Постанова № 37552430, 03.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Справа № 5004/886/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - Петрова Н.П. (довіреність від 01.01.2014р.)

відповідача 2 - Красніков А.В. (паспорт НОМЕР_1)

третьої особи на стороні відповідача 1 - не з'явився

третьої особи на стороні відповідача 2 - ОСОБА_3 (довіреність від 11.02.2014р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Волинської обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Волинської області від 17 січня 2013 року у справі №5004/886/12 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Волинська обласна спілка споживчих товариств

про відшкодування вартості капітального ремонту в сумі 920 934,21 грн.

Судом роз'яснено представникам відповідачів та третьої особи права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2013 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ФОП ОСОБА_5 до ВОССТ та стягнуто з відповідача на користь позивача 877 080,20 грн. - вартості капітального ремонту, 17 541,60 грн. - судового збору, 1 961,60 грн. - витрат по оплаті проведеної експертизи, та відмовлено у стягненні 43 854,01 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, в своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки господарським судом не прийнято до уваги, що позивачем пропущено строки позовної давності, також судом не враховано, що за Договором оренди з викупом поліпшення, які проведені позивачем зараховуються у вартість орендної плати, а не відшкодовуються орендодавцем. До того ж, дані поліпшення проведені не господарським, а підрядним способом. Вартість даних робіт визначено експертним способом на підставі копій актів виконаних робіт, під час проведення якої експертом безпідставно були збільшені розцінки вартості робіт, проти тих розцінок, які вказані в даних актах. Крім того, рішенням господарського суду позивачу відшкодовано і вартість податку на додану вартість, не зважаючи на те, що він платником даного податку не являється.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню та надав змістовні заперечення з приводу кожного пункту даної скарги.

08 лютого 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06 березня 2013 року.

27 березня 2013 року, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено клопотання відповідача про призначення по справі повторної судової будівельно-технічної експертизи для встановлення, станом на момент проведення експертизи, вартості капітального ремонту спірної будівлі, проведеного позивачем, а також було зупинено провадження у справі до отримання експертного висновку.

19 червня 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку з клопотанням про надання додаткових документів для проведення дослідження, провадження у справі було поновлено.

21 червня 2013 року, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду, було витребувано від сторін необхідні документи та провадження у справі зупинено до отримання експертного висновку.

03 лютого 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду провадження у справі було поновлено та призначено її розгляд на 13 лютого 2014 року з подальшим продовженням розгляду апеляційної скарги на 15 днів і оголошенням перерви у судовому засіданні до 27 лютого 2014 року.

27 лютого 2014 року, розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку з визначеністю колегій, суддю Філіпову Т.Л. було замінено на суддю Марченко Ю.А. та визначено склад колегії: Дужич С.П. - головуючий, Мамченко Ю.А., Саврій В.А.

27 лютого 2014 року, ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду, було оголошено перерву на 03 березня 2014 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

23 лютого 2002 року, між Луцьким госпрозрахунковим ринком, як орендодавцем, правонаступником якого є Волинська обласна спілка споживчих товариств, та ФОП ОСОБА_5, як орендарем, було укладено Договір оренди з викупом, за умовами якого орендар отримав у тимчасове володіння строком 12 років і 9 місяців споруду туалету, загальною площею 216 м2, яка розташована на території ринку "Завокзальний", по вул. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку. (т.1 а.с.13-16).

Згідно п. 3.1. вказаного договору термін оренди складає 12 років і 9 місяців з моменту прийняття об'єкта, що орендується.

Відповідно до п.4.1 даного Договору, орендні платежі здійснюються шляхом зарахування вартості виконаних робіт по капітальному ремонту в орендну плату об'єкта оренди.

Пунктом 4.2. цього Договору та Додатком №3 до даного Договору, сторони погоди, що орендар проводить капітальний ремонт об'єкта оренди, кошторисна вартість якого становить 259 673,00 грн. (т.1 а.с.18-22)

Актом передачі туалету на ринку "Завокзальний", даний об'єкт оренди, залишкова вартість якого становила 116 360,00 грн., був переданий орендарю. (т.1 а.с.17).

15 листопада 2007 року, рішенням господарського суду Волинської області, у справі №8/77-92, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 22 травня 2008 року, було задоволено позов ВОССТ, як правонаступника Луцького госпрозрахункового ринку та власника об'єкта оренди, до ФОП ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та визнано недійсним Договір оренди з викупом від 23 лютого 2002 року, укладеного на 12 років і 9 місяців між Луцьким госпрозрахунковим ринком та ФОП ОСОБА_5 на споруду туалету, загальною площею 216 м2, що розташована на території ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку. (т.1 а.с.32-50, т.2 а.с.12-30)

11 квітня 2011 року, рішенням господарського суду Волинської області, у справі №06/5004/110/11, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2012 року, за позовом ФОП ОСОБА_5 до ВОССТ про стягнення 264 568,00 грн. та зустрічним позовом ВОССТ до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 842 400,00 грн. було частково задоволено зустрічний позов ВОССТ та стягнуто з підприємця на користь спілки 803 520,00 грн. - вартості користування спірним майном, 8 035,00 грн. - витрат державного мита та 236,00 грн. - за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (т.1, а.с.74-79, 101-105, 112-116 т.2 а.с.52-56, 61-65)

27 липня 2011 року, державним виконавцем відділу ДВС Луцького РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження наказу господарського суду Волинської області №06/5004/110/11 про стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь ВОССТ 811 791,00 грн.(т.1, а.с.117)

17 лютого 2012 року, ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ВОССТ про відшкодування вартості капітального ремонту споруди туалету загальною площею 216 м2, що розташована на території ринку "Завокзальний" в м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 1 в сумі 264 568,00 грн. на підставі ч.1 ст.216 ЦК України. (т.1 а.с.7-12)

06 березня 2012 року, відповідачем по справі ВОССТ подано заяву про застосування до даних позовних вимог наслідків позовної давності. (т.1 а.с.67)

13 березня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області, у справі №5004/161/12, за позовом до ВОССТ про відшкодування вартості капітального ремонту споруди туалету загальною площею 216 м2, що розташована на території ринку "Завокзальний" в м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого, 1 в сумі 264 568,00 грн., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2012 року, було відмовлено у позові ФОП ОСОБА_5 до ВОССТ про відшкодування вартості капітального ремонту в сумі 264 568,00 грн. (т.1 а.с.124-128, 166-172)

02 липня 2012 року, постановою Вищого господарського суду України, у справі №5004/161/12, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2012 року та рішення господарського суду Волинської області від 13 березня 2012 року були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. (т.1 а.с.226-230)

31 серпня 2012 року, ухвалою господарського суду Волинської області, у справі №5004/886/12 (№5004/161/12), було призначено судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання про вартість, станом на момент проведення експертизи, капітального ремонту (будівельних матеріалів та робіт), виконаного ФОП ОСОБА_5 в червні 2003 року, грудні 2003 року, березні 2004 року, та у вересні 2004 року, згідно актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, споруди туалету загальною площею 216 м2, що на території ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого, 1, в м. Луцьку, Волинської області. (т.1, а.с.122-125 )

21 листопада 2012 року, висновком судової будівельно-технічної експертизи №7881 було встановлено, що вартість капітального ремонту, виконаного позивачем в червні 2003 р., грудні 2003 р., березні 2004 р., та у вересні 2004 р., згідно актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ- 2в, спірної споруди туалету, що на території ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого, 1, в м. Луцьку, станом на момент проведення експертизи, становить 778 592,00 грн., в тому числі вартість будівельно-монтажних робіт 725 553,00 грн., з яких вартість будівельних матеріалів 286 151,00 грн. (а.с.131-139 т.2).

18 грудня 2012 року, позивач заявою збільшив свої позовні вимоги, без збільшення предмету та підстав позову, та просить стягнути з відповідача на його користь 778 592,00 грн. вартості капітального ремонту спірного туалету, що на території ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого, 1, в м. Луцьку. (т.3 а.с.4-5)

21 грудня 2012 року, позивач знову подав заяву про збільшення своїх позовних вимог, без збільшення предмету та підстав позову, в якій просить стягнути з відповідача на його користь 934 310,40 грн. вартості капітального ремонту зазначеного туалету, що на території ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого, 1, в м. Луцьку.(т.3 а.с.25-29)

16 січня 2013 року, позивач подав заяву про зменшення своїх позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача на його користь 877 080,20 грн. вартості проведеного ним капітального ремонту туалету, що на території ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого, 1, в м. Луцьку. (т.3 а.с.59-60)

17 січня 2013 року, позивач втретє подав заяву про збільшення своїх позовних вимог, без збільшення предмету та підстав позову, в якій просить стягнути з відповідача на його користь 920 934,21 грн. вартості проведеного ним капітального ремонту туалету на території ринку "Завокзальний".(т.3 а.с.68-69)

17 січня 2013 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ФОП ОСОБА_5 до ВОССТ та стягнуто з відповідача на користь позивача 877 080,20 грн. - вартості капітального ремонту, 17 541,60 грн. - судового збору, 1 961,60 грн. - витрат по оплаті проведеної експертизи, та відмовлено у стягненні 43 854,01 грн. (т.3 а.с.74-76)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляцій ну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений Договір оренди з викупом, за умовами якого орендар отримав у тимчасове володіння строком 12 років і 9 місяців споруду туалету, загальною площею 216 м2, яка розташована на території ринку "Завокзальний", по вул. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку. Пунктом 4.2. цього Договору та Додатком №3 до даного Договору, сторони погоди, що орендар проводить капітальний ремонт об'єкта оренди, кошторисна вартість якого становить 259 673,00 грн. (т.1 а.с.18-22)

Відповідно до п.4.1 даного Договору, орендні платежі здійснюються шляхом зарахування вартості виконаних робіт по капітальному ремонту в орендну плату об'єкта оренди.

Актом передачі туалету на ринку "Завокзальний", даний об'єкт оренди, залишкова вартість якого становила 116 360,00 грн., був переданий орендарю. (т.1 а.с.17).

На виконання умов договору та на підставі узгодженого з орендодавцем кошторисом, в якому обумовлено об'єм та вартість проведеного ремонту, вартість матеріалів, а також погоджено загальну вартість проведення капітального ремонту об'єкту, який був переданий в оренду ФОП ОСОБА_5, в червні, грудні 2003 року, березні та у вересні 2004 року, позивачем було виконано капітальний ремонт спірного туалету загальною площею 216,0 м2, що на території ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого, 1, в м. Луцьку. (т.1 а.с.18-22) Будь-яких претензій ні до якості виконаних робіт, ні до їх об'єму та вартості у орендодавця не було, а тому дані роботи були прийняті орендодавцем і представниками сторін по угоді були підписані акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в та завірено їх печатками. (т.1 а.с.23-37). Оригінали даних актів були оглянуті у судовому засіданні.( т.4 а.с.103-117)

15 листопада 2007 року, рішенням господарського суду Волинської області, у справі №8/77-92, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 22 травня 2008 року, було задоволено позов ВОССТ, як правонаступника Луцького госпрозрахункового ринку та власника об'єкта оренди, до ФОП ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та визнано недійсним Договір оренди з викупом від 23 лютого 2002 року, укладеного на 12 років і 9 місяців між Луцьким госпрозрахунковим ринком та ФОП ОСОБА_5 на споруду туалету, загальною площею 216 м2, що розташована на території ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого, 1 в м. Луцьку. (т.1 а.с.32-50, т.2 а.с.12-30)

За приписами ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. (ст. 208 ГК України)

11 квітня 2011 року, рішенням господарського суду Волинської області, у справі №06/5004/110/11, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2012 року, за позовом ФОП ОСОБА_5 до ВОССТ про стягнення 264 568,00 грн. та зустрічним позовом ВОССТ до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 842 400,00 грн. було задоволено зустрічний позов ВОССТ та стягнуто з підприємця на користь спілки 803 520,00 грн. - вартості користування спірним майном, 8 035,00 грн. - витрат державного мита та 236,00 грн. - за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Первісний позов ФОП ОСОБА_5 до ВОССТ про стягнення 264 568,00 грн. ухвалою господарського суду Волинської області 24 березня 2011 року був залишений без розгляду. (т.1, а.с.74-79, 101-105, 112-116 т.2 а.с.52-56, 61-65)

17 лютого 2012 року, ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ВОССТ про відшкодування вартості капітального ремонту споруди туалету в сумі 920 934,21 грн. (з врахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог) на підставі ч.1 ст. 216 ЦК України. (т.1 а.с.7-12, т.3 а.с.4-5, 25-29, 59-60, 68-69)

Оскільки питання застосування реституції за спірним Договором на користь позивача попередніми судовими інстанціями не розглядалося, ФОП ОСОБА_5 вправі був звернутися з позовом до відповідача про відшкодування вартості капітального ремонту.

Посилання апелянта не те, що позивачем пропущені строки позовної давності та на те, що господарським судом не прийнято до уваги його заяву про застосування судом наслідків пропущення строків позовної давності, колегією суддів оцінюється критично тому, що рішенням господарського суду Волинської області від 13 березня 2012 року, у даній справі, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2012 року, було відмовлено у позові. Відмовляючи у даному позові, господарські суди виходили з того, що право на позов про стягнення вартості капітального ремонту об'єкта оренди у позивача виникло з моменту набрання законної сили рішення у справі №8/77-92, тобто з 23 січня 2008 року, а позовна заява, що надійшла до господарського суду Волинської області 17 лютого 2012 року, подана поза межами позовної давності. (т.1 а.с.124-128, 166-172) Проте, Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову та рішення господарських судів попередніх інстанцій і направляючи справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, в своїй постанові зазначив, що спір вирішено без врахування всіх істотних обставин справи і судами залишено поза увагою той факт, що питання про повернення зустрічної позовної заяви, поданої ФОП ОСОБА_5, вирішувалось господарськими судами понад рік, що, у свою чергу, унеможливлювало захист його прав та інтересів у іншому провадженні протягом значного терміну, чим порушено загальні засади цивільного законодавства, визначені ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Як вбачається з Договору від 23 лютого 2002 року, капітальний ремонт здійснювався позивачем в рахунок орендної плати.

Згідно ст. 776 ЦК України передбачено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, а капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи містять докази (акти форми КБ-2в) факту виконання позивачем у 2003-2004 роках капітального ремонту орендованого ним приміщення туалету на суму 264 568,00 грн., відповідно до Договору, який в подальшому був визнаний недійсним. Дана обставина сторонами не заперечується і в судовому засіданні було обговорено питання доцільності перевірки факту виконання будівельних робіт.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що за Договором оренди з викупом поліпшення, які проведені позивачем є поточним а не капітальним ремонтом орендованого приміщення, вартість яких зараховується у вартість орендної плати і не відшкодовуються орендодавцем та дані поліпшення проведені не господарським, а підрядним способом, колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки дійсно за п.4.1 даного Договору, орендні платежі здійснюються шляхом зарахування вартості виконаних робіт по капітальному ремонту в орендну плату об'єкта оренди, проте після визнання, за рішенням господарського суду, зазначеного Договору недійсним, спілка звернулась до господарського суду Волинської області з позовом про відшкодування з ФОП ОСОБА_5 коштів за користування спірним майном, рішенням якого було задоволено дані позовні вимоги та стягнуто з підприємця на користь спілки 803 520,00 грн. - вартості користування спірним майном без врахування проведених підприємцем поліпшень цього майна, яке було надано йому у користування (т.1, а.с.74-79, 101-105, 112-116 т.2 а.с.52-56, 61-65).

Поточний ремонт - це ремонтно-будівельні роботи, які передбачають систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей будівлі та попередження передчасного зносу її конструкцій і інженерного обладнання. В той же час, капітальний ремонт - це комплекс робіт, спрямований на відновлення проектних параметрів будівлі з використанням її залишкового ресурсу, виконуються за затвердженою проектно-кошторисною документацією. Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні спірного Договору, було оговорено що позивач проведе в наданій йому будівлі саме капітальний ремонт, був складений та погоджений з орендодавцем кошторис даного ремонту, в якому зазначено вид, обсяг та вартість робіт необхідних для його проведення, які вказують на проведення саме капітального ремонту. Після виконання позивачем визначених в кошторисі робіт, орендодавцем дані роботи були прийняті без будь-яких зауважень, складені та підписані сторонами акти форми КБ-2в, в яких визначено вид та вартість проведених робіт, відповідно до узгодженого кошторису. Оригінали даних актів оглядались у судовому засіданні та містяться в матеріалах справи.

Щодо питання чи виконувався даний капітальний ремонт господарським чи підрядним способом, то колегія суддів зазначає, що роботи по капітальному ремонту були виконані не Луцьким госпрозрахунковим ринком (правонаступником якого є ВОССТ), а іншою особою, в даному випадку - позивачем. В актах приймання виконаних робіт форми КБ-2в чітко зазначено, що замовником даних робіт виступає Луцький госпрозрахунковий ринок, а генпідрядником - ФОП ОСОБА_5 без укладення окремого договору підряду. Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку справу №03/111/12-40 за позовом ФОП ОСОБА_5 до ВОССТ про стягнення 558 036,00 грн. в рахунок відшкодування вартості користування майном (аналогічних правовідносин між сторонами т.1, а.с.80-83), в своїй постанові від 13 січня 2011 року, зазначив, що, оскільки, ст. 778 ЦК України передбачено можливість в межах інституту найму (оренди) право наймача за згодою наймодавця поліпшити річ, яка є предметом договору найму, то таке поліпшення не потребує укладення окремого договору будівельного підряду.

Згідно ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, у висновку №7881 судової будівельно-технічної експертизи від 21 листопада 2012 року зазначено, що правила визначення кошторисної вартості будівництва є єдиними і не залежать від способу здійснення будівництва - підрядного чи господарського.

Таким чином, дані обставини не спростовують права позивача, який провів дані капітальні поліпшення, отримати вартість цих поліпшень майна, відповідно до ст. 778 ЦК України, переданого йому за угодою, яка в подальшому, після їх проведення, визнана недійсною.

Оскільки, відповідно до ст. 208 ГК України, відшкодування вартості проведених поліпшень проводиться за цінами, які існують на момент відшкодування, господарським судом було вірно призначено судову будівельно-технічну експертизу, за висновками якої, вартість капітального ремонту споруди туалету загальною площею 216 м2, що на території ринку "Завокзальний" по вул. Карпенка-Карого, 1, в м. Луцьку, виконаного ФОП ОСОБА_5, станом на момент проведення експертизи 21 листопада 2012 року, згідно актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, становить 778 592,00 грн., в тому числі вартість будівельно-монтажних робіт 725 553,00 грн., із них вартість будівельних матеріалів 286 151,00 грн. (висновок судової будівельно-технічної експертизи №7881, т.2 а.с.131-132).

Тому колегія суддів, оцінивши висновок експерта №7881 у сукупності з іншими доказами по справі, вважає, що господарський суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позивачем було виконано на користь відповідача роботи у вигляді капітального ремонту орендованого майна на підставі Договору оренди, який в подальшому був визнаний недійсним, вартість яких, на момент їх відшкодування, становить 877 080,20 грн. з ПДВ, з яких 286 151,00 грн. ПДВ - вартість будівельних матеріалів та 590 929,20 грн. (778 592 - 286 151 = 492441 / 6 = 98488,20 + 492441) з ПДВ - вартість будівельно-монтажних робіт.

Посилання апелянта на те, що під час проведення експертизи, експертом безпідставно були збільшені розцінки вартості робіт, проти тих розцінок, які вказані в даних актах та те, що позивачу відшкодовано і вартість податку на додану вартість, не зважаючи на те, що він платником даного податку не являється, колегія суддів оцінює критично, оскільки, відповідно до ст. 216 ЦК України, відшкодування вартості поліпшень відбувається за цінами, які існують на момент відшкодування.

З цих же підстав, апеляційною інстанцією було задоволено клопотання позивача про призначення по справі повторної судової будівельно-технічної експертизи на розгляду якої було поставлено питання встановлення, станом на момент проведення експертизи, вартості капітального ремонту спірної будівлі, проведеного позивачем. Проте, експертною установою на адресу апеляційного господарського суду було направлено лист №1311229-009 від 29 листопада 2013 року, в якому міститься висновок про відсутність в матеріалах справи документів, які вказують на проведення капітального ремонту позивачем спірної будівлі туалету, а також додано висновок спеціаліста техніко-криміналістичного дослідження про те, що надіслані позивачем акти виконаних робіт форми КБ-2в виконані на кольоровому знакосинтезуючому пристрої. (т.4, а.с.56-84) Проте, даний лист та висновок спеціаліста колегією суддів не може бути взятий до уваги в якості доказів тому, що

З цих же підстав, апеляційною інстанцією було задоволено клопотання позивача про призначення по справі повторної судової будівельно-технічної експертизи, на розгляд якої було поставлено питання встановлення, станом на момент проведення експертизи, вартості капітального ремонту спірної будівлі, проведеного позивачем. Проте, експертною установою на адресу апеляційного господарського суду було направлено лист №1311229-009 від 29 листопада 2013 року, в якому міститься висновок про відсутність в матеріалах справи документів, які вказують на проведення капітального ремонту позивачем спірної будівлі туалету, а також додано висновок спеціаліста техніко-криміналістичного дослідження про те, що надіслані позивачем акти виконаних робіт форми КБ-2в виконані на кольоровому знакосинтезуючому пристрої. (т.4, а.с.56-84) Проте, даний лист та висновок спеціаліста колегією суддів не може бути взятий до уваги в якості доказів тому, що апеляційна інстанція призначаючи повторну судову будівельно-технічну експертизу вказувала у своїй ухвалі про необхідність попередження експерта, який буде робити висновок, про кримінальну відповідальність про завідомо неправдивий висновок, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, проте в даному листі відсутня інформація про таке попередження, а відповідно до абз.2, 3 п.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23 березня 2012 року, якщо господарський суд не попередив особу чи осіб, які проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України (за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків), то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні ч.1 ст.42 ГПК України. Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Наданий же висновок спеціаліста не є наслідком призначення та проведення, в порядку ст. 41 ГПК України, судової експертизи, оскільки господарським судом апеляційної інстанції дане дослідження не призначалось, проведено воно не на підставі ухвали господарського суду, а з невідомих причин.

З цих же підстав не підлягає оплаті вартість проведення зазначеного техніко-криміналістичного дослідження у розмірі 1517,45 грн., оскільки сторонами по справі не заявлялось клопотання про його проведення, питання які підлягають дослідженню у судовому засіданні не обговорювалось і ухвалою суду це дослідження не призначалось, а тому дані витрати не підлягають відшкодуванні в рамках розгляду цієї справи. (т.4 а.с.83, 101)

Щодо включення у відшкодування позивачу вартості податку на додану вартість, не зважаючи на те, що він не є платником даного податку, колегія суддів зазначає, що згідно пояснень експерта, які були дані по висновку №7881 судової будівельно-технічної експертизи від 21 листопада 2012 року у судовому засіданні господарського суду першої інстанції, при проведенні даної експертизи нею було включено ПДВ лише на будівельні матеріали, а на будівельно-монтажні роботи ні, оскільки такого питання перед нею не ставилось, а взагалі вказаний податок завжди включається у вартість.

Крім того, згідно пп. 194.1.1 ст. 194 розділу V Податкового кодексу України, ПДВ становить 17% бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг. Пунктом 10 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що за податковими зобов'язаннями з ПДВ, що виникли з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року, включно, ставка податку становить 20%; з 01 січня 2014 року - 17%.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку, тому. сплачений позивачем ПДВ при закупівлі будівельних матеріалів слід вважати складовою витрат, що формують вартість капітального ремонту проведеного ФОП ОСОБА_5

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Тому, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність вимог позивача до ВОССТ про стягнення 877 080,20 грн. у відшкодування вартості капітального ремонту об'єкту оренди, тобто проведених ним поліпшень орендованого майна відповідно до укладеного Договору оренди з викупом, який в подальшому був визнаний недійсним та відмовою у стягненні з відповідача на користь позивача 43 854,01 грн. єдиного податку, оскільки сплата даного податку, який обчислюється від доходу ФОП ОСОБА_5 і є обов'язковим до сплати саме для нього.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості чого позивачем зроблено не було.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 17.01.13 р. у справі №5004/886/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/886/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.