 2013 року про повернення коштів відповіді позивачу не надав. Вимога і на час судового розгляду справи відповідачем не задоволена.

Судом в засіданні з'ясовано, що згідно наданої відповіді Управління Держземагенства від 29 липня 2013 року № 20/20-756 на земельну ділянку з кадастровим № 1210100000:03:328:0164 площею 1.3205 га,. на якій повинен розташовуватись житловий комплекс «Західна стіна» в АДРЕСА_1 перший етап першої черги, - станом на 01 січня 2013 року право власності або право користування у Державному реєстрі земель м. Дніпропетровська не зареєстровано. Умови відведення зазначеної земельної ділянки, в частині порядку набуття права на землю шляхом проведення земельних торгів виконані не були. Із письмової відповіді Інспекції ДАБК у Дніпропетровській області від 23 серпня 2013 року № АЗ-1097/09 встановлено, що на адресу Інспекції повідомлення про початок виконання підготовчих і будівельних робіт по об'єкту: «Будівництво житлового комплексу по АДРЕСА_1 (перша черга) (Об'єкт)» не надходили. Декларацію про початок виконання підготовчих і будівельних робіт по Об'єкту Інспекція не реєструвала. Дозвіл на виконання будівельних робіт скінчився 14 червня 2009 року. Декларацію про готовність Об'єкта до експлуатації - Інспекція не реєструвала. Відповідно до п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою № 466 Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію. В зв'язку з тим, що на Об'єкті відсутні будь-які дозвільні документи на виконання будівельних робіт - у Інспекції відсутня інформація про строки завершення будівництва.

Під час розгляду справи судом встановлено, що для здійснення повноважень з Управління ФОН «Західна стіна» ТОВ «Майстер Фінанс» мали ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України серії АВ № 118442 від 27 вересня 2006 року на діяльність із залучення коштів фізичних осіб - установників управління майном для фінансування будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю. Ліцензія видана на підставі рішення комісії від 12 вересня 2006 року № 952-Л на строк з 14 вересня 2006 року до 14 вересня 2009 року. Після 14 вересня 2009 року ТОВ «Майстер фінанс» здійснює діяльність із залучення коштів фізичних осіб - установників управління майном для фінансування будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю без ліцензії.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до пункту 1.7. розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24 червня 2004 року № 1225 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю» без отримання ліцензії з дати закінчення строку дії ліцензії, анулювання ліцензії не допускається провадження небанківськими фінансовими установами діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю і управління майном згідно із законодавством, Правилами фонду та договором управління майном.

Укладення ТОВ «Майстер Фінанс» оспорюваних правочинів, заволодіння грошовими коштами позивачки, через введення її в оману, вказаної в Договорі землі для будівництва, у власності чи користуванні Управителя або Забудовника немає; будувати об'єкт практично неможливо; дозволи на будівельні роботи відсутні; Декларації про початок будівництва або про його завершення відповідачем не реєструвалися; спеціальна ліцензія відповідача скінчилася ще в 2009 році і не продовжувалася. Дослідивши правила ФОН «Західна Стіна» та враховуючи, що зобов'язання Управителя ТОВ «Майстер Фінанс» та Забудовника ТОВ «Комекс» за договорами та сертифікатами ФОН «Західна стіна» (цінними паперами) - не виконано, і передача квартири неможлива, сплачені кошти 1717548 грн. позивачці не повернено, це дає підстави стверджувати про наявність ознак пірамідальної схеми залучення ТОВ «Майстер Фінанс» коштів під прикриттям ФОН «Західна стіна» на несправедливих умовах, чим порушено права позивачки як споживача та їй завдано збитків в особливо великому розмірі.

Згідно ст. 6 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» Управитель здійснює управління майном відповідно до Правил фонду та договору управління майном. Пунктом 1.6 Правил ФОН «Західна Стіна» (Правила) встановлено, що приблизні строки щодо спорудження Об'єкту будівництва та введення в експлуатацію 4 квартал 2009 року.

Пунктом 4.1 Правил вказано, що Управитель на умовах Правил ФОН здійснює довірче управління грошовими коштами ФОН в інтересах власників сертифікатів ФОН шляхом інвестування в операції з нерухомістю з метою отримання власниками сертифікатів ФОН доходу від цих операцій. Управитель здійснює облік коштів, залучених до ФОН та активів ФОН окремо від обліку результатів своєї господарської діяльності та складає відокремлений баланс ФОН (п. 5.4 Правил). Управитель в інтересах власників сертифікатів ФОН здійснює нагляд за спорудженням об'єкта будівництва та дотриманням забудовником чіткого виконання умов та зобов'язань за Договором з Забудовником (п. 5.5 Правил). В пункті 5.10 Правил вказано, що Управитель при реалізації права довірчої власності несе відповідальність за збитки, завдані власникам сертифікатів ФОН та за дотримання вимог законодавства України та правил ФОН. Пунктами 8.5 та 8.6 Правил встановлено, що Забудовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за Договором, щодо організації спорудження Об'єкту будівництва та своєчасного введення його в експлуатацію. Об'єкт будівництва вважається введеним в експлуатацію своєчасно, якщо строк фактичного введення відрізняється від вказаного в пункті 1.6 Правил ФОН приблизного строку менш ніж на 4 місяці. У разі виявлення Управителем ризику порушень умов Договору, Управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору та повернення Забудовником на рахунок ФОН усіх коштів, спрямованих на фінансування Об'єкта будівництва або вимагати уступити майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, якщо інше не передбачено Договором. В Доповненнях до Правил ФОН «Західна Стіна» від 30 червня 2007 року вказано, що розрахунок сум, що підлягають виплаті власникам Сертифікатів ФОН, у випадках передбаченим цим пунктом, здійснюється виходячи з вартості чистих активів на день, що передує дню прийняття відповідного рішення. Виплата коштів власникам Сертифікатів ФОН у цих випадках здійснюється за процедурою, аналогічною процедурі викупу Сертифікатів ФОН з метою їх погашення у зв'язку з закінченням строку, на який ФОН був створений згідно з проспектом емісії, якщо не буде встановлено інше.

Статтею 29 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» встановлено, що згідно з Правилами ФОН управитель несе відповідальність за збитки, завдані власникам сертифікатів його діями або бездіяльністю. Збитки, завдані власникам сертифікатів ФОН діями або бездіяльністю управителя, - це зниження вартості чистих активів ФОН у розрахунку на один сертифікат ФОН порівняно з ціною первинного розміщення цих сертифікатів. Управитель може прийняти рішення про припинення функціонування ФОН та викуп сертифікатів такого ФОН, якщо протягом року відбулося зниження вартості чистих активів ФОН у розрахунку на один сертифікат ФОН порівняно з ціною первинного розміщення цих сертифікатів на величину, розмір якої визначений Правилами ФОН, але не більше п'яти відсотків від номінальної вартості.

Частина 1 статті 1043 ЦК України визначає, що Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.

Оцінивши обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що враховуючи норми спеціального Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», положення Правил ФОН «Західна Стіна» Об'єкт будівництва повинен був бути закінченим та введеним в експлуатацію не пізніше 2009 року. Відсутність будівництва Об'єкту є порушенням оспорюваних Договорів з Інвесторами та Правил ФОН «Західна Стіна», на які не реагує Управитель; нечесною (не дотримання термінів договорів і інш.) підприємницькою практикою ТОВ «Майстер Фінанс» допущено значне зменшення вартості чистих активів ФОН «Західна Стіна», допущені збитки власників сертифікатів та порушення прав позивача, тому договори № У 13-2-ЗС від 21 квітня 2008 року, договір № У13-1-ЗС від 21 квітня 2008 року, договір № УІЗ-З-ЗС від 21 квітня 2008 року є недійсними відповідно до положень ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч. І, п.7 ч. З, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. Аналіз п. 7 ч. З ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема у відповідності до пункту 1 частини 1 зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже правочин має відповідати внутрішній волі і бути спрямований на реальне настання правових наслідків, як це і передбачено ст. 203 ЦК України, тобто в даному випадку на придбання житла, а не умовних - придбання сертифікатів, що суперечить Цивільному кодексу України і у відповідності до статей 203 та 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого правочину недійсним. Таким чином спірні договори підлягають визнанню недійсними з підстав, встановлених статтями 203 та 215 ЦК України, а саме через те, що цей правочин суперечить нормам чинного Цивільного кодексу України.

Зазначені вище порушення норм чинного законодавства, допущені при укладенні вказаних договорів значним чином порушують права позивача як добросовісного набувача, чиї дії були направлені виключно на досягнення наслідків передбачених даним видом правочинів у встановленому чинним законодавством порядку - належне придбання житла і його відповідна реєстрація.

У відповідності до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

У відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підстави свої вимог. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При таких обставинах суд вважає, що позивачем було доведено, та надано докази, які б свідчили про те, що оспорювані правочини, слід визнати недійсним з заявлених позивачем підстав.

Враховуючи, що п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Оскільки позивач при укладені договору являвся фізичною особою і мав намір придбати продукт для особистих потреб, та безпосередньо не пов'язаний з підприємницькою діяльністю, то вважається споживачем, при цьому, відповідно до п. 1 ст. 627 ЦК України до правовідносин за договором з участю фізичної особи - споживача, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Цей Закон також регулює правовідносини між будівельною компанією й громадянами щодо будівництва житла для власних потреб. Крім того, указані правовідносини регулюються багатьма нормативно-правовими актами. Діяльність ФОН регулюється Законом України від 19 червня 2003 р. № 978-ІУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Самі фонди не є юридичними особами, дії від їх імені вчиняє управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами.

Згідно з вимогами статей 1029, 1037, 1044 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Обов'язком управителя майном є управління майном відповідно до умов договору. Договір управління майном припиняється у разі, зокрема, дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є правовідносинами «споживача» і «виконавця», «сторін договору» та відповідно «кредитора» і «боржника», які врегульовані положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» та положенням Цивільного кодексу України. Відповідно до преамбули вищевказаного Закону, ним врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлені права споживачів, а також визначені механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Так згідно ст. 1 цього Закону виконавцем є, суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; договором є, усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція; продукцією є, будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживачем є, фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, після укладення вищевказаних договорів фактично інвестування, участі у фінансуванні будівництва, позивач є споживачем, а відповідач є виконавцем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

У п. 2 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначено, що відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

За статтею 14 Закону України «Про захист прав споживачів» управитель не повинен включати у договори із довірителем умови, які є несправедливими згідно з Законом.

Отже, суд робить висновок, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до указаних правовідносин в частині, не врегульованій спеціальним законом. В результаті вчинення недійсних правочинів, що ввели позивачку в оману, вона, як потерпіла сторона, позбавлена відповідачем можливості розпоряджатися та використовувати власні кошти у своїх інтересах, тим самим протиправно зазнає збитків, що підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідачем. Особи, причетні до управління ТОВ «Майстер Фінанс», своїми діями свідомо склали у позивачки, як у споживача фінансових послуг, враження, що вони кваліфіковані спеціалісти в галузі нерухомості та фінансових послуг, обманом склали враження, що управління її грошовими коштами можливо призведе до набуття нею права власності на житлову квартиру. Доказів того, що відповідач мав на маті виконання взятих на себе зобов'язань сторонами не надано.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду є джерелом права у національній правовій системі.

З погляду Європейського Суду повага власності основний метод права, міжнародного й внутрішнього дотримання. У Конвенції говориться, що держава зобов'язана дотримувати, виконувати, зміцнювати, захищати й забезпечувати права власності фізичних і юридичних осіб. Порушення Конвенції й Протоколів будуть тоді, коли піде недотримання, невиконання й не забезпечення державою зазначених норм.

Згідно Протоколу № 1 статті 1 «Захист власності» говорить: «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважатися. У першу чергу ця повага повинна виходити від держави й втілюватися у вигляді прийняття законодавчих, виконавчих дій, що захищають право власності від незаконних зазіхань із боку кого б то не було.

Під час судового розгляду, судом встановлено, а сторонами неспростовано, що діяння пов'язані з підприємницькою практикою відповідача, втягненням позивачки до певної схеми ФОН «Західна Стіна» - порушують її право власності, спрямовані на заволодіння грошовими коштами в загальному розмірі 1717548 грн. шляхом обману та зловживання довірою позивачки як споживача. Збитки, завдані позивачці в результаті вчинення недійсних правочинів, повинні бути відшкодовані ТОВ «Майстер Фінанс» в повному обсязі.

Судом встановлено, що дійсно за вказаними спірними договорами сторін від 21 квітня 2008 року позивачкою було за пропозицією відповідача передано кошти на фінансування будівництва житла, об'єкт інвестування станом на час розгляду справи, не збудовано та не будується, тобто відсутній об'єкт для укладення нотаріально-посвідченої угоди купівлі-продажу, кошти позивачу не повернуті. Згідно листа за вих. № 1/09-02 від 06 вересня 2013 року ТОВ «Майстер Фінанс» вказано, що вартість чистих активів ФОН «Західна Стіна» станом на 05 серпня 2013 року становить 8.83 грн. на один сертифікат. 01 листопада 2013 року позивачка зверталась до ТОВ «Майстер Фінанс» з письмовою вимогою про повернення сплачених коштів в загальному розмірі 1717548 грн. та інших належних їй сум в строк 5 робочих днів з моменту одержання заяви, але станом на 29 листопада 2013 року ТОВ «Майстер Фінанс» не повернув грошові кошти. На даний час відповідач на вимогу від 01 листопада 2013 року про повернення коштів відповіді позивачу не надав. Вимога і на час судового розгляду справи відповідачем не задоволена.

Згідно ч. 1, 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним належним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями позивача, пов'язаними з неналежним виконанням взятих на себе обов'язків відповідачу було завдано ушкодження здоров'я, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Не може суд взяти до уваги позицію відповідача про не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і об'єктивно нічим не підтверджена.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач фактично заперечує будь-які інші домовленості і зобов'язання (крім передбачених законом) стосовно відповідача по предмету спору, а відповідач не довів іншого, твердження відповідача про наявність труднощів, будь-яких інших зобов'язань є припущенням.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково та визнати недійсними: договір № У13-2-ЗС від 21 квітня 2008 року, договір № У13-1-ЗС від 21 квітня 2008 року і договір № У13-3-ЗС від 21 квітня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Майстер Фінанс», стягнути з ТОВ «Майстер Фінанс» (в тому числі з рахунку ФОН «Західна Стіна» № 2650600025114 у ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», МФО 305675) на користь ОСОБА_1 1717548 грн. (один мільйон сімсот сімнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім грн.), в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Майстер Фінанс» про захист прав споживача і визнання договорів недійсними (з моменту вчинення) відмовити, а також стягнути з ТОВ «Майстер Фінанс» на користь держави судовий збір в сумі 3654 грн. і 243 грн. 60 коп., а всього 3897 грн. 60 коп.

Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у сторін є спір, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 19, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 15, 16, 202, 203, 215, 216, 533, 627, 651, 1029, 1037, 1044 ЦК України, Законом України «Про фінансово кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Законом України «Про інвестиційну діяльність», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсними: договір № У13-2-ЗС від 21 квітня 2008 року, договір № У13-1-ЗС від 21 квітня 2008 року і договір № У13-3-ЗС від 21 квітня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Фінанс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Фінанс» (в тому числі з рахунку ФОН «Західна Стіна» № 2650600025114 у ВАТ «Державний експортно-імпортний банк», МФО 305675) на користь ОСОБА_1 1717548 грн. (один мільйон сімсот сімнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім грн.).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Фінанс» про захист прав споживача і визнання договорів недійсними відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Фінанс» на користь держави судовий збір в сумі 3654 грн. і 243 грн. 60 коп., а всього 3897 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -