Ухвала суду № 37553092, 04.03.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9251/13 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/1889/14 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Берези В.І., суддів - Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Брикайло М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 3 грудня 2013 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластфарма» до ОСОБА_2, треті особи - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваною ухвалою задоволено заяву про забезпечення позову. В порядку забезпечення даного позову накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - приміщення (склад солі літ. М) загальною площею 411,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна - 9029053, яке належить ОСОБА_2. Ухвалу звернуто до негайного виконання.

Ухвалу суду оскаржив представник відповідача, просить таку скасувати. Мотивує тим, що ухвала винесена з грубим порушенням норм процесуального права. Зазначає, що відсутні підстави вважати існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення. Оголошення в газету про відчуження (перепродаж) спірного майна ОСОБА_5 (колишній директор ТзОВ «Пластфарма) не подавав. Позов є безпідставним, відповідач не має наміру відчужувати приміщення (склад солі літ. М) загальною площею 411,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В у халі суду не зазначено підстав забезпечення позову. Також, вказує на те, що ухвала винесена суддею одноособово без виклику сторін, що свідчить про порушення ст.153 ЦПК України.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з`явився представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, поважних причин неявки суду не повідомили, а тому справу заслухано у їх відсутності, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 в підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з позовної заяви ТзОВ «Пластфарма», між сторонами виник спір про дійсність правочину, а саме договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна - приміщення (склад солі літ. М) загальною площею 411, 2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна - 9029053.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість відповідної заяви.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, судом першої інстанції враховано доводи заявника щодо доцільності такого забезпечення. Взято до уваги наявне в матеріалах справи оголошення про продаж спірного об`єкта нерухомого майна (а.с.15-16), що свідчить про можливий продаж такого майна і як наслідок - утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Враховуючи зміст позовних вимог - визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна та витребувати майно з чужого незаконного володіння, судом першої інстанції співмірно застосовано такий вид забезпечення позову, як арешт нерухомого майна. До того ж, доказів порушення забезпеченням позову прав інших осіб, зокрема відповідача, апелянтом не представлено.

Обгрунтування вимог апеляційної скарги в частині порушення судом норм процесуального права, а саме неповідомлення відповідача про час та місце судового розгляду заяви про забезпечення позову, не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без

повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на це, суд не зобов`язаний був повідомляти ОСОБА_2 та інших осіб, які беруть участь у справі про час та місце розгляду відповідної заяви.

Крім того, оскаржувана ухвала була постановлена Шевченківським районним судом м.Львова в судовому засіданні, а не суддею, про що зазначає апелянт.

Відтак, наведені обставини свідчать про законність оскаржуваної ухвали та необгрунтованість апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає скаргу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст.313-319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 3 грудня 2013 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.