Ухвала суду № 37552841, 19.02.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Ігнатюка Б.Ю. і Панька В.Ф.,

при секретарі: Голінко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду від 13 січня 2014 р. за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

у грудні 2013 р. публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - Банк) звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2, у якому просило стягнути з останнього 20508.11 грн. кредитної заборгованості та судові витрати.

На обґрунтування Банк зазначав, що згідно з договором б/н від 18.07.08 р. (надалі - Договір) відповідач одержав кредит на суму 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 24% річних за користування кредитом на суму залишку, проте взятих на себе зобов'язань не виконав.

Рішенням Іршавського районного суду від 13.01.14 р. позов задоволено (а.с.43-45).

Апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує, що кредитну картку із коштами не отримував, кредитний договір не підписував і Банк пропустив строк позовної давності.

Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідач не виконав узятих на себе договірних зобов'язань, а строк позовної давності не пропущено.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться по суті до неукладення ним кредитного договору та питання строку позовної давності.

Як видно з матеріалів справи, 18.07.08 р. між Банком і ОСОБА_2 був укладений Договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 3000 грн. на строк до одного року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за користування кредитом.

Однак, відповідач належним чином не виконав зобов'язання із повернення кредиту і відсотків, у зв'язку з чим станом на 22.11.13 р. заборгованість по кредиту склала 20508.11 грн., із яких: 2478.14 грн. - заборгованість за кредитом, 10067.20 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 6510.00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 952.77.грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується наданим позивачем розрахунком та рухом коштів по рахунку і не спростовано відповідачем в установленому порядку.

Твердження апелянта про відсутність факту укладення кредитного договору не заслуговують на увагу, оскільки текст договору зафіксовано у двох документах, підписаних сторонами по справі: заяві відповідача від 18.07.08 р., в якій містяться персональні дані, сума кредиту і плата за його користування, і Правилах надання банківських послуг фізичним особам («Швидка готівка»), затверджених головою правління Банку, що містять усі необхідні умови для договорів цього виду.

Безпідставними також є доводи апеляційної скарги щодо звернення позивача до суду з пропуском строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.ст. 256, 258 ч.2 п.1, 259 ч.1 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.9.12 Умов і правил надання банківських послуг, які є складовою частиною Договору, останній діє протягом 12 місяців із моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Припинення дії Договору апелянтом не доведено.

Оскільки строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, який є чинним, не сплив, то підстав для застосування строку позовної давності немає.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

2. Рішення Іршавського районного суду від 13 січня 2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: