Постанова № 37535867, 03.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 р. Справа № 820/13603/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу Держземагенства у Зміїївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. по справі № 820/13603/13-а

за позовом Відділу Держземагенства у Зміїївському районі Харківської області

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М.

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відділ Держземагентства у Зміївському районі Харківської області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М., в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 19.12.2013 року ВП №38887868 про накладення на позивача штрафу в розмірі 680 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням вимог діючого законодавства та без врахування всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скарги, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови. Зазначив, що у зв'язку із змінами в діючому законодавстві, позивач з 01.01.2013 року не має повноважень щодо скасування запису у «Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі». А тому, оскільки рішення суду не може бути виконано позивачем з незалежних від нього підстав, то накладення держаним виконавцем штрафу за його невиконання є необґрунтованим, та як наслідок, спірна постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі уповноваженого його представника.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року по справі №2а-11007/12/2070 частково задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївська теплова електрична станція до Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії.

Зобов'язано Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області скасувати записи в "Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" щодо скасування державних актів:

- на право користування землею Б № 047922 виданим у 1992 році виконавчим комітетом Зміївської районної Ради депутатів трудящих, площею 23,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, земля надана для будівництва мікрорайону № 15 у смт. Комсомольське;

- на право користування землею Б № 045850 виданим у 1993 році виконавчим комітетом Зміївської районної Ради депутатів трудящих, площею 2403,71 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, земля надана для господарської діяльності, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 161;

- на право постійного користування землею серії ХР № 12-48-000383 виданим 13.10.1995 р. Зміївською районною Радою народних депутатів, площею 46,42 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, земля надана у постійне користування для сільськогосподарського використання відповідно до рішення IV сесії ХХП скликання Зміївської районної Ради народних депутатів від 26.05.1995 р., акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 47.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2013 року апеляційну скаргу Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області задоволено частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012р. по справі №2а-11007/12/2070 змінено з підстав та мотивів задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року по справі №2а-11007/12/2070 щодо задоволення позовних вимог ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївська теплова електрична станція - залишено без змін.

На виконання вказаного судового рішення, 28.05.2013 року Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. від 15.07.2013 року серії ВП №38887868 відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа та наданий боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 22.07.2013 року (а.с. 11-12).

Листом від 19.07.2013 року № 01-15/2241 Відділ Держземагенства у Зміївському районі Харківської області просив державного виконавця відкласти провадження до 29.07.2013 року в зв'язку з несвоєчасним одержанням документів (а.с. 16).

Листом від 24.07.2013 року № 01-15/2288 Відділ Держземагенства у Зміївському районі Харківської області повідомив державного виконавця про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області (а.с. 28-29).

Листом від 28.08.2013 року № 01-15/2757 Відділ Держземагенства у Зміївському районі Харківської області повідомив державного виконавця про неможливість виконання рішення суду у зв'язку зі змінами, що відбулися в законодавстві (а.с. 13-15).

29.08.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

12.11.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження, яка була направлена позивачу та отримана останнім 19.11.2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 21-23). Згідно вказаної постанови зазначено, що 11.11.2013 року до державного виконавця надійшла ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року по справі №2а-11007/12/2070, згідно якої задоволено заяву про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області на правонаступника Відділ Держземагенства у Зміївському районі Харківської області.

Також, 12.11.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. направлена на адресу позивача вимогу, в якій останній, керуючись положеннями ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», вимагав виконати виконавчий документи в 10-ти денний строк з моменту отримання вимоги. Згідно штампу вхідної кореспонденції, вимога була отримана 19.11.2013 року (а.с.24-25).

Листом № 01-15/5073 від 21.11.2013 року Відділ Держземагентства у Зміївському районі Харківської області повідомив державного виконавця про відсутність у боржника повноважень з 01.01.2013 року в частині скасування записів в "Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" та вказав, що дані повноваження з 01.01.2013 року належать Реєстраційній службі Зміївського районного управління юстиції у Харківській області (а.с.17-19).

В зв'язку з невиконанням боржником у встановлений строк рішення суду, 19.12.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. винесено постанову серії ВП №38887868 про накладення на Відділ Держземагентства у Зміївському районі Харківської області штафу у розмірі 680 грн. та встановлено новий строк для виконання рішення суду до 26.12.2013 року (а.с. 8-9). Вказана постанова була направлена позивачу та отримана останнім 19.12.2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 7).

Позивач, не погоджуючись і вказаною постановою, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства. Посилання позивача на відсутність у останнього повноважень виконати рішення суду в зв'язку із зміною діючого законодавства не є поважною причиною для його невиконання, оскільки на час розгляду справи № 2а-11007/12/2070 позивач мав відповідні повноваження.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як встановлено ч. 4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктами 1, 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 11 наведеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.89 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що накладення на боржника штрафу може бути вчинено державним виконавцем виключено у разі невиконання рішення суду саме без поважних причин, зокрема, у випадку коли боржник мав встановлені діючим законодавством повноваження з приводу його виконання.

З даного приводу, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 125 Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

У відповідності до ст. 202 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно ст. 204 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 затверджено Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, який діяв до 01.01.2013 року.

Вказаний порядок визначав процедуру ведення за формою, згідно з додатком, Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) - документа суворого обліку, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно п. 2 Порядку, облік книг записів ведеться відповідно до Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 р. № 1893.

Приписи пунктів 27 та 28 Порядку передбачали, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) посадовою особою територіального органу Держкомзему на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису здійснюється шляхом внесення до автоматизованої системи відомостей про скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів посадової особи, яка скасувала (поновила) запис, та формування з використанням автоматизованої системи нових аркушів Поземельної книги, що засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою територіального органу Держкомзему.

Відповідно до вимог Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (що діяла з 01.01.2011 по 01.01.2013) реєстрацію державних актів на землю здійснювали територіальні органи Держкомзему України.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що з 01.01.2013 року набули чинності зміни до ст. 126 Земельного Кодексу України та до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з пунктами 2, 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 № 1878-VI новий порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запроваджується з 01.01.2013.

Так, згідно положень ст. 126 Земельного Кодексу України (в редакції, яка набрала чинності 01.01.2013 року) встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", систему органів державної реєстрації прав на нерухоме майно становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав.

Згідно положеннями ст. 2 вказаного Закону закріплено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до повноважень органу державної реєстрації прав належить: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечення обліку безхазяйного нерухомого майна; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" (який набрав чинності з 01.01.2013 року) порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" втратила чинність з 01.01.2013 року.

Пунктом 9 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 визначено, що до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Дерземагенства у районах, містах республіканського значення (АР Крим) належать внесення або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про землі та земельні ділянки; здійснення державної реєстрації земельних ділянок та таке інше.

На вимогу пункту 49 названого Порядку, поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку.

Згідно пунктів 60, 61 Порядку, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2013 року державну реєстрацію прав на земельні ділянки здійснюють органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України, в зв'язку з чим, повноваження територіальних органів Держземагентства у частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, земельного сервітуту, користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припинилися.

Таким чином, з 01.01.2013 року до компетенції Відділу Держземагентства у Зміївському районі Харківської області не відносяться повноваження щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що станом на час винесення оскаржуваної постанови, у зв'язку зі змінами у діючому законодавстві України, позивач не мав визначених законом повноважень щодо скасування записів в "Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", а тому, рішення суду фактично не було виконано через наявність обставин, які не залежали від боржника.

Додатково колегія суддів зазначає, що боржник неодноразово звертався до державного виконавця із відповідними листами (від 28.08.2013 року №01-15/2757 та від 21.11.2013 року № 01-15/5073), в яких повідомляв про неможливість виконання рішення суду. Крім того, боржник також звертався до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, яка ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року була залишена без задоволення.

В свою чергу, державний виконавець не надав належної правової оцінки вказаним обставинам та не вчинив жодних передбачених законодавством дій з приводу примусового виконання рішення суду, зокрема, щодо заміни сторони виконавчого провадження (ст. 264 КАС України), а у разі її можливості, визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню (ст. 259 КАС України).

Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд у справі щодо їх оскарження на підставі ч.3 ст.2 КАС України перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду була прийнята без врахування всіх обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість прийнятої ним постанови.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що рішення суду не було виконано позивачем в зв'язку з відсутністю у останнього передбачених діючим законодавством повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу є незаконною, а тому то заявлені позовні вимоги щодо визнання її протиправною та скасування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014 року по справі №820/13603/13-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу згідно з положеннями ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Зміїївському районі Харківської області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2014р. по справі №820/13603/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Відділу Держземагенства у Зміїївському районі Харківської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Сидоренко О.М. про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 19.12.2013 року ВП №38887868 про накладення на Відділ Держземагенства у Зміїївському районі Харківської області штрафу в розмірі 680 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відділу Держземагенства у Зміїївському районі Харківської області (63404, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Леніна, 25, код ЄДРПОУ 38128268) судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А.