Рішення № 37546448, 03.03.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2014 Справа № 905/659/14

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268)

до публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» (83054, Донецька область, місто Донецьк, Київський район, проспект Засядька; код ЄДРПОУ - 00174846)

про стягнення 35 193 413,33 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: Цацуліна Т.О. (довіреність № 15-14 «Д» від 01.01.2014)

від відповідача: Пропастін В.М. (довіреність б/н від 21.03.2013)

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька»:

- борг за активну електроенергію за період березень-жовтень 2013 року у розмірі 32 542 860,35 гривень;

- борг за реактивну електроенергію за період березень-жовтень 2013 року у розмірі 760 159,74 гривень;

- три відсотки річних у розмірі 344 009,63 гривень, нарахованих з 10.04.2013 по 30.11.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії за період березень-жовтень 2013 року.

- пеню у розмірі 1 429 070,84 гривень, нараховану з 10.04.2013 по 30.11.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії за період березень-жовтень 2013 року;

- інфляційні нарахування у розмірі 117 312,77 гривень за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії за період березень-квітень 2013 року.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України та статті 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 49/470 від 27 жовтня 2004 року, додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору про постачання електричної енергії № 49/470 від 27 жовтня 2004 року щодо своєчасної та повної оплати вартості електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 лютого 2014 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду в судовому засіданні на 20 лютого 2014 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

19 лютого 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву за № 1/юр, в якому публічне акціонерне товариство «Шахта імені О.Ф. Засядька» не заперечує проти наявності у нього перед позивачем суми основного боргу; просить позовні вимоги задовольнити частково, зменшивши розмір пені до 50 % від їх початкового розміру (а.с. 90-93).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Матеріали справи є достатніми для прийняття рішення за заявленими вимогами при зазначених підставах позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту - ПКЕЕ) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

27 жовтня 2004 року між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі по тексту - позивач або постачальник) та орендним підприємством «Шахта імені О.Ф. Засядька», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Шахта імені О.Ф. Засядька» (далі по тексту - відповідач або споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 49/470 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами (а.с. 8-11).

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.

Розділом 2 Договору передбачено, що під час виконання умов Договору, а також вирішення усіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися, зокрема Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією (далі по тексту - ПКЕЕ).

26 квітня 2011 року у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».

30 березня 2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області зареєстрований у новій редакції статут публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2006 року. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода (пункт 9.4 Договору).

Додатковою угодою № 14 від 30 грудня 2012 року до Договору сторонами пролонговано строк дії Договору до 31 грудня 2013 року включно (а.с. 16).

Договір у спірний період був чинним.

Сторонами додатково до Договору укладено додатки № 5 «Порядок розрахунків» та № 10 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (а.с. 12-14, 17-18).

Договір разом з додатками та додатковими угодами до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені печатками підприємств, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

За умовами Договору відповідач (споживач) зобов'язується: виконувати умови цього Договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість енергії згідно з умовами додатків № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» та № 6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 10 та (або) 10 а «Порядок розрахунків за надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії» (пункти 2.2.1, 2.2.3, 2.2.4 Договору).

У свою чергу позивач (постачальник) зобов'язується: виконувати умови цього Договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в межах 61025 кВт приєднаної потужності і в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (пункт 2.1.1, 2.1.2 Договору).

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії та поставив відповідачу за період березень-жовтень 2013 року активної електроенергії в обсязі 45 277 355 кВт/год на загальну суму 34 744 395,92 гривень, та за період березень-жовтень 2013 року реактивної електроенергії в обсязі 12 690 969 кВАр/год на загальну суму 760 167,23 гривень, що підтверджується підписаними уповноваженими особами і скріплених їх печатками актами прийняття-передавання, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 20-24, 27-30, 33-36, 39-42, 45-46, 49-52, 55-58, 61-64).

Отже, факт надання послуг з електропостачання позивачем відповідачу підтверджується двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) підписаними у спірний період.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 00 годин першого числа місяця до 00 годин першого числа наступного місяця. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії протягом 5 банківських днів з дня його отримання (пункти 1, 7 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору).

Також позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки на сплату спожитої у спірний період електроенергії, які отримані уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках та довіреність на ім'я уповноваженої особи відповідача на отримання таких рахунків (а.с. 19, 25-26, 31-32, 37-38, 43-44, 47-48, 53-54, 59-60).

Відповідно до пункту 6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Відповідачем не надано доказів на спростування факту споживання ним зазначеного обсягу електричної енергії та/або доказів своєчасної оплати поставленої у спірний період електроенергії.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина перша статі 275 ГК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами шостою та сьомою статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі підписаними актами прийняття-передавання та виставленими рахунками, а відповідач порушив умови Договору та не здійснив своєчасну та повну оплату вартості отриманої електричної енергії, що й зумовило позивача звернутися до господарського суду з даним позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманої електроенергії, позивач просить стягнути з відповідача борг за активну електроенергію у розмірі 32 542 860,35 гривень, за реактивну електроенергію у розмірі 760 159,74 гривень.

На момент прийняття рішення у цій справі, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем боргу за активну та реактивну електроенергію, а тому грошове зобов'язання відповідача в цій частині всупереч нормам законодавства та умовам Договору перед позивачем залишилося невиконаним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву суму основного боргу визнав повністю.

Стаття 22 ГПК України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін; визнання позову повністю або частково є правом відповідача.

Відповідно до частини п'ятої статті 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Враховуюче те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за активну електроенергію за період березень-жовтень 2013 року у розмірі 32 542 860,35 гривень, боргу за реактивну електроенергію за період березень-жовтень 2013 року у розмірі 760 159,74 гривень обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та визнані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

На підставі вищезазначених норм права, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 344 009,63 гривень та інфляційні у розмірі 117 312,77 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума відсотків річних становить 344 009,60 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, господарський суд зазначає наступне.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 8 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Позивач, вважаючи оплату простроченою, нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії за період березень-жовтень 2013 року у розмірі 1 429 070,84 гривень.

За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума пені становить 1 429 070,79 гривень.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 %.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача посилається на те, що на даний час публічне акціонерне товариство «Шахта імені О.Ф. Засядька» перебуває в скрутному фінансовому становищі. Зниження металургами-споживачами ціни на вугільний концентрат шахти в 1,5 рази призвело до нестачі оборотних коштів, допущенню збитків за 9 місяців 2013 року у розмірі 86,6 мільйонів гривень. Підприємство фактично змушене відпускати продукцію на 25 % нижче собівартості. Одночасно з падінням ціни на вугільний концентрат закупівельні ціни на основні енергоносії продовжують зростати. Проведення видобутку на великих глибинах потребує додаткових робіт з укріплення шахтних виробок та додаткових витрат матеріально-технічних ресурсів.

Заборгованість за енергоносії станом на 01 лютого 2014 року становить понад 155 058,9 тисяч гривень, за послуги з вивозу вугілля становить 4 727,5 тисяч гривень. Сума податків, яку необхідно сплатити в бюджет у поточному місяці становить більше 60 мільйонів гривень.

Незважаючи на всі труднощі, керівництвом публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» вживаються необхідні заходи щодо виходу підприємства з кризи, а саме: скорочені умовно-постійні витрати, упорядкована штатна чисельність персоналу, на всіх дільницях введений режим жорсткої економії витрат, та активно продовжуються роботи з підготовки нової лави, тощо.

Про важкий фінансовий стан відповідача у даній справі свідчить баланс (звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2013 року та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2013 року.

Представник позивача заперечувала проти зменшення суми пені.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан і ступінь вини відповідача у виникненні спору, господарський суд скориставшись правом, наданим пунктом 3 статті 83 ГПК України, в силу приписів статті 233 ГК України, дійшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають законні підстави для зменшення розміру пені. Відтак, клопотання представника відповідача щодо зменшення суми пені підлягає частковому задоволенню, та стягуваний розмір пені підлягає зменшенню на 30 % (428 721,24 гривень).

При вирішенні питання про зменшення розміру пені господарський суд враховує, що відповідач є підприємством, яке здійснює свою діяльність в інтересах держави.

Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 1 000 349,55 гривень.

В позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 428 721,24 гривень гривень слід відмовити через зменшення її суми.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 49 ГПК України господарський суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Розмір стягуваної пені зменшити до 1 000 349,55 гривень.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» (83054, Донецька область, місто Донецьк, Київський район, проспект Засядька; код ЄДРПОУ - 00174846, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268, відомості про рахунки в установах банків відсутні) борг за активну електроенергію у розмірі 32 542 860,35 гривень, борг за реактивну електроенергію у розмірі 760 159,74 гривень, пеню у розмірі 1 000 349,55 гривень, три відсотки річних у розмірі 344 009,60 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 117 312,77 гривень, судовий збір у розмірі 73 080,00 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11 березня 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова