Ухвала суду № 37541738, 11.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/15420/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2449/2014

Головуючий в 1 інстанції Костюков Д.Г.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Зінов'євої А.Г.,

суддів: Азевича В.Б., Ларіної Н.О.,

при секретарі Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 січня 2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 153 902,91 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03.09.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Краматорського відділення Донецької обласної Дирекції та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/07-171/022, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 15 602,85 доларів США, строком до 03.09.2014 року зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами. Умови кредитного договору позичальником не виконуються, у зв'язку з чим станом на 21.08.2010 року виникла заборгованість на вказану вище суму.

Після скасування заочного рішення від 18 жовтня 2010 року, ухваленому по даній справі, банк 20.12.2013 року подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідачки кредитну заборгованість, яка станом на 10.12.2013 року (в перерахунку по курсу 7,993 грн. за долар США) становить 604 348,33 грн., та складається з наступного: 108 947,87 грн. - заборгованість за кредитом; 58 275,36 грн. - заборгованість за відсотками; 437 125,10 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 січня 2014 року позовні вимоги задоволенні частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму боргу за договором кредиту в розмірі 172 223,23 грн. В іншій частині позову відмовлено.

На вказане рішення суду відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в тексті рішення суду першої інстанції є описка відносно суми кредиту, а саме замість 15 602,85 доларів США, вказано 16 602,85 доларів США. На її думку, з цієї суми суд першої інстанції проводив подальші розрахунки.

Також, посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що отримавши кредит вона вносила платежі не тільки згідно графіку, а і наперед, що підтверджується квитанціями.

Вказує, що сума боргу, яку позивач просив стягнути з неї, не відповідає фактичним обставинам справи та вважає, що вона має загальну заборгованість по тілу кредиту та відсоткам в сумі 139 030,11 грн., яку не заперечує.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не дав оцінки тому факту, що позивач не є належним позивачем у справі, оскільки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної Дирекції є безбалансовим структурним підрозділом.

Відповідачка ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник банку Сибірко В.М. просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з кредитним договором № 014/07-171/022 від 03.09.2007 року ОСОБА_2 надано кредит в сумі 15 602,85 доларів США, строком до 03.09.2014 року, зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами. В порушення умов цього договору відповідачка свої зобов'язання не виконала, що призвело до виникнення заборгованості по кредиту, яка станом на 10.12.2013 року становить 604 348,33 грн. та складається з наступного: 108 947,87 грн. - заборгованість за кредитом; 58 275,36 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 437 125,10 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків.

Суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом та відсоткам в сумі 167 223,33 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Проте при стягнення боргу суд врахував те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а також ту обставину, що відповідачка є інвалідом 2 групи та знаходиться у важкому матеріальному стані, та дійшов до висновку про можливість зменшення суми пені за прострочення кредиту та відсотків до 5 000 грн.

Тобто суд визначив, що з відповідачки на користь банка підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 10 грудня 2013 року в розмірі 172 223,23 грн., з яких 108 947,87 грн. - заборгованість за кредитом; 58 275,36 грн. - заборгованість за відсотками; 5 000 грн. - пеня за прострочення кредиту та відсотків.

З вказаними висновками суду першої інстанції можливо погодитися, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до розрахунку банку, він проводився виходячи із суми, отриманої у кредит позичальником - 15 602, 85 грн. Також у даному розрахунку зазначені всі суми, яки сплатила відповідачка станом на 10 грудня 2013 року та вказані платежі враховувалися при визначенні загальної суми заборгованості за кредитом та за відсотками. (а. с. 84 - 87)

Відповідачка погоджується з тим, що вона має борг, але наводить свій розрахунок вказуючи, що сплатила за кредитом загальну суму - 2 816,82 долара США, тому вважає, що заборгованість повинна розраховуватися з суми 12 786,03 долара США (15 602,85 - 2 816,82). Також вона зазначає, що нею сплачені відсотки за користування кредитом всього у розмірі 2 807,98 долара США.

У розрахунку банку вказані загальні суми, що сплачені позичальником, а саме: сума за кредитом - 2 816,82 долара США грн. та за відсотками - 3 652,36 долара США. (а. с. 86)

Тобто, заборгованість розрахована банком з врахуванням сплачених позивачкою сум, як за кредитом, так і за відсотками. Вказаний розрахунок не спростований відповідачкою.

Сума боргу, яку на думку позичальниці вона повинна сплатити - 139 030,11 грн., не підтверджена відповідним розрахунком.

Як передбачено ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 27 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Суд першої інстанції, враховуючи ту обставину, що розмір неустойки значно перевищує суму боргу, стан здоров'я та матеріальний стан відповідачки зменшив розмір пені з 437 125,10 грн. до 5 000 грн., що відповідає нормам закону та обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі, умовах кредитного договору і обставинах справи, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303 ч. 1, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: