Постанова № 37550410, 27.02.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/27520/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеса в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №370 від 26 вересня 2013 року «Про скасування свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 серії САЕ 797826 та САЕ 797827, виданих виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.12.2012 р. гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1», посилаючись на його безпідставність.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з наведених підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі суттєві обставини, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ №797827, виданого 27 грудня 2012 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, позивач є співвласником нежитлового приміщення №17-Б, розташованого по вул. Пантелеймонівській в м. Одесі.

Рішенням № 370 від 26 вересня 2013 року «Про скасування свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 серії САЕ 797826 та САЕ 797827, виданих виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.12.2012 р. гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1», було скасовано зазначені свідоцтва на підставі порушення ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України, а також норм «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №75.

Суд вважає, що вказане рішення прийнято з порушенням законодавства України та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключною компетенцією міської ради є скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. Статтею 11 цього Закону визначено, що виконавчим органом міської ради є її виконавчий комітет, відділ, управління та інші створювані радою виконавчі органи.

Відповідно до п.9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Згідно розпорядження міського голови від 30.01.2003 р. №59-01р «Про оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна» виконавчому комітету Одеської міської ради в особі юридичного управління Одеської міської ради було доручено оформляти та видавати свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майн, що перебувають у власності юридичних чи фізичних осіб в м. Одесі.

Суд вважає, що при ухваленні спірного рішення, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону або незаконності набуття права власності не встановлено судом.

Право власності на належне позивачу нежитлове приміщення було набуте правомірно, без порушення закону. Посилання відповідача у спірному рішенні про порушення норм законодавства, щодо виникнення права на земельну ділянку (ст.125 ЗКУ) та щодо державної реєстрації речових прав на земельну ділянку (ст.126 ЗКУ), а також на «Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №75, яке на момент видачі свідоцтва від 27.12.2012 р. втратило чинність на підставі Наказу Мінюста від 14.12.2012 р. №1844/5 не спростовують законності набуття позивачем права власності на нерухоме майно.

Конституційний суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення. вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того п.5 Рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи, що індивідуально-правові акти, зокрема, місцевих рад є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов'язки, одностороннє скасування радами цих актів порушує право зазначених осіб на розгляд їх справ відповідно до встановленої Конституції і законами України процедури.

Правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який порушує права власника, згідно ст. 393 ЦК України, визнається незаконним та скасовується.

У відповідності до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням викладеного, позивач є власницею нерухомого майна, її права власника гарантовані державою Україна, ст. 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції з прав людини, положення якої застосовуються в Україні відповідно до положень ст. 9 Конституції України та мають пріоритет над нормами вітчизняного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Крім того, ч.2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що спори поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що у відповідача були відсутні всі законні підстави для ухвалення рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №370 від 26 вересня 2013 року «Про скасування свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 серії САЕ 797826 та САЕ 797827, виданих виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.12.2012 р. гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1», у зв'язку з чим є всі достатні підстави для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 11, 24, 26, п. 9 ст. 59, ч. 10 ст. 59, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, ст. 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції, Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, Наказом Міністерства Юстиції України від 14.12.2012 р. №1844/5, Розпорядженням міського голови від 30.01.2003 р. № 59-01р «Про оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна», ст.ст. 2, 11, 17, 18, 69-71, 160-164, 167 КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №370 від 26 вересня 2013 року «Про скасування свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 серії САЕ 797827, виданих виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.12.2012 р. гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1».

Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: