Постанова № 37546585, 04.03.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р.Справа № 916/2301/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Разюк Г.П.,

при секретарі судового засідання Молодові В.С.,

за участю представників сторін

від позивача: Слюсар М.М., за довіреністю;

від відповідача : не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка"

на рішення господарського суду Одеської області від 13 листопада 2013 року

по справі № 916/2301/13

за позовом Публічного акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка"

до Державного підприємства „Одеська залізниця"

про стягнення 3779,50 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці 3779,50 грн. вартості недостачі вантажу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на договір поставки №43 уг від 21.01.2013 р., на підставі якого відправник - ПАТ ГЗФ „Червона зірка" відправило 20.02.2013 року на адресу вантажоотримувача ТОВ „Портінвест Лоджистік" у вагонах №67921726 та №65619926 по залізничній накладній №53709804 та у вагоні №60432432 по накладній №53709614 зі ст.Пелагіївський Донецької залізниці.

Під час слідування вантажу, 23.02.2013 року на станції Тимково Одеської залізниці було виявлено недостачу вантажу в вагонах №67921726 у розмірі 2740 кг, №65619926 у розмірі 2180 кг та №60432432 у розмірі 1620 кг., в зв'язку з чим позивач сплатив на користь вантажоодержувача ТОВ „Портінвест Лоджистік" 5558,97 грн. вартості недостачі вантажу.

У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом до залізниці про відшкодування збитків у розмірі 3779,50 грн. з урахуванням норми недостачі 1%.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 листопада 2013 року у справі №916/2301/13 (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства „Одеська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства ,,Групова збагачувальна фабрика ,,ЧЕРВОНА ЗІРКА" 238 грн. 00 коп. вартості недостачі вантажу, 108 грн. 34 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" при зверненні до суду пропустило шестимісячний строк позовної давності за накладною від 20.02.2013 р. №53709804, щодо якої відповідачем заявлено до суду про застосування строків позовної давності.

Крім того, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення вартості вантажу за залізничною накладною від 20.02.2013 р. №53709614, оскільки в цій частині відповідач на пропуск строку позовної давності не вказував, проте судом здійснено перерахунок вартості втраченого вантажу за мінусом норми природної втрати в розмірі 2% маси нетто вантажу, та задоволено позовні вимоги в сумі 238,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство „Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, в якому поновити строк позовної давності для подачі ПАТ „ГЗФ Червона зірка" позовної заяви до ДП „Одеська залізниця", стягнути з Одеської залізниці вартість нестачі вугільної продукції на суму 3799,50 грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги, що порядок застосування строку позовної давності регулюється ч.1 ст.261 ЦК України, у відповідності до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Апелянтом в суді першої інстанції були надані докази поважності причин пропуску строку позовної давності, але судом не було прийнято до уваги.

Скаржник вважає, що згідно ст.134 Статуту залізниці України шестимісячний термін подачі позову пов'язаний не тільки з датою видачі вантажу одержувачу, але і відповідно до п. ж) ст.134 Статуту з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії. Днем встановлення обставин, що спричинили заявлення позову до Одеської залізниці є день одержання 02.04.2013 року оригіналів комерційних актів АА № 057586, АА № 057587, АА № 057588 та залізничних накладних №53709614 та №53709804.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2013 р. зі станції відправлення Пелагеївський Донецької залізниці ПАТ ,,ГЗФ ,,ЧЕРВОНА ЗІРКА" (відправник) на станцію призначення Миколаїв-вантажний Одеської залізниці для ТОВ „Портінвест Лоджистік" (одержувач) відправлено:

- вагон №65619926 з антрацитом кількістю 69000 кг та вагон №67921726 з антрацитом кількістю 71000 кг, що підтверджується залізничною накладною №53709804;

- вагон №60432432 з антрацитом кількістю 67000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 53709614.

Відмітки у вказаних накладних свідчать про те, що вантаж знаходиться у вологому стані, завантажений у вагон засобами відправника навалом нижче бортів з природними скосами у формі трапеції; маркування по всьому периметру вагону червоним вапном.

У відповідності зі ст.129 Статуту Залізниць України факт недостачі вантажу було зафіксовано комерційними актами.

23.02.2013 р. на станції Тимково Одеської залізниці складено комерційний акт АА №057586, яким встановлено, що: проведено комісійне перевантаження вагона №65619926, нетто 66260 кг; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 2740 кг; навантаження у вагоні нижче бортів на 300 мм; по ходу потяга мається виїмка під 6-7 люками довжиною 1900 мм, шириною - на всю ширину вагону, глибиною 400 мм; люки закрито щільно, течі вантажу немає; у технічному стані вагон справний; доступ до вантажу усунено, на поглиблення нанесено маркування вапном.

Того ж дня на станції Тимково Одеської залізниці складено комерційний акт АА № 057587, яким встановлено, що: проведено комісійне перевантаження вагона № 67921726, нетто 68820 кг; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 2180 кг; навантаження у вагоні нижче бортів на 300 мм; праворуч по ходу потяга мається виїмка під 1-2 люками довжиною 1500 мм, шириною - на всю ширину вагону, глибиною 300 мм; люки закрито щільно, течі вантажу немає; у технічному стані вагон справний; доступ до вантажу усунено, на поглиблення нанесено маркування вапном.

Крім того, 23.02.2013 р. на станції Тимково Одеської залізниці складено комерційний акт АА № 057588, яким встановлено, що: проведено комісійне перевантаження вагона № 60432432, нетто 65380 кг; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 1620 кг; навантаження у вагоні нижче бортів на 300 мм; праворуч по ходу потяга мається виїмка під 6-7 люками довжиною 2400 мм, шириною 2000 мм, глибиною 500 мм; люки закрито щільно, течі вантажу немає; у технічному стані вагон справний; доступ до вантажу усунено, на поглиблення нанесено маркування вапном.

Після складання комерційних актів антрацит доставлено до місця призначення та видано його одержувачу.

У зв'язку з нестачею вантажу Покупцем вугільної продукції Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКО-ТРЕЙДИНГ" було виставлено претензію №191/02 від 28.02.13р. на суму 5558,97 грн., яка 16.08.2013р. Публічним акціонерним товариством "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" була задоволена.

В подальшому вантажоодержувач у порядку, встановленому п.133 Статуту залізниць України, передав відправнику право на пред'явлення претензії та позову, скориставшись яким 28.08.2013 р. ПАТ ,,ГЗФ ,,ЧЕРВОНА ЗІРКА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення товару у розмірі 3799,50 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 4470 кг; вартість вантажу 850,00 грн. з ПДВ за 1 тону встановлена по специфікації до договору поставки від 21.01.2013 р. № 43 уг).

Судова колегія не погоджується з судом першої інстанції щодо застосування строків позовної давності та у зв'язку з цим часткової відмови у позові, та зазначає з цього приводу наступне.

В суді першої інстанції, а також в апеляційній скарзі апелянтом заявлялось клопотання про поновлення строку позовної давності, згідно якої зазначав про те, що до Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" (Вантажовідправник) були передані документи, а саме оригінали комерційних актів АА № 057586, АА № 057587, АА № 057588 та залізничні накладні №53709614 та №53709804 з переуступним написом від ТОВ "ПРОМІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК" (Вантажоодержувач) про передачу права позивачу пред'явлення позову до Залізниці, відповідно до ст. ст.130, 133 Статуту залізниць України, тільки 02.04.2013р. через ТОВ "МАКО-ТРЕЙДІНГ".

Тому скаржник вважає, що в даному випадку, день настання подій, що є підставою для подання позову є день отримання позивачем вищеназваних документів, а саме 02.04.2013р. і строк позовної давності пропущено з поважних причин, та просить суд визнати поважною причиною пропущення строку позовної давності Публічного акціонерного товариства "ГРУПОВА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА "ЧЕРВОНА ЗІРКА" для подачі позовної заяви до Державного підприємства "Одеська залізниця", та поновити строк позовної давності для подачі позовної заяви, а також розглянути справу по суті.

При винесенні рішення суд першої інстанції застосовував положення ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, якими передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог зазначеної статті, з дня встановлення обставин, що спричинили подання позову; вказаний термін позовної давності обчислюється з дня видачі вантажу вантажоодержувачу.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновків про пропуск позивачем строку позовної давності щодо звернення до суду з позовною заявою до Одеської залізниці про стягнення вартості нестачі вантажу за залізничною накладною №53709804 у розмірі 2992,00 грн., виходячи зі строків позовної давності, встановлених ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України, про які заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Стаття 134 Статуту залізниць України передбачає, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Відповідно до положень ст.136 Статуту, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Проте ч.4 ст. 315 Господарського кодексу України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті (в даному випадку три місяці), заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.

Однак ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч.4 ст.909, ч.1 ст. 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто ст. 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 року №1973.

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 року за № 436-IV і набув чинності з 01.01.2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарського кодексу України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №10-26/166-10-4300 від 19.04.2012 р.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що в даних правовідносинах щодо початку перебігу строку позовної давності слід застосовувати положення Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.315 ГК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців.

Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Колегія суддів зазначає, що оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні початку перебігу строку позовної давності в розумінні ст.315 Господарського кодексу України слід виходити із строку на пред'явлення претензії та строку на її розгляд незалежно від того, чи заявлена претензія у встановлені строки, чи заявлена поза межами встановлених строків, чи взагалі не заявлена.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виходячи із строків, встановлених ст.315 ГК України, позивачем строк позовної давності на стягнення штрафу за спірний період не пропущено, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, недостачу вантажу у вагонах №65619926, №67921726, №60432432 встановлено комерційними актами АА №057586, АА № 057587, АА № 057588 від 23.02.2013 р., тобто 23.02.2013 року є днем виникнення обставин, які є підставою для звернення до суду.

Як зазначалось вище, відповідно до приписів ст.315 ГК України, претензія могла бути пред'явлена перевізникові протягом шести місяців; перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців; якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з урахуванням вищенаведених строків для пред'явлення претензії, отримання на неї відповіді, та звернення до суду у разі відсутності відповіді, спливає 04 квітня 2014 року.

Фактично позов пред'явлено до суду 28.08.2013 року, як вбачається з відбитку штемпелю пошти на конверті, тобто в межах встановленого ст.315 Господарського кодексу України строку.

За таких підстав, суд першої інстанції помилково дійшов висновків про часткову відмову позивачу у стягненні вартості недостачі вантажу на підставі ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності позивачем не пропущено, та подано позов в межах вказаного строку.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду від 11 жовтня 2012 р. у справі № 39/5005/2752/2012.

Дослідивши обставини справи згідно наявних матеріалів справи, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи свідчать про укладення між ПАТ „ГЗФ „Червона зірка" та Одеською залізницею договору перевезення вантажу на користь ТОВ „Портінвест Лоджистік", оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України. Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.

Як зазначалось вище, 23.02.2013 року на станції Тимково Одеської залізниці в результаті проведення комісійного переваження вагонів №65619926, № 67921726 та № 60432432 були виявлені поглиблення та виїмки на поверхні вантажу, а також невідповідність фактичної маси вантажу даним, вказаних в накладних, а саме було виявлено недостачу вантажу в вагонах №67921726 у розмірі 2740 кг, №65619926 у розмірі 2180 кг та №60432432 у розмірі 1620 кг.

23.02.2013 р. на станції Тимково Одеської залізниці складено комерційний акт АА №057586, яким встановлено, що: проведено комісійне перевантаження вагона №65619926, нетто 66260 кг; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 2740 кг; навантаження у вагоні нижче бортів на 300 мм; по ходу потяга мається виїмка під 6-7 люками довжиною 1900 мм, шириною - на всю ширину вагону, глибиною 400 мм; люки закрито щільно, течі вантажу немає; у технічному стані вагон справний; доступ до вантажу усунено, на поглиблення нанесено маркування вапном.

Згідно комерційного акту АА №057587: проведено комісійне перевантаження вагона № 67921726, нетто 68820 кг; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 2180 кг; навантаження у вагоні нижче бортів на 300 мм; праворуч по ходу потяга мається виїмка під 1-2 люками довжиною 1500 мм, шириною - на всю ширину вагону, глибиною 300 мм; люки закрито щільно, течі вантажу немає; у технічному стані вагон справний; доступ до вантажу усунено, на поглиблення нанесено маркування вапном.

Згідно комерційного акту АА № 057588: проведено комісійне перевантаження вагона № 60432432, нетто 65380 кг; різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 1620 кг; навантаження у вагоні нижче бортів на 300 мм; праворуч по ходу потяга мається виїмка під 6-7 люками довжиною 2400 мм, шириною 2000 мм, глибиною 500 мм; люки закрито щільно, течі вантажу немає; у технічному стані вагон справний; доступ до вантажу усунено, на поглиблення нанесено маркування вапном.

Судом першої інстанції встановлено, що відмітки у вказаних накладних свідчать про те, що вантаж знаходиться у вологому стані, завантажений у вагон засобами відправника навалом нижче бортів з природними скосами у формі трапеції; маркування по всьому периметру вагону червоним вапном.

Таким чином, обставини справи свідчать про те, що вантаж, який завантажений засобами відправника, прибув на станцію Тимково Одеської залізниці у непошкодженому рухомому складі, про що свідчать обставини, які встановлені у комерційному акті (відсутність просипання вантажу та щільно закриті двері люків), а також обставини, які свідчать про відсутність акту про технічний стан вагону, який в силу вимог п.15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. №334 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, складається у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона.

Залізничні накладні №53709614 та №53709804 свідчать про те, що завантаження вантажу у напіввагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст. 308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082. При цьому в силу вимог ч.1 ст. 918 ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу вимог ч.1 ст.110, ст.113 Статуту залізниць України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.314 ГК України та ч.1 ст.924 ЦК України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

Із залізничних накладних випливає, що вантаж завантажено вантажовідправником. Розміщено й закріплено згідно з ТУ р.2 пар.3-5 п.14 СМГС п.3,4,7,8. Маркування веєроподібне по всьому периметру вагона кольоровим (червоним) вапном.

Зазначене свідчить про те, що вантажовідправник вжив всі заходи щодо підготовки ватажу з урахуванням його схоронності під час транспортування, а тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність вини відправника у нестачі вантажу, а отже і відсутність підстав для стягнення з нього вартості нестачі вантажу.

Разом з цим, апеляційний господарський суд вважає, що встановлені обставини, а саме те, що станція відправлення при прийнятті вантажу до перевезення перевантажила і прийняла вантаж у вищевказаних вагонах без зауважень, свідчать про те, що саме перевізником не вжиті відповідні заходи щодо схоронності вантажу при перевезенні, що відповідно до вимог ст.110 Статуту залізниць України є підставою для відповідальності Одеської залізниці за нестачу прийнятого до перевезення вантажу.

Крім того, судова колегія зазначає, що перевізником не доведені підстави звільнення від відповідальності, передбачені вимогами ст.111 Статуту залізниць України.

Відповідно до п. „а" ст.14 Статуту залізниць України за недостачу вантажу, залізниця відшкодовує збитки у розмірі дійсної вартості недостачі маси вантажу.

При цьому, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (ч.2 ст.114 Статуту залізниць України). А ст.115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Аналогічні вимоги щодо відшкодування збитків залізницею у розмірі вартості вантажу, якого не вистачає, передбачені і у ч.3 ст.314 ГК України та у ч.2 ст.924 ЦК України.

Кількість і вартість 1 тони вугілля марки Антрацит підтверджено довідкою-розрахунком вартості недостачі вугільної продукції у вагонах, відвантажених ПАТ „ГЗФ „Червона зірка" по ст.Пелагеївський Донецької залізниці №191/02 від 16.08.2013 р. (а.с.12), згідно яких вартість 1 т антрациту складає 850 грн.

В силу вимог п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000р. за №644 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за №862/5083, відповідальна недостача вугілля з урахуванням 2% норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто складає 2400 кг, що відповідно до правильного перерахунку суду першої інстанції, складає 2040 грн., яка і підлягає стягнення з Одеської залізниці.

З урахуванням викладеного, висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні щодо відмови в частині позовних вимог у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності для звернення до суду, не відповідають обставинам справи, а тому це рішення слід скасувати частково, позов Публічного акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка" до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 3779,50 грн. задовольнити частково, стягнути з Одеської залізниці вартість нестачі вантажу з урахуванням норм природної втрати при перевезенні вугілля у розмірі 2040 грн., в решті позову відмовити.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 листопада 2013 року по справі № 916/2301/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов Публічного акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Червона зірка" до Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення 3779,50 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, код 01071315) на користь Публічного акціонерного товариства ,,Групова збагачувальна фабрика ,,ЧЕРВОНА ЗІРКА" (86606, Донецька обл., м. Торез, смт. Пелагіївка, вул. Баумана,17, код 32131749) 2040 грн. 00 коп. (дві тисячі сорок грн..) вартості недостачі вантажу, 928,55 грн. (дев'ятсот двадцять вісім грн.. 55 коп.) судового збору.

В решті позову відмовити."

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства ,,Групова збагачувальна фабрика ,,ЧЕРВОНА ЗІРКА" 464,30 грн. (чотириста шістдесят чотири грн. 30 коп.) судового збору за апеляційний розгляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 11.03.2014 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді О.О. Журавльов

Г.П. Разюк