Постанова № 37544150, 17.02.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( в порядку письмового провадження)

17 лютого 2014 року Справа № 811/3870/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Чубари Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд-СПМ» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОВДМ» (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000532205 від 19.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 199765,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом - ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд»» недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкове повідомлення - рішення винесене з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «Енергобуд-СПМ» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 06.07.2012 року (а.с.25).

Види діяльності за КВЕД: будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; будівництво водних споруд; будівництво інших споруд, н.в.і.у.; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; будівництво доріг і автострад; будівництво трубопроводів; будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.25).

Відповідно до ліцензії серії АЕ №181626, виданої 16.10.2012 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, позивач має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, згідно переліку (а.с.24,26).

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ №1023 від 29.10.2013 року посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергобуд-СПМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» за травень 2013 року, результати якої оформлено актом № 42/11-23-22-05/38268315 від 31.10.2013 року (а.с.32-40).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2013 року №0000532205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість за основним платежем - 199765,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 99883,00 грн. (а.с. 31).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України). Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд», на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що 19.06.2013 року позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2013 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 473103,00 грн.(а.с.73-74), до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 199764,8 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (а.с.75).

28.05.2013р. між ПАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» (замовник за договором) та ТОВ «Енергробуд-СПМ» укладено договір підряду капітального будівництва №28/05 від 28.05.2013р. Відповідно до умов договору підрядник зобов'язується своїми силами, відповідно до проектно-кошторисної документації виконати будівельно - монтажні роботи, а саме - реконструкцію двох КЛ-10кВ від ПС 110/10 кВ «АЗЧ» до ТП -512 в м. Житомирі (а.с.130-136).

24.05.2013 року між ТОВ «Енергобуд-СПМ» (замовник за договором) та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (виконавець за договором) укладено договір підряду №24/05-2013. Відповідно до умов даного договору виконавець зобов'язується з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договором строк виконати роботи з будівництва споруд електропостачання (а.с.144-147).

Крім того, з метою виконання договору укладеного між позивачем та ПАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» , 29.05.2013 р. між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (виконавець) укладено Додаткову угоду до Договору підряду №24/05-2013, відповідно до умов якої Виконавець зобов'язується прийняти належним чином об'єкт для реконструкції - реконструкцію двох КЛ-10кВ від ПС 110/10 кВ «АЗЧ» до ТП -512 в м. Житомирі (а.с.148).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, а саме: локальний кошторис (а.с.149-156), акти прийому виконаних будівельних робіт (а.с.157-161,164-168), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.162-163), акт надання послуг (а.с.72 зв.бік) та податкова накладна (а.с.72) свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору та Додаткової угоди.

На дату складання податкових накладних ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва (а.с.122-127). Відповідно до ліцензії серії АГ №183101, виданої 28.12.2012 р. Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно додатком) (а.с.128-129).

Крім того, судом враховано, що ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд», на виконання ухвали суду, надано копії трудових договорів, відповідно до яких встановлено, що підприємством залучались для виконання робіт з будівництва споруд електропостачання наймані працівники (а.с.184-192) та копію податкового розрахунку форми 1-ДФ за ІІ квартал 2013 року, відповідно до якого встановлено, що підприємством проводились відповідні відрахування (а.с.194).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену позивачем суму ПДВ у розмірі 133149,00 грн. до податкового кредиту за січень 2013 року, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст.. 215, ст. 228, ст.662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами договорів, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд-СПМ» судові витрати у розмірі 2294,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000532205 від 19.11.2013 року про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 299648,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 199765,00 грн. і застосованої штрафної санкції в розмірі 99883,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергобуд-СПМ» (код ЄДРПОУ 38268315) судові витрати з Державного бюджету в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн..00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Чубара