Ухвала суду № 37551378, 04.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2651/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Старової Н.Е.

При секретарі Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Христинівський молокозавод» зареєстровано як суб'єкт господарювання Христинівською районною державною адміністрацією Черкаської області 29 вересня 1999 року, ідентифікаційний код 00451725, та перебуває на обліку у Христинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, а з 18 жовтня 1999 року є платником податку на додану вартість.

11 грудня 2006 року Христинівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ «Христинівський молокозавод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2006 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11 грудня 2006 року № 29/23-01/00451725, яким встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

На підставі складеного акту перевірки, 12 грудня 2006 року Христинівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000542301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2006 року у розмірі 82289 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у поданій позивачем відповідачу бюджетній декларації за серпень 2006 року позивач у складі податкового кредиту відобразив 468520 грн., у тому числі: 111361 грн. по рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою», і 357159грн. по рядку 16 «Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди».

Крім того, придбаний позивачем у серпні 2006 року у ВАТ «Жашківський маслозавод» згідно з податковою накладною від 31 серпня 2006 року №71 пастеризатор був оприбуткований позивачем по дебету рахунку 152/4 «Придбання (виготовлення) обладнання», і як основний засіб призначений для переробки молока, яке придбавається позивачем як за нульовою ставкою податку на додану вартість так і за двадцятивідсотковою ставкою, проте позивач в порушення вимог п. 11.21 статті 11 Закону №168/97-ВР та п. 6 Порядку №805 суму нарахованого за пастеризатор податку на додану вартість - 100000грн. не розподілив між бюджетною і дотаційною деклараціями пропорційно часткам молока, закупленого за нульовою та двадцятивідсотковою ставкою податку на додану вартість, внаслідок чого завищив суму податкового кредиту по бюджетній декларації на 99998 грн. 20 коп.

Відповідно до звітної бюджетної декларації і розрахунку суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року, поданих до органу податкової служби, різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду мала позитивне значення і становила 131269грн., а сума бюджетного відшкодування - 93650 грн. При цьому позивач в порушення вимог пп. 7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР у рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року до фактично сплаченої ним у серпні 2006 року суми податку на додану вартість у розмірі 178588 грн. включив як 11361 грн. фактично сплачену ним суму податку на додану вартість із придбаних товарів, право на податковий кредит за якими виникло у серпні 2006 року, так і 167227 грн. фактично сплачену ним суму податку на додану вартість із придбаних товарів, право на податковий кредит за якими виникло у попередні до серпня 2006 року місяці, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року на 82289 грн.

Спірні правовідносини на час їх виникнення, були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, яким визначені платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем був придбаний у ВАТ «Жашківський маслозавод» пастеризатор марки ВТО-1000 для високотемпературної обробки вершків, у зв'язку з чим продавцем була виписана податкова накладна № 71 від 31 серпня 2006 року.

Разом з тим, покупцем поставлений товар не оплачений, що підтверджується матеріалами справи.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що сума податку на додану вартість, нарахованого під час придбання товару та не сплачена покупцем, не може бути включена до складу податкового кредиту платника податку та не враховується під час визначення належних такому платнику податку сум бюджетного відшкодування.

Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.