Постанова № 37540528, 03.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2014 р. Справа № 917/2364/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Когура С.В., дов. б/н від 11.02.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №426 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.2014 року у справі № 917/2364/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект", м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук Полтавської області,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", відповідача, про стягнення заборгованості за укладеним сторонами договором купівлі-продажу №14ЭЭ-08 від 29.02.2008 року в розмірі 10623878,64 грн., з яких: 2951641,61 грн.- основний борг, 7672237,20 грн. - сума за перевищення договірної величини.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.01.2014 року у справі № 917/2364/13 (суддя Плотницька Н.Б.) позов було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2951641,44 грн. та 19120,32 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні з відповідача 7672237,20 грн. суми за перевищення договірної величини, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції в зазначеній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказану позовну вимогу.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що умовами договору не передбачено складання такого документу, як обсяги очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на 2013 рік і договір не містить умов, які б визначали правові наслідки для сторін при укладенні або неукладенні обсягів очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на 2013 рік.

При цьому, як вказує апелянт, місцевий господарський суд не надав жодної правової оцінки підписаному і скріпленому печатками обох сторін плану-графіку купівлі-продажу електроенергії, який чітко визначений пунктом 4.1 договору як документ, що встановлює договірні величини споживання електроенергії.

Також, вказує на те, що позивач не отримував листа Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 19.04.2013 року вих. № 40-08/185, а тому, як вважає апелянт, відповідач неправомірно в односторонньому порядку змінив умови договору, а місцевий господарський суд не взяв до уваги положення пунктів 4.1, 9.2, 9.3 договору та порушив вимоги частини 1 статті 188 Господарського кодексу України.

Таким чином, позивач вважає, що місцевий господарський суд, відмовляючи у стягненні з відповідача 7 672 237,20 грн. суми за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у травні 2013 року, порушив вимоги статті 1, частини 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.14. Правил користування електричною енергією, статей 188, 217, 218 Господарського кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 27.02.2014 року на 9:30 год.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 27.02.2014 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що пунктами 3.1.2 договору купівлі-продажу №14ЭЭ-08 від 29.02.2008 року, а також пунктом 4.1 договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2011 року № 8 визначено, що об'єм енергопостачання визначається на підставі звернення енергопостачальника та підписання відповідного плану-графіку. При цьому, споживач в разі необхідності один раз в розрахунковому періоді може здійснити коригування об'ємів енергопостачання шляхом направлення відповідної додаткової заявки.

У зв"язку з цим, враховуючи виробничі потреби Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", керуючись пунктом 4.1 договору купівлі-продажу №14ЭЭ-08 від 29.02.2008 року в редакції додаткової угоди від 01.10.2011 року № 8 та в межах 12-ти денного строку коригування, споживачем було направлено на адресу енергопостачальника лист-коригування Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 19.04.2013року № 40-08/185 щодо поставки електроенергії 1 класу в кількості 16000 000 кВт*год, що підтверджується реєстром відправки поштової кореспонденції Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 22.04.2013 № 70.

Також, відповідач звертає увагу на те, що саме з метою коригування договірних величин енергопостачання за рахунок недопостачння (економії) окремим споживачам та покриття енергопотреб інших споживачів за рахунок вже фактично викупленого об'єму електроенергії на ОРЕ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" як енергопостачальник безпосередньо само здійснило коригування договірних обсягів енергопостачання по споживачам Полтавської області згідно з листом позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» від 01.06.2013 року № 297, в тому числі відносно Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод".

При цьому, було скориговано договірні величини енергопостачання по 1 класу електроенергії та визначено їх на рівні 13 000 000 кВт*год на травень 2013 року, а також повідомлено про це електропередавальну організацію- Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", яка і здійснює поставку місцевими (локальними) електромережами визначеного енергопостачальником договірного обсягу енергопостачання.

Окрім цього, відповідач вказує на те, що з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі електроенергії від 31.05.2013 року № 07/01 вбачається, що при визначенні об'єму енергопостачання постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" не було встановлено та зафіксовано факту перевищення договірної величини споживання електроенергії 1 класу, як і в цілому по об'єму постачання у розрахунковому періоді.

До того ж, вищевказаний акт, як і інші матеріали справи, не містять жодних доказів чи посилань на відомості засобів (балансових) точок обліку електроенергії енергопостачальника та/або споживача, які б зафіксували або підтверджували перевищення договірних величин енергоспоживання споживача.

Представник позивача в судове засідання 27.02.2014 року не з"явився, 27.02.2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із відрядженням його представника за межі Харківської області.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин та не зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином нез"явлення представника позивача унеможливить розгляд даної справи.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 29 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект", продавцем, та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод", покупцем, було укладено договір №14-ЭЭ-08 купівлі-продажу електроенергії (далі договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого продавець зобов'язувався продавати погодинно електричну енергію, а покупець - погодинно приймати та оплачувати електричну енергію на умовах та в строки, передбачені даним договором, додатками до нього та чинними законодавчими і нормативними актами.

Крім того, 01 січня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №5 до договору, якою сторонами була погоджена ціна 1 кВт*год електроенергії:

- ціна 1 кВт*год електроенергії по 1-му класу (напруга вище 35 кВ) складає 95% від роздрібного тарифу за один кВт*год електричної енергії ЕК (без врахування ПДВ);

- ціна 1 кВт*год електроенергії по 2-му класу (напруга до 35 кВт) складає 95% від роздрібного тарифу за один кВт*год електричної енергії ЕК (без врахування ПДВ).

Також, зазначеною додатковою угодою був встановлений порядок оплати за обсяг електричної енергії, що купується у розрахунковому періоді: до 24 числа місяця, що передує розрахунковому - 30% від загальної вартості заявленого до поставки у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії; до 9 числа розрахункового періоду - 30% від загальної вартості заявленого до поставки у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії; до 19 числа розрахункового періоду - 30% загальної вартості заявленого до поставки у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії; до 4 числа місяця наступного за розрахунковим - за фактичний обсяг, спожитої електроенергії, використаної в розрахунковому місяці.

Окрім цього, 01 жовтня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду №8. Пунктом 4.1. договору в редакції додаткової угоди №8 встановлено, що обсяг електроенергії, що підлягає продажу на кожний розрахунковий період в межах строку дії даного договору, узгоджується сторонами в плані-графіку купівлі-продажу електричної енергії, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 25.04.2013 року №481 роздрібний тариф Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" за електроенергію на травень 2013 року становив:

- на 1-му класі напруги 0,7952 грн. без ПДВ та відповідно 0,9542 грн. з ПДВ;

- на 2-му класі напруги 1,0122 грн. без ПДВ та відповідно 1,2146 грн. з ПДВ.

Так, ціна 1 кВт*год електроенергії відповідно до умов договору у травні 2013 року для ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" склала 95% від роздрібного тарифу за один кВт*год електричної енергії ПАТ "Полтаваобленерго", а саме:

- на 1-му класі напруги 0,7554 грн. без ПДВ та відповідно 0,9065 грн. з ПДВ;

- на 2-му класі напруги 0,96159 грн. без ПДВ та відповідно 1,1539 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту №07/05 приймання-передачі електроенергії від 31.05.2013 Публічне акціонерне товариство "'Кременчуцький сталеливарний завод" у травні 2013 року спожило електричну енергію на 1-му класі напруги загальним обсягом 12 855 631 кВт*год та на 2-му класі напруги - 278 кВт*год.

Як зазначено у позовній заяві, загальна вартість електроенергії, спожитої відповідачем у травні 2013 року склала 11 654 310,24 грн., що погоджено між сторонами у акті приймання-передачі електроенергії №07/05 від 31.05.2013 року.

Оскільки, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків №07/04 станом на 30 квітня 2013 року переплата Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" за електричну енергію становила 5 692 088,40 грн., платіжним дорученням №11 від 08 травня 2013 року відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3 010 580,40 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, станом на час подачі позову Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" перерахувало на рахунок Tовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" за електричну енергію, спожиту в травні 2013 року, грошові кошти в розмірі 8 702 668,80 грн.

Отже, як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за електроенергію, спожиту в травні 2013 року, складає 2 951 641,44 грн.

Правочин за вимогами статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 655 Цивільного кодексу України продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 2 951 641,44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" заявлено до стягнення 7 672 237,20 грн. суми за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у травні 2013 року.

При цьому, позивач зазначає, що за результатами травня 2013 року ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" фактично спожито електричну енергію на 1-му класі напруги загальним обсягом 12 855 631 кВт*год, на 2-му класі напруги загальним обсягом 278 кВт*год, а отже, на думку позивача, перевищило обсяги споживання на 1-му класі напруги на 10 155 631 кВт*год, а на 2-му класі - на 278 кВт*год.

З матеріалів справи вбачається, що 12 листопада 2012 року між позивачем та відповідачем було узгоджено обсяги очікуваного енергоспоживання та укладено план-графік поставки електроенергії на 2013 рік, в якому на травень 2013 року було заплановано 19 400 000 кВт*год на 1-му класі напруги та 2 600 000 кВт*год на 2-му класі напруги.

При цьому, враховуючи виробничі потреби, відповідач з дотриманням умов договору звернувся до позивача з листом-коригуванням від 19 квітня 2013 року №40-08/185, в якому просив скоригувати обсяг поставки електроенергії до 16 000 000 кВт*год на 1-му класі напруги.

При цьому, заперечення позивача щодо відсутності на даному листі підпису головного бухгалтера, як того вимагає пункт 4.1 договору, не заслуговує на увагу, оскільки коригування відбувалось в бік зменшення.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

З акту прийому-передачі електроенергії з ОРЕ від 31.05.2013 №05/2013 з додатком, вбачаться, що в травні 2013 року енергопостачальником Tовариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" від оператора ОРЕ України Державного підприємства "Енергоринок" було отримано для споживачів Полтавської області електроенергії в загальному розмірі 19 039 875 кВт*год, що складає:

- 18 113 745 кВт*год фактичний об'єм енергопостачання споживачам;

- 926 130 кВт*год технологічні втрати місцевих локальних мереж.

За результатами травня 2013 року енергопостачальником Tовариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" було здійснено поставки електроенергії споживачам Полтавської області, в тому числі і відносно Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", а електропередавальною організацією - Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" забезпечено транспортування місцевими електромережами заявленого енергопостачальником об'єму електроенергії в загальному розмірі 18 113 745 кВт*год (технологічні втрати 926 130 кВт*год), без перевищення даної величини, тобто без допущення понаднормових втрат при електропостачанні для споживачів Полтавської області, що зумовлює безпідставність вимог енергопостачальника про застосування штрафних санкцій до споживача через фактичну відсутність будь-якої шкоди чи інших втрат, обумовлених енергопоставкою в травні 2013 року.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

А тому, оскільки позивач використовує отриману у оператора ОРЕ України Державного підприємства "Енергоринок" електроенергію для здійснення господарської діяльності, він є по відношенню до нього споживачем.

Тобто, в разі перевищення договірної величини енергоспоживання за розрахунковий період з боку будь-якого споживача і відповідно необхідності до закупівлі електроенергії для такого споживача, енергопостачальник в першу чергу сам безпосередньо підпадає під таку санкцію з боку оператора ОРЕ України Державного підприємства "Енергоринок", для якого такий постачальник є споживачем, за понаднормові об'єми купівлі.

Отже, в даному випадку безпосередньо Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" несе відповідальність в порядку частини 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, підставою яких є заперечення проти позову.

Проте, позивачем не було додано доказів, що він як споживач по відношенню оператора ОРЕ України Державного підприємства "Енергоринок" був притягнутий до відповідальності із застосуванням санкції в порядку частини 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" та Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року №1139.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (стаття 217 ГК України).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Проте, позивачем не доведено наявності у діях відповідача складу правопорушення, а саме - протиправних дій відповідача, настання негативних наслідків для позивача з вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між ними.

А отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення двократної вартості фактично спожитої і договірної величини електроенергії в сумі 7 672 237,20 грн.

Апеляційну скаргу позивач обгрунтовує тим, що умовами договору не передбачено складання такого документу, як обсяги очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на 2013 рік і договір не містить умов, які б визначали правові наслідки для сторін при укладенні або неукладенні обсягів очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на 2013 рік.

При цьому, як вказує апелянт, місцевий господарський суд не надав жодної правової оцінки підписаному і скріпленому печатками обох сторін плану-графіку купівлі-продажу електроенергії, який чітко визначений пунктом 4.1 договору купівлі-продажу №14ЭЭ-08 від 29.02.2008 року як документу, що встановлює договірні величини споживання електроенергії.

Також, вказує на те, що позивач не отримував листа Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 19.04.2013 року вих. № 40-08/185, а тому, як вважає апелянт, відповідач неправомірно в односторонньому порядку змінив умови договору, а місцевий господарський суд не взяв до уваги положення пунктів 4.1, 9.2, 9.3 договору та порушив вимоги частини 1 статті 188 Господарського кодексу України.

Однак, на думку колегії суддів, такі посилання не можуть вважатися обгрунтованими, оскільки пунктами 3.1.2 договору №14ЭЭ-08 від 29.02.2008 року, а також пунктом 4.1 договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2011 року № 8 визначено, що об'єм енергопостачання визначається на підставі звернення енергопостачальника та підписання відповідного плану-графіку. При цьому, споживач в разі необхідності один раз в розрахунковому періоді може здійснити корегування об'ємів енергопостачання шляхом направлення відповідної додаткової заявки.

У зв"язку з цим, враховуючи виробничі потреби Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", керуючись пунктом 4.1 договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2011 року № 8, споживачем було направлено на адресу енергопостачальника лист-корегування Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 19.04.2013року № 40-08/185 щодо поставки електроенергії 1 класу в кількості 16000 000 кВт*год, що підтверджується реєстром відправки поштової кореспонденції Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" від 22.04.2013 № 70.

Також, слід зазначити, що саме з метою коригування договірних величин енергопостачання за рахунок недопостачання (економії) окремим споживачам та покриття енергопотреб інших споживачів за рахунок вже фактично викупленого об'єму електроенергії на ОРЕ, Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" як енергопостачальником безпосередньо було здійснене коригування договірних обсягів енергопостачання по споживачам Полтавської області, в тому числі відносно Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", про що свідчить лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» від 01.06.2013 року № 297.

При цьому, було скориговано договірні величини енергопостачання по 1 класу електроенергії та визначено їх на рівні 13 000 000 кВт*год на травень 2013 року, а також, повідомлено про це електропередавальну організацію- Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", яка і здійснює поставку місцевими (локальними) електромережами визначеного енергопостачальником договірного обсягу енергопостачання.

Окрім цього, з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі електроенергії від 31.05.2013 року № 07/01 вбачається, що при визначенні об'єму енергопостачання постачальником -Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестпроект" не було встановлено та зафіксовано факту перевищення з боку відповідача договірної величини споживання електроенергії 1 класу, як і в цілому по об'єму постачання у розрахунковому періоді.

До того ж, вищевказаний акт, як і інші матеріали справи, не містять жодних доказів чи посилань на відомості засобів (балансових) точок обліку електроенергії енергопостачальника та/або споживача, які б зафіксували або підтверджували перевищення договірних величин енергоспоживання споживача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.2014 року у справі № 917/2364/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 04.03.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.