Постанова № 37546609, 04.03.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р.Справа № 916/2296/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Разюк Г.П.,

при секретарі судового засідання Молодові В.С.,

за участю представників сторін

від позивача: Слюсар М.М., за довіреністю;

від відповідача : не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка"

на рішення господарського суду Одеської області від 12 листопада 2013 року

по справі № 916/2296/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка"

до Державного підприємства „Одеська залізниця"

про стягнення 7650 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці 7650 грн. вартості недостачі вантажу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на договір поставки №91/1 від 25.12.2012 р., на підставі якого 18.01.2013р. відправник - ПАТ ГЗФ „Червона зірка" відправив на адресу вантажоотримувача ТОВ „Портінвест Лоджистік" по залізничній накладній № 52094406 вугільну продукцію. Під час слідування вантажу, 23.01.2013 року на станції Тимково Одеської залізниці було виявлено недостачу вантажу в вагоні за №60907185 у розмірі 2660 кг (згідно складеного Одеською залізницею комерційного акту), в зв'язку з чим позивач сплатив на користь вантажоодержувача ТОВ „Портінвест Лоджистік" 8380,96 грн.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з позовом до залізниці про відшкодування збитків у розмірі 7650,00 грн. з урахуванням норми недостачі 1%.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 листопада 2013 року у справі №916/2296/13 (суддя Гут С.Ф.) в задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що Публічне акціонерне товариство "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА", яке звернулось до господарського суду Одеської області з даним позовом, пропустило шестимісячний строк позовної давності, оскільки позовна заява датована 22.08.2013р. та надіслана до господарського суду Одеської області 23.08.2013р., про що свідчить поштовий штемпель, та надійшла до господарського суду Одеської області 30.08.2013р., а строк звернення до суду з позовною заявою закінчився 24.08.2013р.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство „Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, в якому поновити строк позовної давності для подачі ПАТ „ГЗФ Червона зірка" позовної заяви до ДП „Одеська залізниця", стягнути з Одеської залізниці вартість нестачі вугільної продукції на суму 7650 грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги, що порядок застосування строку позовної давності регулюється ч.1 ст.261 ЦК України, у відповідності до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Апелянтом в суді першої інстанції були надані докази поважності причин пропуску строку позовної давності, але судом не було прийнято до уваги.

Скаржник вважає, що згідно ст.134 Статуту залізниці України шестимісячний термін подачі позову пов'язаний не тільки з датою видачі вантажу одержувачу, але і відповідно до п. ж) ст.134 Статуту з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії. Днем встановлення обставин, що спричинили заявлення позову до Одеської залізниці є день одержання 02.04.2013 року оригінала комерційного акту АА №057566/8/11 та залізничної накладної №52094406.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, та часткового задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2011р. між ДП "Донецька залізниця" та ТОВ "Шахтарськвантажтранс" (Правонаступником якого є ТОВ "Шахтартранс") (власник колії) було укладено договір про експлуатацію зілизнчиної під'їзної колії ТОВ "Шахтарськвантажтранс" при станції Пелігаївський ДП "Донецька залізниця" №5/260, відповідно до п.13 якого, за умовами цього договору вагони подаються наступним контрагентам, зокрема, ТОВ "Донбаський збагачувальний завод".

Відповідно до протоколу корегування ЄТП роботи під'їзної колії ТОВ "Шахтартранс" від 05.06.2012р. встановлено, що у переліку контрагентів замість ТОВ "Донбаський збагачувальний завод" слід зазначити ПАТ ,,ГЗФ ,,ЧЕРВОНА ЗІРКА".

18.01.2013 року Публічне акціонерне товариство "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" як вантажовідправник, у відповідності з договором поставки №91/1 від 25.12.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКО-ТРЕИДИНГ", відповідно до залізничної накладної №52094406, провело відвантаження вугільної продукції у вагоні №60907185 зі ст.Пелагіївський Донецької залізниці на ст. Миколаїв-Вантажний (експ) Одеської залізниці на адресу вантажоотримувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистик".

Відповідно до записів у залізничній накладній №52094406 завантаження вагону №60907185 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагону, без участі представника залізниці, у розмірі 69000 кг.

Згідно пам'ятки №103 про подавання вагонів від 17.01.2013р. та пам'ятки №78 про забирання вагонів від 18.01.2013р., вагон №60907185 був під здвоєною операцією, тобто розвантаження та наступне навантаження вагона проводилося на одній під'їзній колії, а саме вантажовідправником.

19.01.2013 року на станції Дебальцево-Сортувальна Одеської залізниці внаслідок проведення комісійного переважування вагону №60907185 було виявлено - по документам значиться тара 23300 кг, нетто 69000 кг, фактично виявлено брутто 85100 кг, тара з трафарету з обох сторін 23300 кг, нетто 61800 кг, що менше документа на 7200 кг.

В технічному відношенні, як зазначено акті №7 від 19.01.2013р., станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці, вагон №60907185, справний, але не підготовлений для перевезення даного виду вантажу, а саме вугілля, що є порушенням ст. 31 Статуту залізниць України вантажовідправником.

Вказаний факт також підтверджується актом загальної форми станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці №84 від 19.01.2013р. та комерційним актом БН №721900\15 від 19.01.2013р. станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці.

У відповідності зі ст.129 Статуту Залізниць України факт недостачі вантажу було зафіксовано комерційним актом БН №721900/15 від 19.01.2013р.

Відповідно до даних, зазначених у комерційному акті БН №721900/15, вагон технічно справний. Об'єм кузову вагону 73 куб.м. Завантаження нижче борту 100 мм, розрівняне, маркований вапном. Над 3,4 люками зліва воронка 3000 мм х ширину вагона х 1500 мм. Порушене маркування. Зліва між 3,4 люками просвіт 30 мм між кришкою люка та поперечною балкою вагону. Просвіт закладено.

Також на додаток до акту БН №721900/15 від 19.01.2013р. на станції Тимково Одеської залізниці складено комерційний акт АА №057566/8/11 від 23.01.2013 року, згідно якого проведено комісійне переваження вагону на справних 150 т статичних вагах, де вага вантажу виявлена: брутто 82440 кг, тара з документу 23300 кг, нетто 59140 кг, по документу значить тара 23300 кг, нетто 69000 кг, що менше перевізного документу на 9860 кг вугілля, різниця з попутним комерційним актом складає - менше на 2660 кг вугілля.

Згідно вказаного акту, завантаження у вагоні навалом, нижче бортів на 100 мм, розрівняна, маркована вапном, крім поглиблень по досилочному документу маркування не значиться, зліва по ходу потягу над 3,4 вивантажувальними люками мається поглиблення довжиною 3000 мм, на всю ширину вагону, глибиною 1500 мм, зазори між кришками 3,4 вивантажувальних люків і поперечної балки підварені металевою пластиною, зварка свіжа. Зліва над 5,6 люками мається поглиблення довжиною 2800 мм, шириною 2200 мм, глибиною 600 мм, зліва мається зазор між кришкою 6го вивантажувального люка та проміжної балки шириною 40 мм та на всю довжину кишки люка, решта люків прилягають щільно.

На момент огляду вагону течі вантажу не було. По станції Тимково Одеської залізниці доступ до вантажу усунено, поглиблення марковано вапном, зазор між 6 люком та проміжною балкою перекритий дошкою та паклею.

В технічному відношенні, як зазначено акті №2 від 23.01.2013р., станції Тимково Одеської залізниці, вагон №60907185, справний, але не підготовлений для перевезення даного виду вантажу, а саме вугілля, що є порушенням ст. 31 Статуту залізниць України вантажовідправником.

Вказаний факт також підтверджується актами загальної форми станції Тимково Одеської залізниці №174,177 від 23.01.2013р.

У зв'язку з нестачею вантажу Покупцем вугільної продукції Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКО-ТРЕЙДИНГ" було виставлено претензію №154/02 від 21.02.13р. на суму 8380,96 грн., яка 16.08.2013р. Публічним акціонерним товариством "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" була задоволена.

Відповідно до переуступленого напису зробленого генеральним директором ТОВ "Портінвест Лоджистик" та головним бухгалтером ТОВ "Портінвест Лоджистик", на залізничній накладній №52094406, ТОВ "Портінвест Лоджистик" передав право на пред'явлення претензій та позовів до залізниці за нестачу вугілля Публічному акціонерному товариству "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА"

Таким чином, посилаючись на незабезпечення Державним підприємством "Одеська залізниця" збереження прийнятого до перевезення вантажу, ПАТ "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу на суму 7650,00 грн. (з врахуванням норми нестачі 1%), що підтверджується доданим до позову розрахунком.

Судова колегія вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку позовної давності необґрунтованими та передчасними, однак дійшла висновку про необхідність залишення оскаржуваного рішення без змін, виходячи з наступного.

В суді першої інстанції, а також в апеляційній скарзі апелянтом заявлялось клопотання про поновлення строку позовної давності, згідно якої зазначав про те, що до Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" (Вантажовідправник) були передані документи, а саме оригінали комерційного акту АА №057566/8/11 від 23.01.2013 року та залізнична накладна №52094406 з переуступним написом від ТОВ "ПРОМІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК" (Вантажоодержувач) про передачу права позивачу пред'явлення позову до Залізниці, відповідно до ст. ст.130, 133 Статуту залізниць України, тільки 02.04.2013р. через ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ".

Тому скаржник вважає, що в даному випадку, день настання подій, що є підставою для подання позову є день отримання позивачем вищеназваних документів, а саме 02.04.2013р. і строк позовної давності пропущено з поважних причин, та просить суд визнати поважною причиною пропущення строку позовної давності Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" для подачі позовної заяви до Державного підприємства "Одеська залізниця", та поновити строк позовної давності для подачі позовної заяви, а також розглянути справу по суті.

При винесенні рішення суд першої інстанції застосовував положення ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, якими передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог зазначеної статті, з дня встановлення обставин, що спричинили подання позову; вказаний термін позовної давності обчислюється з дня видачі вантажу вантажоодержувачу.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновків про пропуск позивачем строку позовної давності щодо звернення до суду з позовною заявою до Одеської залізниці про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 1096,50грн., виходячи з пропуску позивачем строку позовної давності, встановленого ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України.

Стаття 134 Статуту залізниць України передбачає, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Відповідно до положень ст.136 Статуту, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Проте ч.4 ст. 315 Господарського кодексу України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті (в даному випадку три місяці), заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

Однак ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч.4 ст.909, ч.1 ст. 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто ст. 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 року №1973.

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 року за № 436-IV і набув чинності з 01.01.2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарського кодексу України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №10-26/166-10-4300 від 19.04.2012 р.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що в даних правовідносинах щодо початку перебігу строку позовної давності слід застосовувати положення Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.315 ГК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців.

Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Колегія суддів зауважує, що оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні початку перебігу строку позовної давності в розумінні ст.315 Господарського кодексу України слід виходити із строку на пред'явлення претензії та строку на її розгляд незалежно від того, чи заявлена претензія у встановлені строки, чи заявлена поза межами встановлених строків, чи взагалі не заявлена.

Як вбачається з матеріалів справи, недостачу вантажу у вагоні №60907185 встановлено комерційним актом АА №057566/8/11 від 23.01.2013 року, тобто 23.01.2013 року є днем виникнення обставин, які є підставою для звернення до суду.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з урахуванням вищенаведених строків для пред'явлення претензії, отримання на неї відповіді, та звернення до суду у разі відсутності відповіді, спливає 23 квітня 2014 року.

Фактично позов пред'явлено до суду 28.08.2013 року, як вбачається з відбитку штемпелю пошти на конверті, тобто в межах встановленого ст.315 Господарського кодексу України строку.

За таких підстав, судом першої інстанції помилково відмовлено позивачу у стягненні вартості недостачі вантажу на підставі ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності позивачем не пропущено, та подано позов в межах вказаного строку.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду від 11 жовтня 2012 р. у справі № 39/5005/2752/2012.

Дослідивши обставини справи згідно наявних матеріалів справи, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи свідчать про укладення між ПАТ „ГЗФ „Червона зірка" та Одеською залізницею договору перевезення вантажу на користь ТОВ „Портінвест Лоджистік", оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.

Відповідно до ст. 114 Статуту Залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Згідно з п.3.20 цього ж роз'яснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст. 31 Статуту залізниць України та п.п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, -усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Згідно з п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, згідно пам'ятки №103 про подавання вагонів від 17.01.2013р. та пам'ятки №78 про забирання вагонів від 18.01.2013р., вагон №60907185 був під здвоєною операцією, тобто розвантаження та наступне навантаження вагона проводилося на одній під'їзній колії, а саме вантажовідправником.

Таким чином, з огляду на те, що завантаження здійснювалося засобами вантажовідправника, він самостійно визначив придатність вагону №60907185 для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

Згідно п.6 „Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу": у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках маркується, розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої

Також, пунктом 6.6.6 Інструкції по підготовці вантажних вагонів до перевезень від 07.05.2002р., встановлено, що особливу увагу слід звертати на дотримання установлених розмірів конструктивних зазорів площини прилягання кришок люків до балок вагона, щоб запобігти просипанню вантажів дрібних фракцій. Кришки люків повинні закриватися щільно. Місцеві зазори між кришкою люка і площиною її прилягання допускаються не більше 5 мм.

В даному ж випадку, в порушення вказаних правил, зазор між кришкою 6-го вивантажувального люка та проміжної балки у вагоні згідно комерційного акту, становив 40 мм та на всю довжину кишки люка.

Згідно акту про технічний стан вагону №7 від 19.01.2013р. станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці, акту №2 від 23.01.2013р. станції Тимково Одеської залізниці, в технічному відношенні вагон №60907185 справний, але не підготовлений для перевезення даного виду вантажу, а саме вугілля, що є порушенням ст. 31 Статуту залізниць України вантажовідправником.

Вказаний факт також підтверджується актами загальної форми станції Тимково Одеської залізниці №174,177 від 23.01.2013р., станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці №84 від 19.01.2013р. та комерційним актом БН №721900\15 від 19.01.2013р. станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці.

Пунктом 111 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, коли: втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відбулось завантаження вантажу відправником у вагон, не підготовлений для перевезення даного виду вантажу, про що свідчать зазори у вагоні, який перед тим був вивантажений цим же відправником, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату вантажу.

Таким чином, оскільки висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні щодо пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду, не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, однак матеріали справи свідчать про відсутність підстав для задоволення позову, тому судова колегія дійшла висновку про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 12 листопада 2013 року по справі № 916/2296/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 11.03.2014 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді О.О. Журавльов

Г.П. Разюк