Ухвала суду № 37549817, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2014 р. м. Київ К/800/14311/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.Суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Бачинська А.Ю.від відповідачаБондар І.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службина постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013у справі № 2а-14185/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, у відповідності до якого просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення за наслідками камеральної перевірки, за результатами якої складено акт № 2796/15/332-34185749 від 06.09.2012, та зобов'язати відповідача прийняти за наслідками камеральної перевірки податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ДПІ Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за липень 2012 року, за результатами якої складено акт №2796/15/332-34185749 від 06.09.2012;

- вказаною перевіркою встановлені порушення позивачем п.102.5 ст.102, п.п.200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого, за висновком акту перевірки, платник податку позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та на використання від'ємного значення ПДВ у розмірі 732420,00 грн. (за місяці з жовтня по грудень 2006 р., січень - грудень 2007 р., січень - вересень 2008р., листопад-грудень 2008 р., січень - березень 2009р.);

- за результатом адміністративного оскарження висновки зазначеного акту визнані об'єктивними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства;

- за наслідками проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення податковим органом не приймалось.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу та зобов'язання вчинити певні дії, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що, оскільки відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, якою встановлено порушення податкового законодавства та складено акт перевірки, тому, виходячи зі змісту положень Податкового кодексу України, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС зобов'язана прийняти податкове повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки, яка оформлена відповідним актом.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними. При цьому колегія виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.62.1.3 п.62.2 ст.62 Податкового кодексу України однією з форм податкового контролю є здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірки (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

За змістом п.86.2 ст.86 названого Кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеним в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Таким чином, дії відповідача по складанню акта перевірки та по наданню відповіді на заперечення є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. При цьому, наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі по собі не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист та поновлення суб'єктивного порушеного права позивача, то при розгляді даного спору щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача (щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення за наслідками камеральної перевірки, за результатами якої складено акт) судами має бути встановлено, чи є оскаржувана бездіяльність відповідача такою, що породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливає на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, і чи порушені вказаною бездіяльністю контролюючого органу права позивача у вказаній сфері.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду, які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 12.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний