Постанова № 37554489, 20.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. Справа № 910/19745/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Маковська О.С., Маковський Е.В.

відповідача - Курилех Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військової частини А0734, м. Полтава (вх. №171П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.13 року у справі № 910/19745/13

за позовом ТОВ "Телефонні системи і мережі "АНФЕР", м. Київ

до Військової частини А0734, м. Полтава

про стягнення 108 312,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013р. позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором поставки продукції для державних потреб (за державні кошти Державного бюджету України) № 21/2110 від 15.11.12 року в сумі 108312,71 грн., з яких: 99 500,00 грн. - сума основного боргу, 3 672,12 грн. - пеня, 1 480,58 грн. - 3% річних та 3 660,01 грн. - сума збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. справу № 910/19745/13 передано за підсудністю до господарського суду Полтавської області на підставі ч. 2 ст. 15 ГПК України.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2013 р. по справі №910/19745/13 (суддя О.А.Киричук) позов задоволено частково, стягнути з відповідач 99 500,00 грн. - основного боргу, 3 672,12 грн. - пені, 1 480,58 грн. - 3% річних та 2 093,05 грн. витрат по сплаті судового збору, з посиланням на порушення умов договору в частині оплати отриманої продукції, в іншій частині позовних вимог - відмовлено

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що вжито всіх заходів для належного виконання умов договору, відсутня вина відповідача в невиконанні зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати , оплата не проведена із-за бездіяльності УДКСУ в м. Полтава,Полтавської області.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що відсутні порушення норм процесуального права, заборгованість за договором не погашена.

Відповідач надав клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава Полтавської області.

Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, так як відповідач не зазначив яким чином рішення суду може вплинути на права або обов'язки третьої особи щодо однієї із сторін, тем більш після прийняття рішення господарського суду.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 15 листопада 2012 року між ТОВ "Телефонні системи і мережі "Анфер" (Позивач-Виконавець) та Військовою частиною А0734 (Відповідач-Замовник) укладений Договір поставки продукції для державних потреб (за державні кошти Державного бюджету України)№ 21/2110 від 15.11.12 року (далі-Договір), за яким позивач (виконавець) зобов"язується поставити автоматизовані робочі місця (далі-Продукція), в кількості та якості і за цінами зазначеними у Специфікації постачання продукції (далі- Специфікація), що є невід"ємною частиною цього Договору, а Відповідач (Замовник) - забезпечити приймання та оплату цієї Продукції./п.1.1.договору/

Пунктом 1.2 договору передбачено, що Замовник має право зменшити кінцевий обсяг закупівлі в залежності від реального фінансування видатків. Вимога Замовника щодо зменшення обсягу закупівлі є обов"язковою для Виконавця.

У п. 2.1. договору зазначено, що постачання Продукції здійснюється протягом 30 банківських днів з дня підписання цього Договору, силами і засобами Виконавця.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що датою виконання зобов"язання по постачанню Продукції є дата підписання Вантажоодержувачем видаткової накладної.

У статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію згідно п.2.1. договору, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000041 від 21.11.2012 року на суму 99 500,00 грн. за довіреністю №38 від 21.11.2012 року на ім"я Хміль Валентини Євгеніївни та акту приймання №44 від 21.11.2012 року, що затверджений ТВО командира ВЧ А0734 Борисовим Є.Б.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що зазначена видаткова накладна, довіреність та акт приймання підписані представниками сторін та засвідчені печатками.

Відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету України, розпорядником коштів є Міністерство оборони України.

Згідно Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом №309 від 02.03.2012 року, а саме п.2.14 "У міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про погашення бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань , які залишились не погашеними на кінець минулого бюджетного періоду, розпорядники бюджетних коштів здійснюють реєстрацію таких бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань у поточному бюджетному періоді шляхом подання Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтвердних документів".

Відповідно з реєстром бюджетних зобов'язань №32 від 15.11.2012 року та реєстру бюджетних фінансових зобов'язань №99 від 22.11.2012 року термін виконання Договору №21/2110 має бути не пізніше 31.12.2012 року, а згідно п.4.4. Договору не пізніше 5-ти банківських днів з дати поставки Продукції, тобто 29.11.2012 року, але не пізніше 31.12.2012 року.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що строк виконання зобов'язань за договором закінчився 31.12.2012 року, актом звірки взаємних розрахунків станом на 02.04.2013 року зафіксована заборгованість на користь позивача у розмірі 99500,00 грн., тобто відповідач не заперечує існування боргу.

06 червня 2013 року позивач звернувся до відповідача претензією № 2 від 31 травня 2013 року про стягнення пені в сумі 3 087,95 грн. і виконання зобов'язання по договору на суму 99 500,00 грн., на яку отримана відповідь відповідача про відсутність коштів.

Згідно з помісячним планом асигнувань за загальним фондом КПКВ 2101020/4 за КЕКВ 31.10 по ВЧ боржникам перед ТОВ "Телефонні системи і мережі "АНФЕР" згідно запиту на інформацію, що надається відповідно до Закону України "Про доступ до публічної унформації", військова частина А0734 мала погасити заборгованість у червні 2013 року.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, кошти не перераховані, станом на день подачі позову розмір заборгованості за поставлену продукцію складає 99 500,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Листом Вищого господарського суду України «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 18.02.2013 року №01-06/374/2013, визначено що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Посилання відповідача на відсутність вини не є підставою для звільнення від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення заборгованості у сумі 99 500,00 грн. та 3% річних за період з 01.01.13 року по 30.06.13 року у сумі 1480,58 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від загальної вартості поставленої та належним чином прийнятої продукції за кожен день прострочення платежу.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 01.01.13 р. по 09.06.13 р. у сумі 3 672,12 грн.

Господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3 660,01 грн. збитків, пов'язаних з витратами, які поніс позивач по оплаті % по кредиту ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору № 2778-корп-клв від 26.08.2011 року, для закупки Товару що поставлявся у Військову частину А0734, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а особа, яка порушила господарські зобов'язання, повинна відшкодувати завдані цим збитки, збитками є також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Отже, позивач повинен був довести протиправність дій відповідача, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що надані позивачем докази, не дають підстав для ствердження про наявність прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненням збитків,у вигляді сплати відсотків по кредиту, які заявлені до стягнення позивачем.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на порушення норм процесуального права необґрунтовані, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не довів неможливість заміни представника іншим представником.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 22,530,611,623,625,712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2013 р. по справі №910/19745/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 20.02.2014р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.