Постанова № 37536066, 05.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Васильєва Н.П.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року справа №259/9484/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Лях О.П., Нікуліна О.А., секретар судового засідання Гуринович А. Б., за участю позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2013 р. у справі № 259/9484/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради в якому просить визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у місті Донецьку Ради в наданні йому статусу інваліда війни; зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання йому статусу інваліда війни з часу звернення відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2013 р. у справі № 259/9484/13-а позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у місті Донецьку Ради прийняти рішення у відповідності до вимог ст. 7 ч. 2 п. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за заявою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання статусу інваліда війни третьої групи, у зв'язку з травмою, отриманою 29 серпня 1986 року та пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказуючи, що суд не має права зобов'язувати відповідача встановлювати статус інваліда війни, аналогічний адміністративний позов уже розглядався Куйбишевським районними судом міста Донецька та постановлено рішення. Донецьким апеляційним адміністративним судом від 30 травня 2013 року рішення скасовано, відповідачем позивачеві надіслано відповідне рішення щодо його заяви про встановлення статусу інваліда війни та відмовлено у встановленні статусу інваліда війни у зв'язку з відсутністю юридичних підтверджень, які містять факти: отримання травми в районі бойових дій згідно переліку номер 63 від 08 лютого 1994 року; отримання травми при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки та боротьбі зі злочинністю. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З 1981 по 1992 роки позивач проходив військову службу у прикордонних військах КДБ колишнього СРСР. Постановою виконуючого обов'язки командира військової частини номер 2067 від 29 серпня 1986 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_5 за ст. 252 КК РСФСР, який 29 серпня 1986 року за розпорядженням коменданту комендатури «Корсаков», керуючи автомобілем «ЗІЛ 131» державний номерний знак 9497 ЕМ, виїхав з прикордонної застави «Озерськ» та на автошляху «Озерськ - Корсаков», здійснюючи обгін мотоциклу, не впорався з управлінням та автомобіль перекинувся, внаслідок чого лейтенант ОСОБА_2 та рядовий ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження. Постановою дознователя в/ч номер 2067 від 03 жовтня 1986 року провадження по вказаній кримінальній справі було закрито у зв'язку з відсутністю кримінального злочину. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивач знаходився на стаціонарному лікуванні. Відповідно до свідоцтва про хворобу номер 345 від 10 листопада 2008 року та постанови номер 807 від 11 грудня 2008 року, виданим військово-лікарською комісією ГУМВС України в Донецькій області, отримана позивачем 29 серпня 1986 року травма при дорожньо-транспортній пригоді, а саме: струс головного мозку з незначними клінічними проявами пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Згідно з довідкою МСЕК серії ДОН-07 номер 006475 від 14 лютого 2009 року ОСОБА_2 первинно призначено третю групу інвалідності з 06 лютого 2009 року - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до довідки МСЕК серії 10ААА номер 402444 від 14 березня 2011 року позивачеві повторно призначено третю групу інвалідності з 01 березня 2011 року - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до довідки МСЕК серії 10ААБ номер 415214 від 11 квітня 2013 року позивачеві повторно призначена третя група інвалідності з 01 квітня 2013 року - травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради, в якому просив визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради в наданні йому статусу інваліда війни; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради прийняти рішення про надання позивачу статусу інваліда війни відповідно до п. 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 2-6).

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2013 позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради в наданні ОСОБА_2 статусу інваліда війни та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районне м. Донецьку ради прийняти рішення про надання ОСОБА_2 статус інваліда війни (а.с. 123 - 124).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2013 року у справі № 2а/259/45/13 скасовано, позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради задоволено частково.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради розглянути заяву ОСОБА_2 про надання статусу інваліда війни на підставі ч. 2 п. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Після зазначеної відмови позивач знову звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради, яке розглянув заяву позивача та відмовило йому в задоволенні вимог про визнання інвалідом війни, посилаючись на таке: питання про встановлення статусу інваліда війни на підставі п. 2 ч. 2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» мало б бути розглянуто позитивно у разі отримання травми під час знаходження позивача на службі в органах МВС та органах Комітету Державної Безпеки колишнього СРСР, МВС України, СБУ тощо при пред'явленні відповідних документів висновків про службове розслідування, актів форми номер 1, 5 про те, що травма отримана при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого з охорони суспільного порядку цивільної небезпеки або боротьби зі злочинністю.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача за іншими підставами, відповідач вказував на той факт, що позивач знаходиться на службі в МВС з 1992 року після отримання травми та розглянути питання щодо призначення статусу інваліда війни немає законних підстав, оскільки відповідно до наданих документів причиною захворювання стала травма, яку позивач отримав в 1986 році під час проходження служби у Збройних Силах /а.с. 36/.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з наступними змінами і доповненнями, до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До інвалідів війни належать також інваліди з числа:

- військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофі, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофі, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

- осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних у районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;

- осіб, які стали інвалідами воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної воєн або стали інвалідами від зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

- військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередньо участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

- учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з перебуванням у цих державах;

- осіб, які брали безпосередньо участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни з Японією і стали інвалідами внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, вихідними критеріями для віднесення осіб до інвалідів війни є отримання інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби пов'язаних з перебуванням на фронті, в районі воєнних дій, у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами тощо.

З матеріалів справи вбачається, що захворювання (струс головного мозку), яке призвело до інвалідності, отримано позивачем 29 серпня 1986 року внаслідок дорожньо-транспортній пригоди під час проходження військової служби у військовій частині № 2067, тобто не внаслідок ведення бойових дій, або захисту Батьківщини.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що інвалідність позивача не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а одержана внаслідок проходження військової служби в мирний час.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 06.11.2013 року (справа № 21-377а13).

За приписами частини другої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції суперечать обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради - задовольнити.

Постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2013 р. у справі № 259/9484/13-а - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі.

У повному обсязі постанова суду складена 06.03.2014 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

О.П. Лях

О.А. Нікулін