Постанова № 3754060, 29.05.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2009 р. Справа № 29/628-08

Колегія Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді - Істоміної О.А.,

судді Білоусової Я.О.,судді-доповідача Пуль О.А.,

при секретарі Тяпкіній В.А.,

за участю представників сторін:

позивача –не з*явився,

1-го відповідача –не з*явився,

2-го відповідача – предст.Мєдвєдєвої О.В. за дов. № 671/08 від 29.05.2008 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Приватної фірми «Орнатус», м.Харків (вх.№ 944Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2009 р. по справі № 29/628-08,

за позовом –Приватної фірми «Орнатус», м.Харків,

до 1-го відповідача –Відкритого акціонерного товариства «Ольга», м.Харків, код 30236375,

та до 2-го відповідача –Закритого акціонерного товариства «Альфа- Банк», м.Київ, код 23494714,

про визнання договору недійсним,-

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/070 від 31.07.2007 р., який було укладено між ВАТ «Ольга»та ЗАТ «Альфа –Банк».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.02.2009 р. в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі в якості другого відповідача було залучено ЗАТ «Альфа –Банк».

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2009 р. по справі №29/628-08 ( суддя Тихий П.В.) в позові ПФ «Орнатус»до ВАТ «Ольга»та до ЗАТ «Альфа –Банк»відмовлено повністю.

Позивач, Приватна фірма «Орнатус», з рішенням суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2009 р. у справі № 29/628-08 та прийняти нове судове рішення, яким договір про відкриття кредитної лінії №238-МВ/07 від 31.07.2007 р. визнати недійсним. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним. На його думку, договір про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 від 31.07.2007 р. не містить всіх істотних умов, а саме, умови про збереження банківської таємниці та відповідальність за її розголошення, у зв*язку з чим він не відповідає ч.1 ст.203, ст.215, ст.638 Цивільного кодексу України та ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та є недійсним. Крім того, апелянт посилається на те, що між ним та 2-м відповідачем укладено договір поруки № 321-П/07 від 31.07.2007 р., згідно якого він –позивач поручається за виконання 1- м відповідачем своїх зобов*язань по договору про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 від 31.07.2007 р. та на те, що відсутність умов щодо збереження банківської таємниці може призвести до дій від третіх осіб, які вплинуть на фінансовий стан позивача та на його ділову репутацію.

2-ий відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2009 р. по даній справі без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. При цьому, 2-й відповідач вважає, що позивач не надав суду жодних обґрунтувань, яким саме чином відсутність у договорі про відкриття кредитної лінії умов щодо збереження банківської таємниці порушує його права та охоронювані законом інтереси.

25.05.2009 р. до Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, у зв*язку з відрядженням юриста –Лобода Л.Г. з 22.05.2009 р. до м. Луцьк.

У судове засідання представник 1-го відповідача не з*явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлений в установленому порядку.

Представник 2-го відповідача вважає можливим розгляд справи у відсутності представників позивача та 1-го відповідача.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду даної справи, не приймає його до уваги, оскільки в останньому не зазначено посаду та прізвище особи, яка його підписала, а підпис відрізняється від зразку підпису керівника позивача Зеленкової О.В.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення 2-го відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

31.07.2007 р. між ЗАТ «Альфа –Банк»( 2-й відповідач) та ВАТ «Ольга»( 1-й відповідач) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 з лімітом кредитної лінії 50000000,00 грн. та строком дії, що закінчується 31.07.2009 р. ( а.с. 10-20).

Предметом договору про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 є те, що 2-й відповідач відкриває 1-ому відповідачу мультивалютну відновлювану кредитну лінію та на підставі додаткових угод до Договору окремими частинами (траншами) надає 1-ому відповідачу кредит в порядку і на умовах, визначених цим договором. А 1-ий відповідач зобов*язується використати кредит, своєчасно та у повному обсязі виплачувати 2-ому відповідачу проценти за користування кредитом та повернути кредит у термін встановлений договором.

На виконання п.п. 2.1 договору про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 31.07.2007 р. між Приватною фірмою «Орнатус»(поручитель) та ЗАТ «Альфа –Банк»(2-й відповідач у справі) було укладено договір поруки № 321-П/07, згідно умов якого, ПФ «Орнатус»( позивач у справі) та ВАТ «Ольга»( 1-й відповідач у справі) відповідають перед ЗАТ «Альфа-Банк» (2-й відповідач у справі) за порушення зобов*язань, які виникають з договору про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 від 31.07.2007 р., як солідарні боржника ( а.с.21-23).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії вказує на те, що, оскільки в цьому договорі не має умов щодо застереження збереження банківської таємниці, які на думку позивача є істотними, цей договір є недійсним.

Проте, такі доводи позивача не відповідають діючому законодавству та спростовуються матеріалами справи на підставі наступного.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п*ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно з частиною 1-3,5 і 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної внутрішньої волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, слід зазначити, що суд першої інстанції, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, правомірно встановив відсутність обставин, з якими закон пов*язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними умовами є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов*язані у будь –якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 02.12.2000 р. передбачено, що при укладанні договорів між банком і клієнтом у договорах повинно бути зазначено про застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальність за її розголошення.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 02.12.2000 р. банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, слід зазначити, що ані Закон України «Про банки та банківську діяльність», ані Цивільний кодекс України, ані Господарський кодекс України не містять положень про те, що договір про відкриття кредитної лінії повинен містити застереження щодо збереження банківської таємниці. Вказані норми не пов*язують відсутність такої умови у договорі з настанням таких наслідків, як недійсність договору. Наявність або відсутність застереження про збереження банківської таємниці у договорі не створює правових наслідків для сторін такого договору, оскільки, вказані правові наслідки та порядок збереження та розголошення банківської таємниці регламентовано спеціальними нормативними актами, а саме, Законом України «Про банки та банківську діяльність»та Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою НБУ від 14.07.2006 р. № 267. Відтак, ця умова не є істотною умовою для спірного договору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зробив висновок про те, що підстави для визнання договору про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 від 31.07.2009 р. недійсним або неукладеними відсутні.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб*єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов*язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, за загальним правилом обов*язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду жодних обгрунтувань, яким саме чином відсутність у договорі про відкриття кредитної лінії умов щодо збереження банківської таємниці порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивач не довів суду підстави для визнання договору про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 від 31.07.2007 р. недійсним.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено позивачу у задоволенні його позовних вимог, у зв*язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2009 р. по справі № 29/628-08 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватної фірми «Орнатус»- без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 ГПК України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватної фірми «Орнатус»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.03.2009 року по справі №29/628-08 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2009 року.

Головуючий суддя Істоміна О. А.

Судді Білоусова Я.О.

Пуль О.А.