Рішення № 3754090, 26.05.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2009 р.

Справа № 16/61

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б.розглянув справу № 16/61

за позовом: приватного підприємства "Нафто-Кретор", Полтавська обл., м. Кременчук

до відповідача: закритого акціонерного товариства "Гідросила-Лєда", м. Кіровоград

про стягнення 21563,86 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Білобров І.О. , довіреність № б/н від 29.04.09р.;

від відповідача - Колюка О.С., довіреність №1/06 від 01.08.2006р.

Приватне підприємство "Нафто-Кретор" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 16 000,00 грн., пені в сумі 2 669,26 грн., збитків від інфляції в сумі 2560,37 грн. та 334,23 грн. 3 % річних, а також сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до уточнення, поданого представником позивача у судовому засіданні 26.05.2009р. загальна сума позову складає 21563,86 грн.

26.05.2009р. представник відповідача у судовому засіданні подав лист від 26.05.2009р., у якому викладені заперечення на позовні вимоги. У вказаному листі відповідач вказує на те, що 31.03.2009р. до подання позовної заяви до суду (позовна заява подана до суду 13.04.2009р.) ним сплачено 5000 грн. (платіжне доручення № 682 від 31.03.2009р.), а після подання позовної заяви до суду 16.04.2009р. сплачено залишкова сума основного боргу в сумі 11000 грн. (платіжне доручення № 015 від 16.04.2009р.). Отже станом на день прийняття рішення по справі заборгованість по основному боргу в сумі 16000 грн. відповідача перед позивачем відсутня. Щодо заявлених позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних, то відповідач здійснив свій розрахунок щодо таких сум, оскільки договором, укладеним між сторонами не передбачено строк оплати вартості транспортування товару, тому нарахування на суму оплати вартості транспортування товару пені, інфляційних втрат та 3 % річних не обґрунтовані за твердженням відповідача. Розрахунки відповідача такі: щодо пені - 2506,82 грн., 3% річних - 313,35 грн., інфляційних збитків - 2350,73 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивача погодився із зазначеним розрахунком пені, 3 % річних та інфляційних збитків, перерахованим відповідачем.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши присутніх представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2008р. між приватним підприємством "Нафто-Кретор" (постачальник) та закритим акціонерним товариством "Гідросила-Лєда" (покупець) був укладений договір № 14/10-04 поставки нафтопродуктів (далі - Договір), згідно з яким позивач зобов'язаний поставити нафтопродукти в асортименті, а відповідач - оплатити ці нафтопродукти за ціною зазначеною у накладних.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти (далі - товар) погодженими партіями, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх в асортименті і кількості відповідно до поданих заявок, погоджених з постачальником.

Пункт 4.2. Договору передбачає, що покупець здійснює оплату товару за домовленістю, але не пізніше одного банківського дня з моменту відвантаження товару. А відповідно до пункту 4.5 Договору всі витрати з транспортування товару від постачальника до товароотримувача несе покупець.

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений круглими печатками.

Відповідно до статей 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За нормою статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 28 601,60 грн., що підтверджується: рахунком - фактурою № 15/10/05 від 15.10.2008р. (а.с. 11), накладною за № 15/10/05 від 15.10.2008р. (а.с. 11) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія НБИ № 788579 від 20.10.2008р. (а.с. 12).

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем невчасно здійснено оплату товару, про що свідчать матеріали справи, а саме: платіжне доручення № 16 від 09.01.2009р. на суму 5406,60 грн. (а.с. 39), платіжне доручення № 82 від 16.01.2009р. на суму 6000 грн., платіжне доручення № 388 від 25.02.2009р. на суму 3000 грн. (а.с. 41), платіжне доручення № 682 від 31.03.2009р. на суму 5000 грн., платіжне доручення № 015 від 16.04.2009р. на суму 11000 грн. (а.с. 43).

Позивачем заявлено 16 000 грн. основного боргу до стягнення, але, як вбачається із матеріалів справи частина боргу в сумі 5 000 грн. була сплачена до подання позову до суду (дата подання позовної заяви до суду - 13.04.2009р.), а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову, а залишкова частина боргу в сумі 11 000 грн. була сплачена після подання позову до суду, тому в цій частині суд припиняє провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору. Судові витрати пропорційні 11 000 грн. боргу підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно пункту 1 статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 5.4 Договору у випадку несплати покупцем поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день прострочки з моменту поставки товару.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем правильно зазначено, що договором (пункт 4.2) визначено строк лише щодо оплати поставленого товару, а щодо оплати витрат по транспортуванню товару такий строк договором не визначено, тому нарахування пені, інфляційних збитків та 3 % річних на витрати по транспортуванню товару є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню господарським судом.

За викладених обставин господарський суд частково задовольняє вимоги позивача щодо нарахування пені - в сумі 2506,82 грн., щодо нарахування інфляційних збитків - 2350,73 грн. і щодо нарахування 3 % річних - в сумі 313,35 грн.

Враховуючи зазначене, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача частково, а саме в сумі 5170,90 грн. (2506,82 грн. пені, 2350,73 грн. інфляційних збитків, 313,35 грн. 3 % річних), припиняє провадження у справі в частині стягнення 11 000 грн., в задоволенні позову в іншій частині відмовляє.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін таким чином: з відповідача на користь позивача стягується 161,71 грн. державного мита та 88,49 грн. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Керуючись статтями 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Гідросила-Лєда" (25031, м. Кіровоград, вул. Пацаєва, буд. 19, ідентифікаційний код 32616007, р/р 26002052902946 в Кіровоградській філії Комерційного банку "Приватбанк", МФО 323583, р/р 260077993 в обласній дирекції "Райффайзен банк АВАЛЬ", МФО 323538) на користь приватного підприємства "Нафто-Кретор" (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 11, ідентифікаційний код 34607790, р/р 26008099212800 в АКІБ "УкрСіббанк", м. Кременчук, МФО 351005) 2506,82 грн. пені, 313,35 грн. 3 % річних та 2350,73 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів, а також 161,71 грн. державного мита та 88,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 11 000 грн. основного боргу.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя С.Б. Колодій