Рішення № 3753733, 25.05.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2009 р. Справа № 10/933

Господарський суд Черкаської області в особі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Кравцовій Ю.А., за участю представників сторін:

позивача –Костенка О.В., за довіреністю,

відповідача –Горяніна А.О., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” про стягнення 25 827 539,79 грн. і зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про визнання недійсними окремих положень договору, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 14 318 817,76 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 742 576,99 грн. пені, 8 601 190,31 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1 164 954,73 грн. –3% річних.

Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позов, його представник у засіданні суду проти позову заперечили повністю. Мотиви заперечень відповідача полягають у тому, що згідно з чинними нормами законодавства, договором сторін, річний обсяг споживання природного газу, від якого залежить як ціна на газ для конкретного споживача, так і ціна газу для відповідача, може бути визначений лише після закінчення календарного року, а складені сторонами щомісячні акти передачі-приймання газу не можуть бути доказом наявності та визначення розміру боргу.

У засіданні суду оголошувалася перерва.

Відповідач подав суду зустрічний позов про визнання окремих положень договору сторін на постачання природного газу від 28.12.2006 р. № 1-06/06-851 недійсними, як таких, що суперечать чинному законодавству та моральним засадам суспільства.

Господарський суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний, як такий, що пов’язаний первісним.

Позивач у відзиві на зустрічний позов проти нього заперечив, первісний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню повністю, а зустрічний позов задоволенню судом не підлягає, з таких мотивів.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів, що 28.12.2006 року сторонами укладений договір № 1-06/06-851 на постачання природного газу (у подальшому тексті рішення „договір” у відмінках). Це підтверджено копією вказаного договору та не заперечується відповідачем.

Згідно з п. 1 договору постачальник (позивач за первісним позовом) зобов’язався передати у власність покупцю (відповідач за первісним позовом) в січні 2007 р. природний газ, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Сторонами також укладені додаткові угоди № № 1-11 до вказаного договору на постачання природного газу на умовах цього договору щомісячно, з лютого по грудень 2007 року у вказаних в цих угодах обсягах. Це підтверджено копіями вказаних угод та не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Ціна газу визначена у п. 4 договору сторін і встановлена в залежності від кількості газу, використаного населенням (категорії за кількістю споживання), а також наявністю чи відсутністю у споживачів газу (населення) приладів обліку (газових лічильників).

Порядок проведення розрахунків за газ визначений п. 5 договору, згідно з яким оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місцем поставки газу (п. п. 5.1, 5.2 договору).

Згідно з поданими суду копіями актів передачі-приймання природного газу, позивач за первісним позовом, у період з січня по грудень 2007 р. передав, а відповідач за первісним позовом прийняв природний газ, вартість якого за ціною та іншими умовами договору, становить 147 948 743,59 грн. Це підтверджено наданими суду копіями щомісячних актів передачі-приймання природного газу, складених та засвідчених сторонами. Вказані щомісячні акти містять дані про категорії споживачів газу, обсяги поставленого газу, вартість газу за категоріями споживачів та загальну вартість поставленого газу щомісячно, тобто відповідають умовам, викладеним у п. 3 договору сторін.

Згідно з п.п. 3.4 п. 3 договору вказані акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків сторін договору.

Відповідач за первісним позовом поставлений йому газ оплатив частково –на суму 133 629 925,83 грн. Це підтверджено поданим суду розрахунком та не заперечується відповідачем.

Таким чином заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за газ, поставлений у січні-грудні 2007 р. становить 14 318 817,76 грн. Вказана сума заборгованості визначена позивачем за первісним позовом виключно за умовами договору сторін.

Згідно з ст. 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За викладених обставин та на підставі вказаних норм чинного законодавства підлягає стягненню з відповідача на користь позивача борг по оплаті газу в сумі 14 318 817,76 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з цією нормою, п. п. 6.2. п. 6 договору позивачем нараховані та підлягають стягненню 8 601 190,31 грн. –боргу, що виник внаслідок інфляції та 1 164 954,73 грн. –3 % річних за час прострочення відповідачем виконаних грошових зобов’язань.

Згідно з Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р., п.п. 6.2 п. 6 договору позивачем нарахована та підлягає стягненню пеня у розмірі 1 742 576,99 грн.

Спір виник з вини відповідача, тому судові витрати, згідно з ст. 49 ГПК України, покладаються на нього.

Позовними вимогами позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) є визнання судом недійсними окремих положень договору № 1-06/06-851 на постачання природного газу, укладеного сторонами 28.12.2006 р., а саме пунктів 3.4 та 5.1 договору.

Представник позивача за зустрічним позовом вказані вимоги підтримав, мотивуючи їх тим, що на його переконання, ці положення договору суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідач за зустрічним позовом –ДК „Газ України” проти зустрічного позову заперечив, мотивуючи це тим, що постачання газу відповідачеві здійснено виключно на умовах укладеного сторонами договору, який не суперечить чинному законодавству. Пропозицій позивача за зустрічним позовом про розірвання, зміну чи доповнення договору не надходило, а зустрічний позов по суті направлений на зміну істотних умов договору –ціни на газ та порядку і строків здійснення розрахунків за нього.

Розглянувши зустрічний позов та заяву про збільшення зустрічних позовних вимог, заперечення проти зустрічного позову, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд вважає, що зустрічний позов задоволенню не підлягає з таких мотивів.

По суті, за змістом та формою договір № 1-06/06-851 на постачання природного газу, укладений сторонами 28.12.2006 р., при виконанні якого виник цей спір, є двостороннім правочином, вчинений сторонами у письмовій формі.

Згідно з частиною 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з частиною 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з матеріалами справи вказаний правочин вчинений сторонами, які наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності та за їх вільним волевиявленням.

Обставиною, яка на переконання позивача за зустрічним позовом є підставою для визнання окремих положень цього правочину (договору) недійсними, є невідповідність цих положень Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. При цьому позивач за зустрічним позовом не вказав, а суд не вбачає, яким саме нормам ЦК України суперечать положення договору, в чому полягає його невідповідність моральним засадам суспільства.

Позивач за зустрічним позовом вказав, що п.п. 3.4, п.п. 5.1 договору сторін суперечать п. 7 Тимчасового порядку установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення (надалі –„Тимчасовий порядок” у відмінках), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1697 від 08.12.2006 р. „Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів”.

Вказана постанова прийнята до укладання сторонами спірного договору на постачання природного газу, тому положення Тимчасового порядку мали бути враховані при укладенні договору або ж бути підставою для внесення змін чи доповнень до договору.

Вимоги позивача за зустрічним позовом полягають у визнанні недійсними п.п. 3.4 та п.п. 5.1 договору сторін, якими встановлено:

- п.п. 3.4 –не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

- п.п. 5.1 –оплата з газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, цими положеннями договору встановлено порядок, строк та підстави для оплати поставленого газу.

Підстави та порядок зміни або розірвання договору встановлені ст. 188 ГК України, ст. 652 ЦК України.

Доказів вжиття позивачем за зустрічним позовом заходів щодо внесення змін до договору суду не подано.

Крім того, суд не вбачає невідповідності положень договору, недійсність яких є предметом зустрічного позову, Тимчасовому порядку установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1697 від 08.12.2006 р.

За таких обставин суд вважає, що подаючи зустрічний позов, відповідач за первісним позовом обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Визначення умов щодо строків, порядку та підстав оплати товару, яким в даному випадку є природний газ, має здійснюватися у встановленому законодавством порядку, при укладанні або зміні договору, в тому числі, і за рішенням господарського суду.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому суд вважає, що підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 60, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз”, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код 03361402, на користь, Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827, 14 318 817,76 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 742 576,99 грн. пені, 8 601 190,31 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1 164 954,73 грн. –3% річних, 25 500,00 грн. відшкодування сплаченого державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя В.В. Шумко

Повний текст рішення виготовлений

та підписаний 27.05.2009 р.

Суддя В.В. Шумко