Постанова № 37542628, 06.03.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/724/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мандрика Х.С.,

представників позивача - Попенко Б.В., Денисенко В.В.1,

представника відповідача - Боровик Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства "Урожай" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2014 року Селянське фермерське господарство "Урожай" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000741500/0/13/ППР_100/1608 від 12.02.2014 року, яким йому донараховано грошові зобов'язання з ПДВ на суму 138 745, 00 грн. основного платежу та 34 686,25 грн. - штрафні фінансові санкції.

В обґрунтування таких вимог позивач вказав на свою незгоду з висновками Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.01.2014 року, що була проведена Кременчуцькою ОДПІ і в ході якої податковий орган дійшов висновку про заниження СФГ «Урожай» зобов'язань з податку на додану вартість. Так, податковий орган виходив з того, що продукція сільськогосподарського товаровиробника, яка вирощена на земельних ділянках, оренда яких не зареєстрована належним чином, не може бути оподаткована ПДВ у спеціальному режимі. Оскільки така сільськогосподарська продукція не виготовлена за допомогою власних виробничих потужностей. Таку позицію позивач заперечував, вказуючи на те, що закон не ставить право на пільговий режим оподаткування від дотримання процедур реєстрації прав на землю, яка використовується у сільськогосподарському виробництві. При цьому не заперечував відсутність належної реєстрації договорів оренди землі, на якій вирощено частину зерно продукції.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, що відповідало обґрунтуванню позову.

Відповідач проти позову заперечував, як і його представник у судовому засіданні. Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, тотожне за змістом викладеному в Акті перевірки (описано нижче). На питання суду про те, яким чином податковий орган вирахував частку сільськогосподарської продукції, яка була вирощена на землях, що не зареєстровані належним чином, та відрізнив її від продукції, вирощеної на належно зареєстрованих земельних ділянках - представник відповісти не змогла.

Заслухавши сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи з точки зору відповідності наведеним критеріям оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а також доведеність та обґрунтованість вимог позивача, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, не має законних підстав, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

Судом було встановлено, що селянське фермерське господарство «Урожай» зареєстроване як юридична особа 28.12.1995 року. Основним видом діяльності є вирощування зернових культур; вирощування інших однорічних і дворічних культур.

Підприємство перебуває на податковому обліку у Глобинському відділенні Кременчуцької ОДПІ. З 08.07.1997 року СФГ «Урожай» має статус платника ПДВ та з 01.01.2009 року зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, на час розгляду справи свідоцтво діюче.

У період часу з 15.01.2014 року по 21.01.2014 року працівниками Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку СФГ «Урожай» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 01.12.2013 року у зв'язку з наданням неповної відповіді на письмовий запит Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ.

Підстави та процедура перевірки у даній справі не оспорювалися.

Наслідки цієї перевірки оформлені Актом № 237/16-03-15-33/23810090 від 27.01.2014 року (по тексту - Акт перевірки). Згідно висновків Акту, встановлено порушення платником п.п. 209.1, п.п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ за загальною декларацією на суму 138 745, 00 грн. за лютий, червень та жовтень 2013 року.

Такі висновки податкового органу вмотивовані тим, що в ході перевірки встановлено, що підприємство користувалося у 2013 році для вирощування сільськогосподарської продукції земельними угіддями загальною площею 268,72 га (згідно статистичної звітності по формі 29-сг). Податковим органом виявлено, що частина земельних угідь, якими підприємство користувалося для вирощування зернових, є орендованими та право оренди не зареєстроване належним чином, а отже, як на думку податкового органу, не виникло. Таким чином, податковий орган виявив, що належним чином зареєстрованим право користування земельних ділянок є тільки щодо 27,15 % від земельних угідь, що оброблялися СФГ «Урожай». Відтак, для виробництва відповідної частки сільськогосподарської продукції не використовувалися власні виробничі потужності, а тому обсяги відповідної продукції не могли бути оподатковані ПДВ у спеціальному режимі та повинні були, як на думку податкового органу, бути відображені у загальній декларації з ПДВ, а не у скороченій. (а.с.9 - 14).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

Умови, порядок та критерії віднесення платника до суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ визначені Податковим кодексом України.

Згідно п. 209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.6 ст. 209 ПК України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Про порушення цих норм стверджував податковий орган, приймаючи рішення про донарахування грошових зобов'язань позивачу.

Суд зазначає, що наведені норми права не ставлять право платника на віднесення суми ПДВ, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції, у залежність від наявності чи відсутності реєстрації права оренди земельних ділянок, що використовувалися для виробництва цієї продукції.

Факт того, що СФГ «Урожай» дійсно отримав продукцію внаслідок вирощування її на орендованих ним і не зареєстрованих належним чином земельних ділянках - під сумнів відповідачем не ставився.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем невірно застосовані норми податкового законодавства, а отже оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги відповідно - задоволенню.

У відповідності до ст.94 КАС України, судові витрати позивача підлягають поверненню шляхом стягнення їх на його користь із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000741500/0/13/ППР_100/1608 від 12.02.2014 року - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь селянського фермерського господарства "Урожай" витрати зі сплати судового збору у сумі 1 827,0 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11 березня 2014 року.

Суддя І.С. Шевяков