Рішення № 3753869, 21.05.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.09р.

Справа № 25/64-09

За позовом Приватного підприємства "Вагова компанія МІКА", м. Дніпропетровськ

до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення 60028,40 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: Лошкарьов Г.І. - дов. №195 від 12.05.09р.

від відповідача: Матвєєва Т.В. - дов. №52-16/116 від 23.12.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього за договором № 1579д від 29.07.2008р. заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 60028,40 грн., який обґрунтований не виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору по оплаті поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує з підстав того, що позивачем не надано доказів надання позивачу рахунку та податкової накладної на поставлений товар, а тому і доказів прострочення своїх зобов'язань за договором відповідачем, обов’язок якого по оплаті товару ще не настав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 1579д (договір) у відповідності з умовами, якого позивач передав відповідачеві ваги конвейерні електронно-тензометричні ЕрМак ВЛ-2-2 (товар) у кількості 2 шт. загальною вартістю 52390,01грн. з ПДВ, що підтверджується накладною № 113 від 09.09.2008р., довіреністю ЯОП № 451794/1059 від 09.09.2009р. та не заперечується відповідачем.

Згідно з п. 5.1. договору, оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків-факту, виставлених постачальником на товар. При цьому в рахунках-фактурах вказується ціна товару, встановлена в специфікації.

За п. 5.2. договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 5-ти банківських днів з дня надання рахунків фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Позивач стверджує, що відповідний рахунок-фактура та податкова накладна були надані відповідачеві під час передачі товару, однак відповідач заперечує їх одержання під час передачі товару, а позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту передачі рахунку-фактури за поставлений товар та податкової накладної відповідачеві у вересні 2008р.

З матеріалів справи, також вбачається, що у грудні 2008р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за № 900 від 16.12.2008р. з вимогою оплати поставленого 09.09.2008р. товару, до якої позивачем було долучено копії накладної № 113 від 09.09.2008р., рахунку № 306 від 09.09.2008р. та податкової накладної № 400 від 09.09.2008р.

Відповідачем була одержана вказана претензія разом з додатками, що підтверджується відповіддю останнього на претензію від 22.01.2009р. № 52-16/111, у якій відповідач в обґрунтування відмови задоволення претензії посилався лише на відсутність грошових коштів для погашення заборгованості.

Таким чином, відповідачем ще у грудні 2008р. було одержано претензію з вимогою сплатити вартість поставленого за договором товару та необхідні документи для здійснення оплати, тому відповідні заперечення відповідача суд вважає безпідставними, а факт надання позивачем рахунку-фактури та податкової накладної доведеним.

Отже, строк виконання відповідачем свого зобов’язання по оплаті поставленого товару у сумі 52390,01грн. настав у грудні 2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором». За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов 'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач також зобов'язаний сплатити позивачу суму, на яку збільшилась сума основного боргу у зв'язку з інфляцією, в розмірі 2327,95грн. за період січень-лютий 2009р.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 54717,96грн. В решті ж позову щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 5310,44грн. за період з жовтень-грудень 2008р. слід відмовити внаслідок не доведення позивачем виникнення в відповідача зобов’язання по оплаті поставленого товару у вересні 2008р.

Судові витрати понесені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 600,29грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн. згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України слід віднести на відповідача у повному обсягу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 174, 175, 193, 265 ГК України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, п/р 26008150593008 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 00191000) на користь Приватного підприємства "Вагова компанія МІКА" (м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 7/33, код ЄДРПОУ 19097947, п/р 26007145738051 в КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 54717,96грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 600,29грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн., видати наказ.

В решті позову –відмовити.

Суддя

А.Є. Чередко

Рішення підписано