Рішення № 37545512, 07.03.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3299/13-ц

Номер провадження 2/629/22/14

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судовим засіданням - судді Горчакової О.І.,

за участю:

секретаря судових засідань - Мухіної О.О,.

сторін:

позивача - ОСОБА_2;

представника позивача - адвоката - ОСОБА_3;

відповідача - ОСОБА_4;

представника відповідача - адвоката - ОСОБА_5;

третьої особи - ОСОБА_6, приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в м. Лозова Харківської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 «Про визнання спадкового договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих коштів», -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 «Про визнання спадкового договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих коштів».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилалась на те, що 20 жовтня 2011 року між її батьком ОСОБА_7 та Відповідачем ОСОБА_4 було укладено спадковий договір, згідно з умовами якого, після смерті ОСОБА_7 Відповідачу переходив житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Договір посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області 20.01.2011 року і зареєстрований у реєстрі за № 3584. В договорі приватний нотаріус зазначає, що спірний будинок, належить ОСОБА_7 на праві приватної власності. Проте, це не відповідає дійсності, оскільки зазначений будинок був об'єктом спільної сумісної власності батька позивачки - ОСОБА_7 та матері позивачки - ОСОБА_8.

Далі Позивач зазначає, що 22 квітня 1950 року батьки - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, уклали шлюб.

11 жовтня 1986 року ОСОБА_7, діючи в інтересах сім'ї, за спільні кошти подружжя, придбав житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Лозівською державною нотаріальною конторою Харківської області за реєстром № 3460. Придбаний будинок був спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і використовувався ними спільно за взаємною згодою. Питання про розподіл спільного майна подружжя за життя батьків не ставилося, а, отже, спірний будинок завжди залишався спільною сумісною власністю батьків. Таким чином, є хибним і безпідставним висновок нотаріуса про те, що спірний будинок належав виключно ОСОБА_7 на праві приватної власності.

Позивачка у позовній заяві вказує, що нотаріус в Договорі зазначає, що відчуження спірного будинку вчиняється за письмовою згодою на це колишньої дружини Відчужувача, тобто ОСОБА_8

Проте Позивачка звертає увагу на наступне: в 1991 році її батько ОСОБА_7 звернувся до Калінінського районного суду міста Донецька з позовною заявою про розірвання шлюбу. Відповідно до положень ст. 40 Кодексу про шлюб та сім'ю судовим рішенням шлюб між батьками було розірвано. Відповідно до положень ст. 44 Кодексу про шлюб та сім'ю, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану. Мати позивачки в органи реєстрації актів громадянського стану для реєстрації розлучення не зверталась, а таким чином, на думку ОСОБА_2, їх шлюб був не припинений до самого моменту смерті батька В згоді на продаж будинку не йшлася мова про надання дозволу на укладення спадкового договору відносно майна, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_7 мати позивачки - ОСОБА_8 померла. Це значить, що на момент укладення спірного Договору вона вже не мала змоги висловити нотаріусу свою згоду на укладення спірного Договору, а належна їй за життя 1/2 частина спірного будинку вже була спадковим майном, розпоряджатись яким ОСОБА_7 не мав жодних юридичних підстав. Так само, як не мав і нотаріус права оформляти будь-які угоди відносно належної їй за життя частки в зазначеному будинку.

Позивачка зазначає, що заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 подала у встановлений законом шестимісячний термін, а ОСОБА_7 такої заяви не подавав. Також, приватний нотаріус ОСОБА_6 оформила спірний договір і зробила відчуження спірного будинку в період, коли права на частку, належну за життя ОСОБА_8, ще не можна було належним чином успадкувати і оформити на неї право власності.

Крім того, зазначає позивачка, що підпис ОСОБА_7 в договорі змінений і не відповідає тому підпису, яким її батько підписувався усе своє життя. За життя батько ніколи не висловлював наміру укладення спадкового договору. Набувач майна, ОСОБА_4, умови договору не виконував і надавав обмежені послуги ОСОБА_7, безпідставно заволодів грошима у розмірі 10000 грн. та допомогою на поховання.

Позивачка вказує, що про існування цього Договору дізналася лише у травні 2013 року, коли не змогла оформити спадкові права на належну ОСОБА_8, частку в спірному будинку та коли подала заяву про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_7

ОСОБА_2 прохає: визнати недійсним спадковий договір, укладений 20 жовтня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області 20.01.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 3584. Стягнути з ОСОБА_4 безпідставно отримані ним грошові кошти, належні за життя ОСОБА_7, у сумі 10 000 грн., та безпідставно отриману пенсію та матеріальну допомогу на поховання ОСОБА_7 в сумі 3 888,06 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_3, підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі. Послалися на вказані у позові обставини.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

У поясненнях суду та запереченні на позов відповідач зазначив, що, на його думку, при укладені спадкового договору закон не порушено. Вказав, що умови договору ним, як набувачем, виконано; підписи сторін на спадковому договорі вчинені саме ними; вважає, що у 2008 році ОСОБА_7 сплатив колишній дружині - ОСОБА_8, вартість ? частини спірного будинку, який знаходився у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_8 і в обмін на це - ОСОБА_8 надала у 2008 році заяву-згоду на продаж будинку. Ця заява-згода на продаж будинку і була використана нотаріусом при посвідченні спадкового договору.

ОСОБА_8 дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_7.

20 жовтня 2011 року між ОСОБА_7 та Відповідачем - ОСОБА_4, було укладено спадковий договір, згідно з умовами якого житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, після серті ОСОБА_7 переходить у власність ОСОБА_4 Даний спадковий договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 20 жовтня 2011 року та зареєстровано в реєстрі за № 3586. Також була накладена заборона на відчуження вищевказаного майна 20.10.2011 року. Запис про дане обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна було погашено 12.03.2013 року на підставі нотаріального повідомлення від 14.02.2013 року про виключення з Держреєєстру заборон. Станом на 29.11.2013 року право власності на вищевказаний житловий будинок за ОСОБА_4, не зареєстровано.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8.

Будь-яких грошей після смерті ОСОБА_7 не залишилося, тому їх відповідач і не міг забрати, а кошти на поховання - отримав законно, бо саме він, ОСОБА_4, здійснив поховання ОСОБА_7

Вказав, що не заперечує проти того, щоб ОСОБА_2 забрала особисті речі померлого батька - ОСОБА_7

Третя особа - приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала, пояснила, що при укладенні спадкового договору сторони діяли добровільно; що саме сторони особисто підписали цей договір; що дійсно, нею, нотаріусом, було долучено заяву-згоду від ОСОБА_8 при укладенні спадкового договору, що ОСОБА_8 не була зареєстрована у спірному будинку, а, тому, її згода і не була потрібна. Після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_4 надав свідоцтво про смерть ОСОБА_7, спадковий договір і вона, нотаріус, здійснила відповідні нотаріальні дії.

У судовому засідання за клопотанням позивачки, у якості свідків були допитані:ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14 - лікар, ОСОБА_15 - лікар, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22,ОСОБА_23, які пояснили, що знали ОСОБА_7, як добропорядну людину, почував себе за віком, вказали, що був випадок, коли донька приїхала до ОСОБА_7, а дружина ОСОБА_4 не впустила її до батька, тоді ОСОБА_2 звернулася до сусідки - квартальної за допомогою, сусідка в впустила її до батька.

У судовому засідання, за клопотанням Відповідача, у якості свідків були допитані: ОСОБА_24 - дружина Відповідача, ОСОБА_25 - соціальний працівник, ОСОБА_26, ОСОБА_27, які пояснили, що ОСОБА_4, доглядав за ОСОБА_7; ОСОБА_7 за життя був дуже закритою людиною. Свідки не бачили, щоб до ОСОБА_7 приїздили його діти. Після смерті ОСОБА_7 його поховали у Близнюківського районі, в селі, де проживає ОСОБА_4

Не довіряти показанням свідків у суду не має, свідки попереджені судом за відповідальність про дачу завідомо неправдивих показань і приведені до присяги (т. 2 а.с. 42-50, 80-86).

Заслухавши доводи і пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини:

22 квітня 1950 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уклали шлюб, актовий запис № 03. Їх шлюб зареєстровано Надеждінською сільською радою Сахновщинського району Харківської області. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_4 ( т. 2 а.с. 11).

11 жовтня 1986 року подружжя: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали житловий будинок АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 11 жовтня 1986 року зареєстрованого реєстрі № 3460 Лозівською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в Лозівському бюро технічної інвентаризації від 10 червня 1994 року реєстраційний номер 3815 в книзі 23. Придбаний будинок знаходився у спільній сумісній власності подружжя (т. 1 а.с. 117-118).

12 квітня 1988 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Лозова за зверненням ОСОБА_7 зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 116. Розірвання шлюбу зареєстровано на підставі рішення Калінинського районного суду м. Донецьк від 25 лютого 1988 року. Поділ майна при розірванні шлюбу не проводився. Судом не встановлено, що за життя ОСОБА_8 та ОСОБА_7 між ними було здійснено поділ майна подружжя, у тому числі і того, що знаходилося у спільній сумісній власності (т. 2 а.с. 109-111, т.3 а.с. 6-7, 33-34).

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_3 виданого 09 червня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області. (т. 2 а.с. 11 )

20 жовтня 2011 року між ОСОБА_7 (Відчужувач) та ОСОБА_4 (Набувач), укладено спадковий договір (далі за текстом - Договір). Згідно умов Договору після смерті ОСОБА_7 у власність ОСОБА_4, переходять належні на праві власності: житловий будинок АДРЕСА_1, літ. «А-1» кухня, 3 жилі кімнати, загальною площею 40,4кв.м., житловою площею 21,6 кв.м., згідно довідки, виданої міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області, від 18 жовтня 2011 року № 01-388, земельній ділянці площею 0,0308 га, що знаходиться при цьому будинку, визначено кадастровий № 6311000000:17:044:0072.

Відчуження житлового будинку за цим Договором вчиняється за письмовою заявою про згоду колишньої дружини Відчужувача, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_32, 23 липня 2008 року за реєстром 2856.

Згідно п. 2 Договору за згодою сторін на Набувача покладаються такі обов'язки:

- щомісячно, не пізніше 15 числа кожного місяця надавати Відчужувачу грошову винагороду в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

- один раз на рік, але не пізніше 1 грудня забезпечити потреби Відчужувача у відпочинку в санаторії або будинку відпочинку, при цьому вартість путівки в сумі має бути не меншою п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

- забезпечення згідно з висновками лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості.

Спадковий договір посвідчений приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 20 жовтня 2011 року та зареєстровано в реєстрі за № 3584 (том 1 а.с. 111-112).

Установлено, що при посвідчені Договору приватний нотаріус Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_6 урахувала, приєднала до нотаріальної справи, і заяву ОСОБА_8 від 23 липня 2008 року, засвідченої ОСОБА_32, приватним нотаріусом Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області 23 липня 2008 року за реєстром 2856. Згідно цієї заяви ОСОБА_8 дає згоду колишньому чоловікові - ОСОБА_7, на продаж придбаних ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі, на спільні кошти - житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки АДРЕСА_1, за суму та на умовах на його власний розсуд. Згоди на укладення спадкового договору з боку ОСОБА_8, за її життя, не надавалося. Сторонами спадкового договору, а саме - ОСОБА_7 та ОСОБА_4, спадковий договір не розривався і вони не зверталися до суду з питанням оспорювання Договору. (том 1 а.с. 122, а.с. 111-139).

Так, відповідно до оглянутої в судовому засіданні спадкової справи, ксерокопія якої долучена до матеріалів справи, Лозівського міського нотаріального округу Харківської області у приватного нотаріуса ОСОБА_6 щодо укладення спадкового договору між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 20 жовтня 2011 року, в матеріалах містяться документи, що були надані, а саме:спадковий договір від 20.10.2011 року; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі; витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, копія договору купівлі - продажу; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно; довідка з місця проживання ОСОБА_7, довідка Управління Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі, заява ОСОБА_8, інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, заява ОСОБА_4, заява ОСОБА_24, заява ОСОБА_7, копія паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_7, копія паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_4, копія паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_24, копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_24, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_7, заява ОСОБА_4, повідомлення до реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції (т. 1 а.с. 111-139)

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області (том 1 а.с. 132).

Згідно довідки № 3452/2-14 від 12.12.2013 року Шоста Донецька державна нотаріальна контора повідомляє, що спадкова справа до майна ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, була відкрита нотаріальною конторою 01.07.2011 року за № 423/2011. (т. 2 а.с. 11).

Згідно довідки №3457/01-16 від 30 березня 2013 року Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_2, позивачка, звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_7, спадкова справа № 148/2013 (т. 2 а.с118-121).

Довідкою № 12795/19-13 від 03.12.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області, підтверджується, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 отримував пенсію за віком у розмірі 1894,03 грн.

Згідно ст. 53 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер.

Виплата допомоги на поховання проводиться відповідно до Порядку виплати допомоги на поховання, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 1997 року

Відповідно до зазначеного, Управлінням виплачено допомогу на поховання померлого ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про смерть і довідки про смерть, наданих 24.01.2013 року ОСОБА_4. Виплату здійснено у розмірі 3788,06 грн. (том 1 а.с. 189).

Вказані фактичні обставини підтверджені відповідними документами та сторонами не заперечуються.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються нормами Цивільного кодексу України, Кодексом про шлюб та сім'ю України 1969 року (діючого на момент купівлі-продажу будинку подружжям ОСОБА_8 та на момент розірвання шлюбу).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цивільно-процесуальним Кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Захист права власності регламентується главою 29 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ст. ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох чи більше осіб належить їм на праві спільної власності.

Оскільки, спірне майно було придбане подружжям ОСОБА_8 у 1986 році, то суд керується і Кодексом про шлюб і сім'ю України 1969 р. яким визначено:

Стаття 22 Спільна сумісна власність подружжя

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Стаття 23 Укладення подружжям угод щодо спільного майна

Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Суд виходить з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Передбачений ч. 3 ст. 29 КпШС трирічний строк позовної давності, як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, застосовується, коли ці вимоги заявлені після розірвання шлюбу, і обчислюється починаючи з дня, коли котрийсь із розведеного подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно після розірвання шлюбу.

Правовідносини по спадковому договору регулюються главою 90 ЦК України.

Згідно з приписами статті 1302 ЦК України, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Частиною першою статті 1307 ЦК України передбачено, що на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, з метою забезпечення виконання спадкового договору накладає заборону відчуження.

Приписами частини першої статті 1308 ЦК України передбачено, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Стаття 1302 ЦК України передбачає, що лише набувач бере на себе зобов'язання виконувати розпорядження другої сторони - відчужувача. Відчужувач у спадковому договорі не має обов'язків, він наділяється лише правом.

Згідно ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1304 ЦК України передбачено, що спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 1307 ЦК України на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.

За загальним правилом розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Розірвання спадкового договору регулюється статтею 1308 ЦК України, в якій зазначено, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Відповідач та його представник не надали жодного доказу у підтвердження розподілу майна подружжя ОСОБА_8, що знаходилося у їх спільній сумісній власності.

Позивач ОСОБА_2 та її представник не надали жодного доказу у підтвердження наявності у спадкодавця - ОСОБА_7 грошей - 10000 грн., а при умові їх наявності - що ці гроші забрав відповідач ОСОБА_4

Сторони відмовилися від призначення і проведення будь-яких судових експертиз.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при посвідчені спадкового договору приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 20 жовтня 2011 року, не витребувані відомості про інших співвласників житлового будинку та надвірних будівель, присадибної земельної ділянки, що, вподальшому, привело до укладення спадкового договору, відповідно до якого відчужено весь житловий будинок з надвірними будівлями та присадибною земельною ділянкою, ? частини яких не належали ОСОБА_7, чим порушено право спадкоємців після смерті ОСОБА_8 (співвласниці).

Так, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зі змісту ч.1 ст. 203 ЦК України слідує, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Судом установлено, що спадковий договір укладено з порушенням вимог закону

Таким чином, укладаючи 20 жовтня 2011 року спадковий договір, ОСОБА_7 мав, на думку суду, право розпорядитися лише власною часткою - 1/2 частиною житлового будинку, надвірних будівель, присадибної земельної ділянки АДРЕСА_1. А, тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: спадковий договір підлягає визнанню недійсним в частині відчуження ? частини житлового будинку, надвірних будівель, присадибної земельної ділянки АДРЕСА_1, які йому не належали.

На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивачка звільнена від сплати судового збору.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з Відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 81,88, 209, 212, 214-215, 224, 296 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 1302, 1305, 1307, 1308 ЦК України, ст. ст. 22, 23, 25, 27-1, 29 Кодекс про шлюб і сім'ю України від 20 червня 1969 р. (введено в дію з 1 січня 1970 р.), Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 «Про визнання спадкового договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих коштів» - задовольнити частково.

Визнати частково недійсним Спадковий договір, укладений 20 жовтня 2011 року між ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2, посвідчений ОСОБА_6 - приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області, 20.10.2011 року і зареєстрований в реєстрі за № 3584, а саме - у 1/2 (одній другій) його частині.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 121 гривня 30 копійок (сто двадцять одна гривня 30 копійок) на (розрахунковий рахунок 31219206700015 в Лозівське УДКСУ Харківської області, код ЄДРПОУ 38053090, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Лозівський міськрайонний суд Харківської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. І. Горчакова