Рішення № 37543662, 05.03.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1319/2-2839/11 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/783/814/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Штефаніци Ю.Г., Берези В.І.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: представника позивача - Чапляка І.Р.,

представника відповідача ТзОВ «Гронло-Львів» - Авдієнка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гронло-Львів» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 листопада 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Гронло-Львів», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна будівельно-технічна компанія», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 листопада 2012 року позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Банк «Київська Русь» задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Гронло-Львів» на користь позивача заборгованість за кредитним договором №22/02-08-ЦВ від 25 лютого 2008 року в загальній сумі 731841 гривень 88 копійок та 1820 гривень судових витрат.

Рішення суду оскаржило ТзОВ «Гронло-Львів», просить його скасувати в частині задоволення вимог, звернених до товариства, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і провадження в цій частині закрити на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд, стягуючи заборгованість за кредитним договором з боржника та двох поручителів в солідарному порядку, не врахував тієї обставини, що було укладено два окремі договори поруки, а тому норму ч.3 ст.554 ЦК України до спірних правовідносин не може бути застосовано, оскільки відсутня спільна порука поручителів і вони не несуть солідарної відповідальності. На думку апелянта, в такому випадку кредитор має право пред»явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору поруки, а кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники. Зазначає, що кредитне зобов»язання було забезпечено окремими і самостійними договорами поруки, жоден із яких не передбачає спільної солідарної відповідальності поручителів перед кредитором, а оскільки поручителем є ТзОВ «Гронло-Львів», як юридична особа, й договір поруки не містить жодних даних про солідарні зобов»язання поручителів, то вимоги юридичних осіб, які виникли з укладених між ними договорів, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з»явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку (а.с.177 т.2), клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, що дає апеляційному суду право, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, розглянути справу у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у відповідності до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 лютого 2008 року між АБ «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Київська Русь», (кредитодавцем) та ОСОБА_5 (позичальником) укладено кредитний договір №22/02-08-ЦВ, відповідно до умов якого позичальник отримала іпотечний кредит в сумі 190 тисяч доларів США з кінцевим терміном повернення до 24 лютого 2023 року зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом (а.с.5 т.1).

25 лютого 2008 року між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_6 укладено договір поруки №22/02-08-ПР (ЦВ), відповідно до умов якого ОСОБА_6 поручився перед банком за виконання ОСОБА_5 своїх обов»язків за вказаним вище кредитним договором (а.с.11 т.1).

15 січня 2010 року між АБ «Київська Русь» та ТзОВ «Гронло-Львів», в особі директора ОСОБА_6, укладено договір поруки №22.2/02-08-ПР (ЦВ), відповідно до умов якого ТзОВ «Гронло-Львів» поручилось перед банком за виконання ОСОБА_5 своїх обов»язків за тим же кредитним договором (а.с.67 т.1).

Відповідно до пунктів 2.1 вказаних договорів поруки, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Станом на 28 вересня 2012 року залишок заборгованості за кредитним договором становив 91560 доларів 35 центів США, з яких: 90269 доларів 97 центів США - сума строкової заборгованості, 1263 доларів 38 центів США - сума несплаченого штрафу за прострочення кредиту, - сума якого в еквіваленті до національної валюти України становила 731841 гривень 88 копійок.

У відповідності до положень ст.541 ЦК України, солідарний обов»язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов»язання.

У разі солідарного обов»язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов»язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 ЦК).

Правові наслідки порушення зобов»язання, забезпеченого порукою, передбачені ст.554 ЦК України.

Згідно зі ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зміст вказаної норми вбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов»язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст.554 ЦК) та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Таким чином, законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов»язання, проте, в цьому випадку норма ч.3 ст.554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред»явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов»язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Отже, стягуючи з боржника та поручителів у солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в даному випадку норма ч.3 ст.554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено окремі договори поруки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 91560 доларів 35 центів США, еквівалентному 731841 гривень 88 копійок, проте не врахував, що відносно поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором поруки окремо, а тому оскаржуване рішення суду необхідно змінити в частині визначення порядку стягнення коштів, стягнувши вказану суму заборгованості за кредитним договором у користь позивача солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, і солідарно з ОСОБА_5 та ТзОВ «Гронло-Львів».

Неправильним є також висновок суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів у користь позивача понесених ним судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1820 гривень, оскільки процесуальним законом не встановлено солідарного обов»язку відповідачів у справі по сплаті судових витрат, а тому рішення суду необхідно в цій частині теж змінити, стягнувши з кожного з відповідачів у користь позивача по 606 гривень 60 копійок судових витрат.

Доводи апелянта про те, що позовні вимоги банку до ТзОВ «Гронло-Львів», як до поручителя, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження в цій частині у даній справі необхідно закрити, є безпідставними, оскільки відповідачі ОСОБА_5 та ТзОВ «Гронло-Львів» є солідарними боржниками перед позивачем і закон (ч.1 ст.543 ЦК) закріпив право, а не обов"язок, кредитодавця, звернутись з вимогою по виконанню солідарного зобов"язання як до всіх боржників разом, так і до кожного з них окремо.

У відповідності до ч.2 ст.543 ЦК України, солідарні боржники залишаються зобов"язаними доти, доки їхній обов"язок не буде виконаний у повному обсязі.

У відповідності до ст.555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов"язаний повідомити про це боржника, а в разі пред"явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Враховуючи те, що зобов"язання ОСОБА_5 та ТзОВ «Гронло-Львів», як солідарних боржників, випливають з одного кредитного договору та одного договору поруки і банк, скориставшись своїм правом, яке закріплене у ч.1 ст.543 ЦК України, пред"явив вимогу одночасно до двох солідарних боржників, правових підстав роз"єднувати таку вимогу немає, а тому немає й підстав для закриття провадження в частині вимог позивача, звернених до відповідача ТзОВ «Гронло-Львів».

Таким чином, в решті рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гронло-Львів» задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 листопада 2012 року змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором №22/02-08-ЦВ від 25 лютого 2008 року в сумі 731841 (сімсот тридцять одна тисяча вісімсот сорок одна) гривень 88 копійок, яка є еквівалентною 91560 доларів 35 центів США.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та товариства з обмеженою відповідальністю «Гронло-Львів» в користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором №22/02-08-ЦВ від 25 лютого 2008 року в сумі 731841 (сімсот тридцять одна тисяча вісімсот сорок одна) гривень 88 копійок, яка є еквівалентною 91560 доларів 35 центів США.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Гронло-Львів» в користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» по 606 гривень 60 копійок судових витрат з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: ______ Бойко С.М.

Судді: ______ Штефаніца Ю.Г.

______ Береза В.І.